ШПІР (СПІР) Африкан Олександрович

ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російсько-німецький.

Філософ.

З лікарської родини.

Народився 15 листопада 1837 р. в с. Масляниківці Єлизаветградського повіту Херсонської

губернії Російської імперії (нині – Кіровоградський район Кіровоградської області України).

Помер 13 березня 1890 р. в м. Женеві (Швейцарія). Похований на місцевому цвинтарі.

Надгробок прикрашає кам’яне Євангеліє із словами «І світло в тьму світить, і тьма не

спіткала його», а також останні слова Шпіра «Fiat lux».

Навчався в одному з приватних одеських пансіонів, Рішельєвському ліцеї, Чорноморській

юнкерській школі, слухав лекції в Гейдельберзькому університеті.

Гардемарином брав участь в захисті Севастополя (1854).

Яке вчений дебютував «Пошуки достовірного в області пізнання дійсного» (1867).

Потім настала черга книг «Заклик до друзів розумного способу життя», «Denken und

Wirklichkeit», «Versuch einer Erneuerung der kritischen Philosophie», «Schriften zur

Moralphilosophie», «Vermischte Schriften», «Philosophische Essays», «Forschung nach der

Gewissheit der Erkenntniss der Wirklichkeit», «Vier Grudfragen»,

«Ueber Religion», «Joh.-Gottl. Fichte nach seinen Briefen», «Erorterung einer philosophishen

Grundeinsicht»,

«Ueber Idealismus und Pessimismus», «Andeutungen zu einen widersprchlosen Denken», «Sinn und

Folgen der modernen Geistesstromung».

Ш., емігрувавши спочатку до Німеччини (1867), а потім Швейцарії (1878), під кінець життя

офіційно відмовився від російського громадянства.

Особисте життя нашого земляка не було простим. Він рано втратив матір (1856), сам

захворів на хронічну форму запалення легень (1878).

Серед друзів та близьких знайомих Ш. – М. Пулевич, Г. Гельмгольц, В. Гофмейстер та ін.

***

ПОМИРАТИ НЕ СТРАШНО, з життєвого кредо А. Шпіра

Не знаю, чому люди так бояться смерті, утішно померти, виконавши свій обов’язок у цьому

світові.

СЛАВА – НІЩО, з наукового кредо А. Шпіра

Ніщо не може бути далі від мене, ніж бажання привернути до себе загальну увагу. Хто пізнав

всю примарність індивідуальності, той ні в що ставить славу.

ЧИТАЛА ШПІРА, з листа С. Толстой Л. Толстому від 25 жовтня 1896 р.

Як мені зрозуміла у всьому Дора. І це дитяче захоплення, що сніг пішов, я його часто

відчувала. Цілую її, і вас, дівчатка, і Левка, і тебе, Левочка. Саша здорова, гуляла, грала з

Бухманом у волани, я їм купила нові, а завтра ми з нею поїдемо кофтину замовляти.

...Я все читала філософію Шпіра, зовсім не грала ще і все облаштовуюся в будинку...

Прощайте, йду спати.

С. Толстая.

НА ПЕРЕДМОВУ НЕМАЄ ЧАСУ, з листа Л. Толстого Є. Клапаред-Шпір від 24 лютого 1897

р.

Милостива государиня

Для мене було б великим задоволенням написати декілька слів передмови до біографії вашого

батька, але я такий зайнятий цю зиму, що у мене абсолютно немає часу це зробити. Що ж до

деяких уривків з моїх листів, я буду дуже радий, якщо вони можуть стати вам у нагоді.

Користуюся випадком, аби запевнити вас, милостива государиня, у відчуттях моєї симпатії і

пошани, з якими маю честь бути відданий вам

Лев Толстой.

ЗВІЛЬНИВ СЕЛЯН ВІД ПАНЩИНИ, з статті В. Громова «Шпір Африкан Олександрович»

Оселившись в селі, Ш. зайнявся господарством і, як поміщик, відрізнявся великою

гуманністю: ще за два роки до загального звільнення селян він звільнив своїх від панщини

(а дворових – від обов’язкових робіт), наділив їх відмінною землею, надав їм матеріали для

споруди хат і три роки платив за них грошові повинності.

ПРИРОДА Є АНОМАЛІЄЮ, з розвідки І. Лапшина «Про Африкана Шпіра»

Філософська система Шпіра викладена в повному вигляді в книзі «Denken und Wirklichkeit».

У зовнішньому світі всі зміни з’ясовні, як рухи деяких в своїй суті незмінних частинок. Так

навчає природознавство, однак воно безсиле вивести із законів руху людську свідомість,

психічне життя.

У самому психічному житті є щось, що не виводиться із законів природи. Це – відмінність в

людині природного і морального; воно полягає в антитезі того, що є, тому, що повинне бути;

область фізична стосується того, що є, область моральна – того, що має бути.

Звичайно, людина нерідко помиляється в своїх думках, але самі помилкові думки указують

на існування істинних і на існування норм для розрізнення перших і останніх.

Існують норми для пізнання – логічні, за якими ми відрізняємо брехню і помилку від

істини... і норми для поведінки – моральні, котрі засуджують зло і несправедливість.

Найвищою нормою в області пізнання служить закон тотожності.

Вся природа є аномалією, систематично організованим обманом, бо в ній жоден об’єкт не

тотожний абсолютно самому собі, проте виявляє ілюзорну множинність і змінність. Тільки

те, що абсолютно просто, нескладно, складає нормальну природу речей.

ШАНУВАВ ШЕВЧЕНКА І ГОГОЛЯ, зі спогадів М. Пулевича

Пам’ятаю в дитинстві, коли мені були років 10, Олександр Олександрович Шпір (батько Шпіра А.

– авт.) для однієї з своїх подорожей велів запрягти свій заповітний тарантас. Не проїхавши 3-х

верст, коні понесли і перекинули тарантас, і нашому мандрівникові було переламано ребро. Кучер

привіз його назад. Дружина хотіла послати за лікарем. Але хворий не погодився, а розпорядився

послати в найближче село за фельдшером, якому вказав, як зробити перев’язку, як укласти себе в

ліжко, звелів винести себе з ліжком і поставити посеред двору (справа була літом).

Лише за негоди його вносили до будинку, проте і в такому становищі людина ця не могла довго

перебувати на місці і наказував кріпосним людям носити його з ліжком до родичів і знайомих,

часто на відстань верст 15, де також ставили його посеред двору і для спокою його приставляли

почергово доглядальницю,