ЗЕЛЬМАНОВ Абрам Леонідович

ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російсько-радянський.

Астроном, космолог. Один з фундаторів математичної космології; антропного принципу, у

відповідності з яким умови Всесвіту дозволяють існувати біологічним об’єктам (1955).

З родини службовця.

Народився 15 травня 1913 р. в м. Гадячі Полтавської губернії Російської імперії (нині – районний

центр Полтавської області України).

Помер 2 лютого 1987 р. в м. Москві СРСР (нині – столиця РФ).

Закінчив механіко-математичний факультет Московського державного університету (1937),

аспірантуру державного астрономічного інституту ім. Шкловського (1944).

Працював науковим співробітником державного астрономічного інституту ім. Шкловського (1944-

1951), Московського планетарію (1951-1987).

Спеціалізувався з проблем релятивістської астрофізики, космології, теорії анізотропного Всесвіту.

Створив низку нових математичних методів в загальній теорії відносності, пов’язаних з

можливістю розщеплювання простору-часу на тривимірний простір і час; ортометричну форму

монадного формалізму; розвинув релятивістську теорію анізотропного неоднорідного Всесвіту.

Важливе місце в його творчості займали філософські питання природознавства.

Як вчений дебютував розвідкою «Про деформацію і кривизну супутнього простору

(Релятивістські рівняння для елементу неоднорідного Всесвіту» (1944).

Потім настала черга наступних доробків: «Про нескінченність матеріального світу» (1964), «Про

поведінку і властивості тривимірних просторів» (1982).

Ім’я нашого земляка носить космологічний семінар державного астрономічного інституту ім.

Шкловського МДУ (1995).

Серед друзів та близьких знайомих З. – І. Шкловський, Г. Гамов, В. Бердичівська, О. Лозинський

та ін.

***

БЕЗ СВІДКІВ

, з наукового кредо А. Зельманова

В галузі космічних, а тим більше космологічних масштабів сама можливість існування суб’єкта,

який вивчає Всесвіт, визначається властивостями об’єкту, що вивчається.

Ми живемо в області, де принаймні впродовж десяти мільярдів років (або біля того) відбувається

розширення Всесвіту. Думаю, що нам не довелося б жити там, де впродовж десяти мільярдів років

відбувається стиснення.

Таким чином, ми є свідками процесів певних типів тому, що перебіг процесів інших типів

відбувається без свідків.

ЗБЕНТЕЖЕНІ ГАЛАКТИКИ, афоризм А. Зельманова

Галактики розбігалися, охоплені червоним збентеженням.

ЯКА ПОЛОВИНА, афоризм А. Зельманова

Половина ідей, висунутих Шкловським, абсолютно геніальна. Тільки як дізнатися, яка половина.

ЩО СПРИЯЄ ВИНИКНЕННЮ ЖИТТЯ У ВСЕСВІТІ, з наукової доповіді А. Зельманова в

1955 р.

У Всесвіті може існувати внутрішній зв’язок, який повинен бути розкритий за допомогою

фізичної теорії. Зокрема, може існувати зв’язок між такою особливістю оточуючої нас області, як

наявність умов, що допускають розвиток життя, з одного боку, і іншими особливостями цієї

області, з іншого. Так, наприклад, за тривалого взаємного зближення галактик або зірок в

достатньо протяжному просторі щільність випромінювання в ньому повинна стати такою

високою, що життя тут буде неможливим.

Навпаки, достатньо швидке і тривале взаємне віддалення галактик в такій області помітно знижує

щільність випромінювання і, таким чином, є одним з чинників, котрі сприяють появі і розвитку

життя.

ПАРАДОКС ЗЕЛЬМАНОВА, з статті «Геометрія Всесвіту» в журналі «Знання – сила» №2 за

1968 р.

Популярний виклад питань сучасної теоретичної фізики вельми ускладнюється тією обставиною,

що вони в більшості випадків не допускають наочних пояснень і аналогій. Все ж таки ми

спробуємо привести одну аналогію, нагадавши, що вона вельми приблизна.

Знайомий приклад: повз Землі пролітає космічний човен з швидкістю, рівною двом третинам

швидкості світла. Згідно з формулами теорії відносності, повинне спостерігатися скорочення всіх

масштабів удвічі. Виходить, з погляду космонавтів, якорі перебувають на борту, всі відрізки на

Землі скоротять свої розміри вдвічі.

Так от, десь «на межі нескінченності», за майже безмежних відстаней, цей парадокс за

Зельмановим почне працювати «у зворотний бік». Уявимо собі, що у нас є дуже довга, неймовірно

довга, проте все таки кінцева пряма лінія, і ми вимірюємо її за допомогою певної одиниці

масштабу довжини – наприклад, метра. Причому спостерігач перебуває в космічному човні, що

мчить з швидкістю, яка вельми наближається до швидкості світла. Для нього наш еталонний метр

стягуватиметься... в крапку. А оскільки крапок навіть на кінцевій прямій є незліченна множина, то

для спостерігача в човні наша пряма не коротшатиме, а стане нескінченно довгою. Приблизно те ж

саме відбудеться і відносно масштабів площ і об’ємів. Отже, кінцеві області простору можуть

стати іноді в рухомій системі відліку нескінченними.

...Таким чином з робіт А. Зельманова витікає, що властивості скінченності і нескінченності

простору є відносними.

СЬОГОДЕННЯ ПОЗБАВЛЕНЕ СЕНСУ, з статті З. Дашевського «Перемога над часом»

Є блискучий жарт Абрама Леонідовича Зельманова про інваріантне визначення сьогодення,

минулого і майбутнього. З погляду об’єктивної структури світу, сьогодення, саме по собі, не має

ніякого внутрішнього змісту, воно лише межа між минулим і майбутнім. Таким чином, мов люди,

які завжди доїдали вчорашній хліб і тому ніколи не їли свіжого, також і людина, яка женеться за

чисто раціональною і об’єктивною картиною світу, завжди живе виключно «не зараз». Вона

завжди – або у минулому або в майбутньому і ніколи не в сьогоденні.

...Той же Абрам Леонідович ...розбирав дуже серйозне наукове питання космології, котре полягає

в тому, чи може в принципі наука розглядати унікальні об’єкти? Адже вона