тримається на тому,

що все переноситься з одного на інше: повторюваність дослідів, аналогії тощо. Як може в

принципі існувати наука про Всесвіт? Всесвіт за визначенням існує в єдиному екземплярі і тому

виходить, що учення про нього не може бути наукою.

Твердження Зельманова полягає в тому, що саме твердження про заборону або неможливість

науки про цей «унікальний екземпляр» є внутрішньо хибним і суперечливим і що існувати наука й

про унікальний екземпляр, тому що, врешті-решт, наука ніколи не говорила, що вона нічого не

приймає на віру. Просто те, що не контрольоване, вона не оголошує своїм твердженням і говорить, що таке припущення вона перевірити не може.

ПЛІДНІСТЬ ШЛЯХУ, з статті «Зельманов Абрам Леонідович» на spacetravell.narod.ru

Зельманов А. Л. розвинув релятивістську теорію анізотропного неоднорідного Всесвіту,

використавши метод суходільних координат. Він розробив математичний апарат хронометричних

і кінематичних інваріантів. У 1955 одним з перших висловив думку про те, що умови, які

допускають розвиток життя і розуму в оточуючій нас області Всесвіту, повинні бути пов’язані з

деякими більш загальними фізичними умовами в ній, наприклад з характером розширення

Метагалактики, що визначає зміну щільності випромінювання.

Абрам Леонідович любив повторювати, що виготовляти «інструменти» йому подобається значно

більше, ніж використовувати готовий «інструмент» для отримання результатів. Напевно, тому він

створив так багато нових методів: хронометричні інваріанти, кінеметричні інваріанти, монадний

формалізм.

Математичний зміст робіт Абрама Леонідовича не затуляє їх чіткої астрономічної, наглядової

спрямованості. У складному наборі величин, що входять в математичний апарат космології,

учений завжди прагнув виділити ті конструкції, які були б вільними від свавілля в математичному

описі, які можна було спостерігати і зміряти. Мабуть, з цієї причини так часто зустрічається в його

роботах термін «інваріантність».

Абрам Леонідович був упевнений, що адекватний опис навколишнього світу здатна лише теорія

неоднорідного, анізотропного Всесвіту. Він ввів чинники неоднорідності і анізотропії, вивчав їх

поведінку. Час підтвердив плідність такого шляху...

ТЕОРІЯ РУХУ БЕЗ УРАХУВАННЯ СИЛ ТЯЖІННЯ, з дослідження В. Корухова

«Методологічна функція гравітаційної постійної»

Розглянута модель систематизації у загальних рисах співпадає з моделями А. Л. Зельманова і М.

Штрауса і має в своєму арсеналі (для трьох константної теорії) фундаментальну планківську

довжину, lpl = (ћG/c3)1/2, лоренц-інваріантність якої, на наш погляд, є достатньою умовою, аби

задовольнити обидві моделі. З одного боку, вона складена з фундаментальних констант (як і в

моделі Зельманова), з іншого – використання цієї довжини при набутті граничних значень напруги

електричного і магнітного полів в електродинаміці, дозволяє сподіватися і на успіх застосування її

в релятивістській квантовій теорії поля.

У роботі А. Л. Зельманова залишився практично непоміченим... аспект специфічного виділення

«ньютонівської теорії тяжіння в окрему теоретичну підсистему, відмінну від підсистеми

ньютонівської механіки». Акцентування уваги на цьому питанні приводять У. А. Раджабова до

думки, що «ньютонівська механіка в моделі А. Л. Зельманова буде теорією руху тіл без

урахування сил тяжіння, а ньютонівська теорія тяжіння – теорію їх руху з урахуванням сил

тяжіння».

ОБСТАВИНИ ПОЯВИ ЛЮДИНИ, з статті В. Казютинського «Антропний принцип і світ

постнекласичної науки»

Один з важливих моментів в релятивістській космології пов’язаний з дослідженнями А. Л.

Зельманова і Г. М. Ідліса. Відмінна риса їх підходу – виявлення деяких великомасштабних, по

суті, глобальних властивостей Всесвіту, без яких поява на Землі людини була б неможливою.

А. Л. Зельманов називав також низку інших взаємозв’язків між фізичними особливостями

спостережуваної області Всесвіту, під яким, як ясно з прикладів, що наводяться ним, мається на

увазі Метагалактика.

Питання про те, чому Всесвіт такий, яким ми його спостерігаємо, ще не обговорювалося. Йшлося

буцімто лише про космологічні умови можливості життя, пояснення яких, як вважав автор,

повинна дати фізична теорія. Проте з контексту ясно, що А. Л. Зельманова це міркування цікавило

головним чином з іншого боку. Оскільки релятивістська космологія залишалася «репресованою

наукою», він прагнув використовувати факт існування життя Всесвіту як додатковий, хоч і

непрямий аргумент для обґрунтування теорії Всесвіту, який розширюється.

Сенс антропного аргументу, висунутого А. Л. Зельмановим, достатньо прозорий: якби

Метагалактика не розширювалася, спостерігач не міг би існувати. А раз він існує, отже, Всесвіт

розширюється. Цей вельми нетривіальний аргумент виявляв глибокий зв’язок факту нашого

існування з фундаментальними властивостями Всесвіту.

ЗАГАДКОВОСТІ ДОЛЬ НЕ ІСНУЄ, з кореспонденції «Феномен близнюків» на Medolina.ru

Якщо в схожості зовнішнього вигляду однояйцевих близнюків поза сумнівом визначальну роль

грають однакові набори генів в їх ДНК, то загадковою залишається відповідь на запитання: яку

роль можуть грати гени в схожості їх життєвих доль? І тим більше, в появі двійників, не

пов’язаних один з одним навіть віддаленою спорідненістю?

Втім, як показують розрахунки, виконані свого часу відомим космологом А. Л. Зельмановим,

якщо зіставити генеалогічні древа двох навмання узятих людей, то десь у віддаленому минулому

вони обов’язково перетнуться! Тобто, у будь-якої пари людей колись обов’язково були близькі

родичі!

Хоча, з іншого боку, навряд чи через стільки поколінь ця спорідненість може проявити себе

відповідним явним чином.