Брати наші знають, що їх заповіт – наш обов’язок – ми виконували правильно. Одного не
знають вони, і ми самі дізналися про це лише тут: наша правда настільки неймовірна,
наше рабство настільки нечуване, що людям вільним дуже важко зрозуміти нас, повірити; слова прослизають повз вуха.
ОБІЙМАВ ПРОВІДНЕ МІСЦЕ, з нарису «Гальперін-Камінський – відомий перекладач»
на офіційному інтернет-сайті м. Васильків
Живучи в Парижі, він постійно знайомить читачів з художніми творами в перекладі з
російської, публікує власні статті. Ним було підготовлено й видано понад 30 томів
перекладів відомих письменників.
Також він переклав російською твори французьких авторів. Завдяки досконалому знанню
французької та російської мов, а також високій майстерності відтворення у перекладі
художнього слова наш земляк посідав серед когорти французьких перекладачів одне з
провідних місць.
Саме йому належить ініціатива викладання російської мови у французьких навчальних
закладах. В статті «Викладання російської мови у Франції», опублікованій в «Голубому
журналі» 22 вересня 1892 року, він доводить, що знання французами російської мови має
для них велике значення в багатьох відношеннях – економічному, науковому,
літературному. Наприкінці того ж року його було призначено професором ліцею
Кондорсе. Російська преса тоді повідомляла, що з двох сотень учнів паризьких ліцеїв, які
виявили бажання вивчати російську мову, сто двадцять записалося на курс Гальперіна-
Камінського.
Досвід першого навчального року настільки виправдав надії ініціатора нового курсу, що
міністерство освіти Франції в серпні 1893 року вирішило остаточно ввести викладання
російської мови до програми обов’язкових занять в середніх навчальних закладах.
ДОПОВІДАВ ІЛЛЯ ДАНИЛОВИЧ, з розвідки М. Федорова «Бібліотеки і музейно-
бібліотечна освіта»
24 грудня 1893 р. французька газета «Temps» опублікувала «Відкритий лист до російських
літераторів», який належав перу Е. Золя. Відомий романіст гаряче вітав ідею літературної
конвенції з Росією і висловлювався за її швидке підписання.
А в січні-лютому 1894 р. відбулися три розширені засідання Російського товариства
книгопродавців і видавців, присвячені питанню про конвенцію. Основну доповідь зробив
І. Д. Гальперін-Камінський, професор російської мови в Парижі, уповноважений
представляти в цьому питанні французьких літературних і художніх товариств. Дебати за
його доповіддю були жвавими, і більшість учасників висловилися проти російсько-
французької конвенції, вважаючи за доцільне спочатку реформувати вітчизняне
законодавство про літературну власність, котре в новій редакції змогло б захистити і
права іноземних авторів; у перспективі ж, ухвалили збори, може бути поставлене лише
питання про приєднання Росії до міжнародної Бернської конвенції з авторського права,
укладеній 9 вересня 1886 р. і яка об’єднувала до 1894 р. основні держави Європи.
Питання про російсько-французьку літературну конвенцію так і залишилося відкритим і
було відновлене лише в 1902-1903 рр.
ПЕРЕКЛАВ НАЙШКІДЛИВІШЕ З ВИДАНЬ, з статті М. Злобіної «Версія Кестлера:
книга і життя»
Трактат «Царство Боже всередині вас» писався з невеликими перервами близько трьох
років. До 1891 р. були написані перші розділи, а в 1891-1892 рр. Автор взяв дієву участь в
допомозі голодуючим, і робота була припинена.
...Один випадок справив на письменника сильну дію: 9 вересня 1892 р. він їхав залізницею
і його потяг зустрівся з іншим, в якому під командуванням тульського губернатора
пересувався каральний загін для приборкування селян села Бобрики, які не дали рубати
ліс поміщикові графові Бобринському. Ця історія увійшла до останнього XII розділу.
Рукопис перших одинадцяти розділів був надісланий перекладачці Ізабеллі Гапгуд до
Америки. А пізніше через свого знайомого художника Касаткіна, що виїжджав за кордон,
– перекладачам Р. Левенфельду до Берліна та І. Гальперіну-Камінському до Парижа.
В кінці жовтня 1893 р. з’явилося перше видання «Le sabut est en vous» в Парижі, у
видавництві «Perrin et C°» в перекладі Гальперіна-Камінського, яке тут же було
заборонено для ввезення до Росії.
...Російська цензура французьке видання зустріла тихо, проте вороже, а пізніше назвала
найшкідливішою книгою. Після випуску її стали у величезній кількості примірників
розповсюджуватися Росією в гектографічному і машинописному вигляді.
У архіві Головного управління у справах друку зберігся секретний циркуляр Е.
Феоктистова від 18 травня 1894 р. № 1829: для «запровадити пильний таємний нагляд за
всіма друкарнями, літографіями і особами, що мають друкарські машинки».
ДОЛЯ АРХІВУ – НЕ ВІДОМА, з статті О. Попова «Російське зарубіжжя і зарубіжна
архівна росика»
Донька І. Д. Гальперіна-Камінського, відомого видавця і перекладача російської
літератури у Франції, К. І. Растрепо-Макія передала до Російського державного архіву
літератури та мистецтва 20 листів П. Віардо, велику кількість фотографій.
Вона планувала також, згідно заповіту свого батька, передати до Росії його архів. У архіві
Гальперіна-Камінського перебувала велика кількість автографів І. С. Тургенєва, Л. М.
Толстого, П. І. Чайковського, І. Ю. Рєпіна, А. П. Чехова, Е. Золя й ін. Крім того, у
Растрепо-Макії було 15 картин І. Ю. Рєпіна.
На жаль, з не встановлених причин архів І. Д. Гальперіна-Камінського до Росії не
надійшов.
ПАРАЗИТ ГАЛЬПЕРІН, з книги Л. Тихомирова «Тіні минулого»
У Парижі завжди була купка молоді – студентів (особливо студенток) і різного роду нових
емігрантів, – і ці всі щиро тягнулися до Лаврова, чекали від нього учення, повчання і
оточували його щирою пошаною доти, доки його не вивчали. Вічна історія була у
студентів: походить-походить до