за

якого «духовне і Божественне в церковному будівництві цілком підкоряється мирському і

земному». Архієреї, ...виражають вірність ієрархічному підпорядкуванню Міценаглядачу

Патріаршого Престолу митрополитові Петру і оголошують про самостійне управління

Ярославською єпархією.

11 квітня 1928 р. Заступник Патріаршого Міценаглядача митрополит Сергій і Тимчасовий при

ньому Патріарший Священний Синод в «Постанові» N76 оголосили рішення архієреям, що не

прийняли Декларації. Четвертий пункт стосувався архієпископа Серафима: «звільнити від

управління Углицьким вікаріатством». Ухвала №110 підсилює заходи стосовно Владики

Серафима і колишнього Пермського архієпископа Варлаама (Ряшенцева): «віддати їх канонічному

суду православних архієреїв, заборонити тимчасово богослужіння в Ярославській і Московській

єпархіях і зажадати від них в місячний термін подати письмове зречення від поданої ними заяви 24

січня (6 лютого) ц.р. і виразити слухняність Заступникові Патріаршого Міценаглядача і

Тимчасовому при ньому Патріаршому Священному Синоду».

У ТАБОРІ СТАВ ІНВАЛІДОМ, з відкритої православної енциклопедії «Древо»

...Відбував ув’язнення архієпископ Серафим в Соловецькому таборі, де його постійно посилали на

важкі роботи. Піднімаючи цеглу на двоповерхову будівлю, він упав з лісів і переламав ребра, які

зрослися невдало, що зробило його інвалідом.

Восени 1930 р. Самойловича відправили на будівництво Біломорканалу.

Протопресвітер М. Польський приводить розповідь в’язня: «Тут я вперше побачив... працюючи

помічником лікаря, на прийомі етапу, архієпископа Серафима – високого зігнутого старика, з вже

обстриженими під машинку №1 головою... Ми, помічники лікаря, прагнули допомогти Владиці, котрий страждав двостороннім хронічним плевритом при декомпенсованому міокарді і загальному

артеріосклерозі.

Якось, в кінці жовтня, в сирий непогожий день, проходячи повз землянки-дезокамери, де

проводилася дезинфекція речей за герметично зачиненими дверима, а ув’язнений-інвалід вартував

зовні камеру ..., я почув, що мене кличуть по імені. Підійшовши, я побачив змерзлого

архієпископа Серафима, – «На пост ставлять на 2 години нас, інвалідів; я стою з 12 дня і мене не

змінюють (було близько 6-ти годин вечора)».

НЕВІДОМІ ФАКТИ, з статті Е. Абизової «Козьмодем’янський період життя священомученика

Серафима (Самойловича), архієпископа Углицького»

Одним з багатьох потерпілих за віру Христову був священомученик Серафим (Самойлович), архієпископ Углицький. Мало кому відомо, що після звільнення з ув’язнення в 1932 році він обрав

собі для мешкання Козьмодем’янськ – в’їзд до великих міст був заборонений. Як видно з

життєпису, опублікованого Ярославською єпархією у зв’язку з його прославлянням, цей період

життя владики, причини його арешту тут залишилися невідомими... Тому їх можна заповнити

новими даними, одержаними при роботі над архівно-слідчою справою Малосундирської церкви.

...У січні 1932 року, після звільнення, владика Серафим приїхав до Козьмодем’янська. Він

поселився на Пугачовій горі, в маленькому будиночку № 34.

До Малосундирської церкви в цей період стікалося дуже багато віруючих з різних районів

Марійського краю, з Чувашії. У важкий час люди шукали зміцнення у вірі, духовної підтримки, утіхи в скорботі. Власті не могли цього довго терпіти.

3 січня 1933 року отець Олександр Агеносов був арештований. Разом з ним заарештували 16

мирян і черниць, які мешкали в Малому Сундир... У цій же справі заарештували і архієпископа

Серафима, звинувативши його в ідейному керівництві малосундирською церквою. Під час обшуку

у нього були вилучені лише Біблія і щоденник: більше нічого не знайшли.

Після тижневого утримання в сирому підвалі арештантського будинку до Козьмодем’янську

архієпископа Серафима відправили етапом разом зі всіма заарештованими малосундирцями до м.

Йошкар-Оли.