ГОФМАН (САФРАН) Роальд

ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: американський.

Хімік. Лауреат Нобелівської премії з хімії (1981). В хімії існує науковий термін «Закон Вудварда –

Гофмана».

З родини інженера. Батько, Сафран Х., – шляховий інженер.

Народився 18 липня 1937 р. в м. Золочеві Тернопільського воєводства Польщі (нині – районний

центр Львівської області України).

Живе з родиною (дружина, син і донька) в м. Ітаці (штат Нью-Йорк, США).

Закінчив Бруклінську державну школу, Суїветську середню школу, медичний факультет

Колумбійського університету (1955-1958).

Стажувався з хімії в Гарварді (1958), з квантової хімії – в Упсалі (1959), з обох дисциплін – в

Москві (1960-1961), працював в Корнельському, Гарвардському університетах (США).

Нобелівську премію отримав «за розробку теорії протікання хімічних реакцій».

Лауреат премії Товариства хімії особливо чистих з’єднань (1969), премії Гаррісона Е. Хоува

(1970), премії Міжнародної академії квантово-молекулярних досліджень (1971), премії Артура К.

Коупа (1973), премії Полінга (1974), премії за видатні заслуги в розвитку неорганічної хімії (1982).

Член американської Національної академії наук, Американської асоціації фундаментальних наук,

Міжнародної академії квантово-молекулярних досліджень, Американського фізичного товариства.

Почесний доктор Королівського технологічного інституту (Швеція), Єльського університету

(США).

Кавалер медалі Ніколса (1981) і медалі Прістлі.

Основні наукові дослідження Р. Гофмана стосуються хімічної кінетики і вивчення хімічних

реакцій.

Разом з Р. Вудвардом написав книгу «Збереження орбітальної симетрії» (1970), а з В. Торренс –

«Хімічні уявлення».

Його перу також належить низка поетичних збірок, перша з яких – «Прогалини і грані».

Наш земляк підготував 26 півгодинних програм «Світ хімії», а зараз працює над телепроектом

«Молекулярний світ».

В дитинстві на долю Г. випало багато труднощів. Після нацистської окупації Галичини його

родина (тоді мати була одруженою з Х. Сафраном) потрапила до табору примусової праці (1941).

Батькові вдалося організувати втечу рідних (1943). Переховував їх на хуторі до приходу

Радянської армії вчитель-українець (1944). Сам видатний вчений пізніше так згадував про цей

епізод: «У січні 1943 року мамі зі мною вдалося вирватися з цього пекла, і нас прихистив і

замаскував у своєму будинку один український вчитель, добра й правдива людина». А ще він

напише у м. Золочів до М. Бабінської: «Україна – обітована земля мого серця».

А тоді, у 1944 р., дізнавшись, що чоловіка разом з іншими німці знищили, мати з сином подалися

до Кракова, де вона незабаром вийшла заміж за Пауля Гофмана. Потім подружжя жило в таборі

для переміщених осіб в Австрії і Німеччині (1946-1949), а потім емігрувало до США (1949).

Уже в часи незалежності України нобелівський лауреат відвідав рідний Золочів.

Серед друзів та близьких знайомих Г. – К. Фукуї, У. Стівенс, Р. Вудвард, У. Ліпскомб, М. ван

Дорен, Е. Корі, В. Торренс та ін.

***

ЗЕМЛЯ ОБІТОВАНА

, з життєвого кредо

Р. Гофмана

Україна – обітована земля мого серця.

УСЕ В СВІТІ ВЗАЄМОПОВ’ЯЗАНО, з статті Р. Гофмана в журналі «Сайєнтифік Амерікен»

Я не починаю з якогось великого завдання чи складної проблеми. Я працюю над вирішенням

малих питань, натхненний експериментальною роботою. Я намагаюсь пояснити форму молекули

чи якусь реакцію. Усе в світі взаємопов’язане і мушу починати з пошуку таких зв’язків.

СУТЬ ЖИТТЯ, з нарису В. Лучканіна «Американський учений зі львівським корінням»

Роальд Гофман не належить до тих науковців-хіміків, у котрих постійно розфарбовані руки

хімічними реагентами. Він – теоретик, чия наукова інтуїція і глибокі знання вказують правильний

напрямок, а персональний набір «інструментів», тобто математичних засобів, дозволяє успішно

долати перешкоди незвіданого, у «заростях» якого часто заплутуються експериментатори.

Лабораторія ученого надзвичайно проста – складається з робочого стола і чорнильної авторучки,

якою він дуже каліграфічно пише і малює витончені схеми та діаграми, котрими захоплюються

інші хіміки як мистецькими міні-творами і котрі наочно демонструють результати його наукових

пошуків. Він не визнає ніякого лабораторного обладнання у строгому і скромному офісі.

– Одного разу, – згадує Гофман, – мені було потрібно синтезувати речовину у герметично закритій

посудині, щоб під тиском отримати стрімку реакцію, але я цього не зробив належним чином, і вся

установка злетіла у повітря, зруйнувавши витяжну шафу, нове обладнання. Цей прикрий випадок

поставив крапку на моїй кар’єрі хіміка-практика.

...Співпраця Вудварда і Гофмана була надзвичайно результативною. Вони сформулювали

загальне правило, яке вважається найбільш важливою концептуальною засадою у теорії органічної

хімії та визначає співвідношення енергії перехідного стану молекул, що об’єднуються, і числа

електронів, які беруть участь у хімічних процесах.

– Все відбувається набагато складніше, ніж можна було б продемонструвати з допомогою «кубика

Рубіка», – зазначає Р. Гофман. – Важко пояснити нашу роботу людям, котрі не знають квантової

механіки. Для цього я використовую аналогію з господинею дому, яка мусить так розсадити

гостей за столом, щоб сусіди підходили одне одному, виходячи із віку, соціального становища,

інтересів, уподобань тощо. Щось подібне спостерігаємо і з молекулами.

Цей напрямок досліджень включає у себе багато чого із фундаментальної фізики, але д-р Гофман

пристрасно заперечує, що він фізик. Значний недолік теоретичної фізики, вважає він, полягає у

тому, що її представники переконані, нібито все у природі можна звести до кількох простих засад

та елементарних частин.