зрушено» (як писали в газетах)

справжній двох’ярусний вагон. Він став першим у світі моторним трамвайним вагоном.

Для вдосконалення конструкції трамвая Піроцький не мав коштів. Його ідеї підхопили за

кордоном і в Росії досить потужні фірми і заможні підприємці. «Електрична конка» із розряду

курйозів переходила у вкрай необхідний вид транспорту.

ВИНЯТОК СКЛАВ ЛИШЕ КИЇВ, з статті Л. Лівінської і Ю. Бобраницького «Трамвай без

прописки»

Ще навчаючись в академії, під час практики на військових заводах Фінляндії, Піроцький звернув

увагу на велику кількість водоспадів у цій озерній колонії, з яких лише декілька приводили в рух

механізми заводів. Це незабутнє враження краси і сили спонукає його до праці над передаванням

за допомогою електрики «рушійної сили від пунктів виробництва (водоспади, парові машини) до

місць споживання (міста, заводи). Саме ця проблема була ключовою для подальшого розвитку

електротехніки, оскільки передача на відстань слабких струмів на той час уже була розв’язана

(телеграф, згодом телефон).

На початку 1870 років Піроцький розробляє проект передачі електроенергії через залізний дріт,

закріплений телеграфними ізоляторами на дерев’яних стовпах, та двох машин змінного струму

власної конструкції. Зворотним провідником була земля.

Він придбав дві уже класичні колекторні машини системи Грамма потужністю по 6 кс і у вересні

1874 р. на Волковому полі проводить першу серію дослідів з передачі електроенергії від однієї

машини на відстань 200 м до другої (перша система Г-Д). Для подальших експериментів він

докуповує, теж за свій рахунок, парову машину, згодом і другу, і проводить кілька серій дослідів.

Піроцький звертає увагу на «дармові» лінії – залізничні колії.

У 1881 р. Піроцький демонструє схему свого винаходу на Паризькій міжнародній виставці.

Здавалося, незабаром трамвай під вулицями імперії.

На заваді стала звичайна консервативність Росії, особливо її столиці. Місцеві олігархи, які вклали

великі капітали в конку, стіною стали перед трамваєм. На Заході ж протягом 5 наступних років усі

трамвайні лінії будували за схемою Піроцького.

Виняток склав лише Київ. На місцевих горах не могли довго затриматись ні конка, ні навіть

паровий трамвай. На Олександрівському узвозі навіть шестеро коней не могли підняти невеликий

вагон з пасажирами. У лютому 1891 р. видатний інженер-мостобудівник і підприємець німецького

походження генерал-майор Аманд Струве дістав у Київській думі дозвіл на будівництво замість

конки трамвайної лінії на найкрутішому Олександрівському узвозі, і вже 9 вересня там почали

укладати рейки. Поблизу пам’ятника Магдебурзькому праву постала електростанція з двома

генераторами.

І ось 1 червня 1892 р. на Олександрівському (тепер Володимирському) узвозі та Олександрівській

(тепер Сагайдачного) вулиці почав рухатися електричний трамвай. Так лише через 12 років після

винайдення творіння Піроцького було реалізоване вперше в імперії, на його батьківщині – Україні.

...Не кращою була і доля самого винахідника. Крім трамвая, він зробив багато винаходів у інших

галузях – будівництві гідроелектростанцій, електричному освітленні, зв’язку та в суто військовій

справі – артилерійській і ракетній техніці. Не цінувалися винаходи, не шанувалися винахідники...

Піроцького відсилають до Івангородської фортеці Варшавського військового округу, де у 1888 р. у

чині полковника відправляють у відставку з половинною пенсією, не давши п’ять з лишком

місяців дослужити до 25-річного військового стажу, який гарантував би йому пенсію на рівні

найбільшого окладу. Ображений і пригнічений Піроцький не повертається в «льодяний дім», а їде

в Україну, в село Маслівка Олешківського (тепер Цюрупинськ) повіту на Херсонщині. Там він мав

маєтності, успадковані від дядька, очевидно, теж дворянина козацького походження (згадаймо

Олешківську Січ). Та недовгим був спокій. Недоброзичливці відсудили безсумнівну спадщину,

скориставшись типовим для російської бюрократії перекрученням українських прізвищ. У деяких

документах Піроцький значився як Пероцький.

МАКЕТ ПЕРШОГО ТРАМВАЮ, з замітки В. Миленка «Подарунки музею»

Директор Солонцівської загальноосвітньої школи І. Сидоренко подарував у фонд Цюрупинського

районного краєзнавчого музею 8 експонатів скіфського та козацького періодів, а житель с.

Костогризове Г. Соколенко подарував виготовлений своїми руками макет першого трамвая Ф.

Піроцького.

ПОХОВАЛИ В КРЕДИТ, з повідомлення в газеті «Південь» від 22 травня 1898 р.

Ніяких грошей при ньому не знайшли, і знайомі влаштували йому похорон у кредит, у рахунок

описаного і пізніше проданого майна...

На площі з молотка продавалися 17 травня різні старі речі, позначені в описі під номерами (під

кожним номером один чи кілька і навіть багато однорідних предметів), і за всі більш-менш

придатні речі вартістю від 1 коп. до 4 руб. 65 коп. отримано всього 65 рублів. Непроданими

залишилися 16 номерів нікому не потрібних речей, таких як, наприклад, різні книги, папери тощо.

Залишилося 5 скринь, 4 валізи і 3 ящики: усе це наповнене діловими паперами, картинами,

книгами.

НЕ ЗАВАДИЛА Б ПАМ’ЯТНА ДОШКА, з кореспонденції В. Циганенка «Земляк – винахідник»

Нащадки у великому боргу перед Федором Піроцьким. В Україні, на його батьківщині, немає

жодної пам’ятної дошки, жодного пам’ятника, не написана навіть його повна біографія. У Києві,

де почалася служба Федора Піроцького, цілком достатньо місця, аби відкрити меморіальну дошку

нашому землякові і відомому винахідникові, котрий розробив теорію про передачу роботи

(енергії) «на усякі відстані», створив і випробував електричний трамвай.