САМСОНОВ Олександр Васильович

ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Військовий, державний діяч. Генерал від кавалерії (1910).

З дворянської родини.

Народився 2 (14) листопада 1859 р. в с. Єгорівці Якимівської волості Єлизаветградського повіту

Херсонської губернії Російської імперії (нині – Новоукраїнський район Кіровоградської області

України).

Застрелився 17 (30) серпня 1914 р. в с. Кароліненгофі (Пруссія). Похований на місцевому

цвинтарі. Перепохований в с. Якимівці Єлизаветградського повіту Херсонської губернії Російської

імперії (нині – Маловисківський район Кіровоградської області України). Надгробок не зберігся.

Закінчив київську Володимирську військову гімназію (1875), петербурзьке Миколаївське

кавалерійське училище (1875-1877), Миколаївську академію Генерального штабу (1884).

Служив офіцером 12-го гусарського Охтирського полку, штаб-офіцером для доручень при штабі

Варшавського військового округу (1890-1893), штаб-офіцером для особливих доручень при

командуючому військами Варшавського військового округу (1893-1896), начальником

Єлизаветградського кавалерійського юнкерського училища (1896-1904), командиром Уссурійської

кінної бригади (1904), Сибірської козачої дивізії (1904-1905), начальником штабу Варшавського

військового округу (1905-1907), військовий наказний отаман війська Донського (1907-1909), генерал-губернатор Туркестану, командувач військами Туркестанського військового округу (1909-1914), командуючий 2-ю армією (1914).

Учасник російсько-турецької (1877-1878), російсько-японської (1904-1905), Першої світової (1914) воєн.

Кавалер орденів св. Ганни 4-го ступеня (1877), св. Станіслава 3-го ступеня (1880), св. Ганни 3-го

ступеня (1885), св. Станіслава 2-го ступеня (1889), св. Ганни 3-го ступеня (1892), св. Володимира

4-го ступеня (1896), св. Володимира 3-го ступеня (1900), св. Станіслава 2-го ступеня з мечами

(1904), св. св. Ганни 1-го ступеня з мечами (1905), св. Володимира 2-го ступеня (1906), св. Георгія

4-го ступеня (1907), Білого Орла (1909), св. Олександра Невського (1913).

Нагороджений золотою зброєю (1906).

На місці поховання нашого земляка, яке нині опинилося на подвір’ї Якимівської середньої школи, за ініціативи сільської громади і обласного історико-культурологічного товариства «Ойкумена»

встановлено пам’ятний знак у вигляді козацького хреста з червоного граніту (2002).

Серед друзів та близьких знайомих С. – М. Мартос, М. Клюєв, В. Орановський, Ю. Данилов, Я.

Жилінський та ін.

***

ХОРОБРІСТЬ,

з військового кредо О. Самсонова

Маючи хоробрість рядового, не можна командувати армією!

ЄВРОПЕЇЗУВАТИ ЕМІРА, з «Пропозиції за Програмою реформ в Бухарському ханстві» О.

Самсонова військовому міністрові Російської імперії від 29 грудня 1910 р.

Настав цілком слушний момент, коли нам можливо було б запропонувати ...низку заходів, спрямованих на благо бухарського народу, значною мірою доведеного до зубожіння завдяки

руйнівним податкам і майже до повного приниження унаслідок свого безправного становища.

...Зручний для реформ момент ...необхідно використовувати невідкладно, аби благополучно

розрядити незадоволення народних мас, матеріально знедолених, етично незадоволених і

роздратованих безмежним свавіллям чиновництва...

...Слід на перших порах провести такі реформи, які будуть направлені виключно до полегшення

податного тягаря населення і на поліпшення його правового становища.

...Заборонити всім ...чиновникам під страхом строгої відповідальності стягувати з населення

побори за виконання своїх службових обов’язків...

Така реформа ...дасть можливість не залежати на місцях від примх кожного нового бека чи

амлякдара, котрі нині, вступаючи на посаду, змінюють усіх колишніх службовців і заміщають їх

своїми родичами і улюбленцями. Останні, у свою чергу, пам’ятаючи, що подальший новий

правитель також змінить їх, зі всіх сил прагнуть набрати з населення якомога більше грошей, щоб

безбідно існувати після того, як вони опиняться за бортом.

...Необхідно звернути увагу Еміра на той волаючий стан, в якому перебувають бухарські в’язниці з

їх жахливим режимом для злочинців і наполягти бодай на поступовому їх поліпшенні ... в рівній

мірі вельми бажано було б обмежити страту...

ПРИЗНАЧЕННЯ НА РОЛЬ ЖЕРТВИ, з книги П. Богдановича «Вторгнення до Східної Пруссії

в серпні 1914 року»

Самсонов вийшов від Головнокомандуючого фронтом, одержавши директиву про скороспішний

наступ. Мужня людина, він чудово усвідомлював, що разом з своєю армією призначений на роль

жертви. Поволі опустився на стілець, з хвилину сидів, закривши обличчя руками. Далі, подолавши

похмурі передчуття і тяжку свідомість можливої загибелі, – піднявся, перехрестився і пішов на

свою Голгофу.

КОМАНДУВАННЯ ПРИЙНЯВ, з наказу військам 2-ї армії Північно-Західного фронту від 23

липня 1914 р.

№1 м. Варшава

23 липня я прибув у розпорядження ...увіреної мені 2-ої армії Північно-західного фронту і вступив

в командування нею.

Моя штаб-квартира і місце знаходження штабу ...армії з 24 липня знаходитиметься в місті

Волковиськ.

Командувач 2-ої армії генерал від кавалерії Самсонов.

ВІД ПОЛКУ ЗАЛИШИВСЯ ВЗВОД І ПРАПОР, з рапорту О. Самсонова штабу фронту від 14/27

серпня 1914 р.

Сьогодні другий день армія веде бій на всьому фронті.

З опитувань полонених виявилось, що в бою з боку ворога беруть участь I, XVII, XX армійські і 1-

ий ландверний корпуси.

На лівому фланзі I-ий корпус утримував свою позицію до 15 години. Потім корпус відвели без

достатніх підстав (?!) в район Сольдау, за що я звільнив ген. Артамонова від командування

корпусом, і корпус прийняв ген. Душкевич.

У центрі 2-а піх. дивізія зазнала великих втрат, але доблесний Лібавський полк утримав свої

позиції біля Франкенау.

Ревельський полк майже