ЄРЬОМЕНКО Андрій Іванович

ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Військовий діяч. Маршал Радянського Союзу (1955).

З селянської родини.

Народився 2 (14) жовтня 1892 р. в с. Марківцях Катеринославської губернії Російської імперії

(нині – районний центр Луганської області України).

Помер 19 листопада 1970 р. в м. Москві СРСР (нині – столиця РФ). Похований біля Кремлівської

стіни на Червоній площі.

Закінчив кавалерійські курси удосконалення комскладу РККА (1925), курси у Військово-

політичній академії (1931), закінчив військову академію ім. М. В. Фрунзе (1935).

Був єфрейтором (1913-1915), розжалуваним рядовим (1915-1917) 168-го Миргородського полку, командиром партизанського загону (1918), командиром взводу (1919), начальником розвідки

кавалерійської бригади (1919-1920), начальником штабу бригади (1920), командиром полку (1922-1924; 1925-1929), помічником командира кавалерійській дивізії (1936-1937), командиром дивізії

(1937-1938), командиром кавалерійського корпусу (1938-1940), командиром механізованого

корпусу (1940), командуючим військами Північно-кавказького військового округу (1940-1941), командуючим 1-ою Червонопрапорною армією Далекосхідного фронту (1941), командувачем

армією (1941), Західним фронтом, Брянським фронтом (усі – 1941), 4-ою ударною армією (1941-1942), Південно-східним фронтом (1942), Сталінградським фронтом (1942), Південним фронтом

(1942-1943), Калінінським фронтом (1943), Окремою Приморською армією (1944), 2-м

Прибалтійським фронтом (1944), 4-м Українським фронтом (1945), командуючим військами

Прикарпатського військового округу (1945-1946), Західно-сибирського військового округу (1946-1953), Північно-кавказького військового округу (1953-1958), генеральним інспектором Групи

генеральних інспекторів Міністерства оборони СРСР (1958-1970).

Бився проти Г. Гудеріана під Смоленськом (1941), обороняв Сталінград (1942), звільняв Крим

(1944), Латвію, Польщу, Чехословаччину (1945).

Зазнав п’ятьох поранень.

На Параді Перемоги у Москві він очолював колону 4-го Українського фронт (1945).

Депутат Верховної Ради СРСР 2-8-го скликань.

Герой Радянського Союзу (1944).

Героя Чехословацької Радянської Соціалістичної Республіки (1970).

Кавалер трьох орденів Суворова (1943; 1944; 1945), ордена Кутузова 1-го ступеня (1943), чотирьох

орденів Бойового Червоного Прапора (1926; 1941; 1944; 1949), п’яти орденів Леніна (1938; 1944; 1945; 1962; 1967), ордена Жовтневої Революції (1968), ордена Легіона Пошани ступеня

командуючого (США).

Нагороджений також іменною шаблею з золотим зображенням Державного герба СРСР (1968).

Перу Є. належать книги «На Західному напрямку» (1959), «Проти фальсифікації другої світової

війни» (1960), «Сталінград» (1961), «На початку війни» (1965), «Роки відплати» (1969), «Пам’ятай

війну» (1971).

Що стосується особистого життя, то наш земляк втратив на війні першу дружину і сина.

Ім’я Є. присвоєно Орджонікідзевському вищому озагальновійськовому командному училищу

(1971), великому риболовецькому траулеру (1981); його також носять вулиці в Ризі (Латвія), Донецьку, Слов’янську, Сніжному, Керчі (Україна), Волгограді, Ростові-на-Дону, Велижі, Торопці

(РФ).

Почесний громадянин Даугавпілса (Латвія), Праги і Оттрави (Чехія), Волгограда і Смоленська

(РФ).

Приміщення штабу військового округув Ростові-на-Дону прикрашає меморіальна дошка,

присвячена нашому землякові.

Серед друзів та близьких знайомих Є. – О. Василевський, М. Хрущов, В. Смислов, С. Тимошенко, О. Горбатов, К. Рокоссовський, В. Юшкевич, Ф. Толбухін, І. Конєв та ін.

***

У НАСТУП

, з полководницького кредо А. Єрьоменка

Моя душа більше схильна до наступу, ніж до оборони, навіть найвідповідальнішої.

У КОМАНДИРІВ – ПОВНА ПЛУТАНИНА, з «Щоденників» А. Єрьоменка

29 квітня 1945 року

НП 1-ої гвардійської армії. Викликав до телефону начальника штабу 127-го стрілецького корпусу.

Запитав, якого рубежу досягли передові частини корпусу. Не знає. Куди вийшов сусід справа –

теж не знає. Просто нічого не знає...

Викликав армійського інженера. Встановив, що він не веде інженерної розвідки, йому невідомо, де

справні мости, а де – ні, і взагалі, є чи ні мости на переправах, зайнятих учора...

Розпорядився викликати армійського хіміка, аби дізнатися, як використовуються дими. Вітер для

задимлення сприяє. Хіміка на НП не виявилося...

Висоту, з якою супротивник веде вогонь і перешкоджає нашому просуванню, звичайно, треба

було задимити,однак командування армії не додумалося...

Прибули для доповіді два оперативні працівники. Доповідають про результати поїздки на

переправи і до передових частин. Плутаються, забули навіть карту, нічого не змогли доповісти.

БІЙЦІ НА ФРОНТІ ГИНУЛИ ...ВІД ДИСТРОФІЇ, зі спогадів А. Єрьоменка

Траплялися великі перебої в харчуванні, люди недоїдали із-за поганої організації постачання. В

першому кварталі 1943 року було 76 випадків смерті від виснаження. У зв’язку з цим проходила

конференція лікарів. Деякі медики, середних – і начальник санупрфронту, доводили, що наш

пайок поганий – мало калорій, через це солдати хворіють на дистрофію і помирають.

...Що я виявив в 43-ій армії? Командуючий армією генерал-лейтенант Голубєв замість турботи про

війська зайнявся забезпеченням своєї персони. Він тримав для особистого постачання одну, а іноді

й дві корови (для виробництва свіжого молока і масла), трьох-пятьох овець (для шашликів), пару

свиней (для ковбас і окостів) і декількох курей. Це робилося у усіх на видноті, і фронт про це знав.

...Побудовав невеликий коптильний завод. Голубєв дуже любить копченину: ковбаси, окости, а

особливо рибу, тримає для цього людину, котра добре знає ремесло копчення. Член військової

ради армії Шабалов не відставав від командувача...

На ...будівництво витрачено багато сил і засобів, два інженерні батальйони майже місяць

працювали... Це робилося в той час, коли відчувалася гостра нестача саперних частин для

здійснення інженерних робіт на передньому краї.