ЛитВек: бестселлеры недели
Бестселлер - Влада Ольховская - Синдром Джека-потрошителя - читать в ЛитвекБестселлер - Кэтлин Эйзенхардт - Простые правила - читать в ЛитвекБестселлер - Роберт Сапольски - Биология добра и зла. Как наука объясняет наши поступки - читать в ЛитвекБестселлер - Фрэнк Патрик Герберт - Дюна - читать в ЛитвекБестселлер - Винифред Ватсон - Один день мисс Петтигрю - читать в ЛитвекБестселлер - Анастасия Тарасова - Сам себе финансист: Как тратить с умом и копить правильно - читать в ЛитвекБестселлер - Стюарт Тёртон - Семь смертей Эвелины Хардкасл - читать в ЛитвекБестселлер - Джереми Хейманс - Новая власть. Какие силы управляют миром – и как заставить их работать на вас - читать в Литвек
Литвек - электронная библиотека >> Николай Михайлович Сухомозский >> Справочная литература: прочее >> Коренман Лазарь >> страница 2
початку 900-х рр. викликало в демократичних кругах

цікавість до соціальних «низів», і написані з великим знанням середовища і любов’ю до

«покидьків суспільства» нариси К. були дуже популярні свого часу. Оповідання першого періоду

його творчості написані під сильним впливом раннього Горького.

Після революції 1905 Л. Кармен співробітничає з петербурзькими «товстими» журналами; у цю

пору він значно розширює свою тематику, залишаючись проте на колишніх буржуазних

радикально-демократичних позиціях.


ПУТІВКА В ЖИТТЯ СИНОВІ, з кореспонденції Л. Токар «Декілька епізодів з життя літописця

епохи»

Епізод 1. Подарунок батька

Хто знає, як склалася б доля Романа Кармена, якби одного разу його батько Лазар Осипович, письменник і журналіст, не подарував синові чудасію початку XX століття – камеру «Брауні». На

жаль, батько незабаром помер, і Рома залишився єдиним годувальником сім’ї. Він продавав

газети, працював підручним в гаражі, конторником в московському ломбарді.

Юнакові ледве виповнилося 17, коли в журналі «Вогник» опублікували його перший професійний

знімок…


БУНІН ВІДМОВИВСЯ ПОДАТИ РУКУ, з нарису Г. Мисюк «Кармен з Одеси»

Він залишився героєм чужих мемуарів (своїх написати не встиг), залишився частиною свого часу, який став історичним минулим, і там, в минулому часі, залишилися його розповіді і їх персонажі.

Творчість Кармена персонажами переповнена. Він сповнений такої любові до людей, грубих і

смішних, замордованих і мрійно зніжених, що прагне перезнайомити читачів з рештою всього

людства. Пейзаж, складні взаємини, заплутані сюжети – це не для Кармена; він дає портрети,

описує осіб і дії, фігури і одяг (або лахміття), відчуття обов’язково сильних і визначених: горе –

так невідбутне, страждання – смертельне, кохання – всеосяжне. Є серед його героїв діти, зламані

каменоломнями або ті, які втратили слух при ремонті парових казанів («Глухарі»), є вишукані

дівчата, котрі володіють такою мрійливою силою, що впокорюють саму необоротну реальність

(«Біля озера»), є лукаві одеські прикажчики і господиня їх – потішна мадам Шприц («Життя

одеських прикажчиків»). Проте це невдячний шлях – намагатися перерахувати бодай загальну

тематику і типи персонажів.

…До 1904 року Кармен вже має величезну популярність як «одеський Горький», як заступник

«принижених і ображених».

..Кармен залишався в Одесі. Тут він пережив першу революцію і написав про «потьомкінські дні», тут зустрів Лютий 17-го і написав оповідання «Сину мій», в якому заповідав синові вийти разом

на вулицю і стати «в ряди робочих і солдатів, аби не віддати здобуту з такими зусиллями у катів

свободу».

Кармен зустрів з тріумфуванням владу Рад, в 1918 році в Одесі виступає як більшовицький

пропагандист. Він страждав, коли колишні добрі знайомі, наприклад, Бунін, відмовлялися

подавати йому руку, однак стояв на своєму.

За денікінців йому довелося замість роботи в газеті продавати її на вулицях, відсидіти у в’язниці, звідки він вийшов з туберкульозом, який загострився, вже приреченим.


ОПИНИВСЯ В ТОВАРИСТВІ КАРМЕНІВ, з листа К. Чуковського М. Чуковському

Друга половина квітня 1924 р. Ленінград

Милий Коля. …Візьмемо найголовніше: вірші. Це для мене термометр твого духовного розвитку. І

ось я бачу вражаючу річ: з 1918 по 1922 року ртуть піднімається: ти розвивався, ріс, кріпшав і

раптом зупинився. Все, що ти написав за цей рік, – є варіація колишнього. Ні нових тем, ні нових

горизонтів. І ти сам знаєш, що причина цієї зупинки – Марина.

…Ти навіть не уявляєш собі, до якого ступеня вузьке й тісне те коло, в якому ти тепер обертаєшся.

Це коло звузиться ще більше, якщо ти одружишся.

У цьому я твердо переконаний. Я упевнений, що якби я так рано не потрапив в полон копійок і

ганчірок, з мене, звичайно, вийшов би дуже хороший письменник: я багато займався філософією, жадібно вчився, а став фейлетоністом, по п’ятаку за рядок, опинився в товаристві Карменів і

Ольдорів.


ДОСТАВЛЯВ ВОДУ ПОВСТАЛИМ МАТРОСАМ, за матеріалами радіопрограми «Острови»

У 1905 році Лазар Мойсейович Кармен разом з Корнієм Чуковським вночі на човні возив

повсталим матросам броненосця «Князь Потьомкін» прісну воду, якої їх позбавило командування

флоту.

У 1918 Кармена-старшого, «одеського Горького», як його називали, заарештувала контррозвідка

Денікіна. Лазаря Мойсейовича у в’язниці били і катували, так що після звільнення він прожив

зовсім недовго.

Після смерті батька сім’я залишилася нужденною. Друзі Лазаря Кармена допомогли видати збірку

його оповідань. На виручені гроші вдова з двома дітьми переїхала до Москви.


ЧИ ТО НАПІВПРАВДА, ЧИ ТО НАПІВБРЕХНЯ, з статті Л. Мельниченка «Невідомі листи

Корнія Чуковського»

Наведу фрагмент з книги Г. Островського «Одеса, море, кіно», де приводяться спогади Романа

Кармена про розповіді його батька: «Разом з Корнієм Чуковським таємно, ночами, возили

повсталим матросам воду на броненосець. Це могло коштувати їм життя».

Як випливає з цього фрагмента, виявляється, був ще один учасник поїздки до броненосця! Це

одеський знайомий Чуковського – Лазар Кармен, батько Романа Кармена.

Якщо ж звернутися до опублікованого 1991 року «Щоденника» Чуковського, то в ньому ми не

знайдемо опису поїздки до повсталого броненосця.


І ЛАЗАР НА ЛИЖВАХ, з листа К. Чуковського М. Гольдфельд

4.2.1916

Дорога. Скоро – за годину – Стокгольм. До цих пір ми їдемо нескінченною Куоккалою, хоча

проїхали вже чотири Білоострова, де наші паспорти вивчалися цілими годинами. Так і здається,

що он тією стежиною пройде-пропливе Валентина Блинова, а по цій промчить на лижвах Кармен.

Ті ж сосни, ті ж огорожі.