чудотворний образ Божої Матері Одігітрії з Успенського собору, відправився з ним до Москви,
звідки – до Ярославля, а в червні 1813 р. дістався Києва, де посів колишнє місце… і де помер у
квітні 1823 року.
Преосвященний Іріней Фальковський був, за відгуками всіх, хто його знав, людиною незвичайних
дарувань і найрізноманітнішої вченості; багато писав і друкувався. Особливо запам’яталися його
«Orthodoxae Theologiae dogmaticae Compendium» (1802), найкраще, як відгукнувся про нього
архієпископ Філарет Чернігівський, «з написаного в Росії за ясністю, виразністю й строгою
систематичністю».
Академісти до того любили Ірінея Фальковського, що багато хто намагався перейняти навіть його
почерк – надзвичайно красивий та чіткий, хоча й стислий.
Він зібрав велику бібліотеку, яка зберігається і тепер в Києво-Михайлівському монастирі (у якому
Іріней і похований) і яка належить мені, як найближчому його нащадку з сестриного боку...
Відомості про перебування його з батьком при Токайській місії повідомлені мені нещодавно за
посередництва товариша обер-прокурора Св. Синоду Ю. В. Толстого, з синодального С.-
Петербурзького архіву, де, звичайно, є відомості й про інших священиків, котрі служили в
Токайській церкві.