Прасниш – Янів – Нейдебург. Розвідку провів військовий поручик Машерек, проте генерал
залишився незадоволений: пілот виявив... лише свої війська. З таким же результатом завершився
виліт унтер-офіцера Чистоклєтова.
Невдача була викликана тим, що штаб корпусу не позначив льотчикам розташування наших
частин, а визначити приналежність військ з великої висоти виявилося неможливим.
ДАР ПОЛКОВОДЦЯ, з книги О. Солженіцина «Серпень 1914»
Генерал від інфантерії Микола Миколайович Мартос був, так би мовити, «людиною не пролий
крапельки». Йому було нестерпне російське тюхтійство, «почекаємо», «ранок за вечір мудріший», переспимо, а там що Бог дасть. ...Він мав справжній дар полководця: швидко, точно і тверезо
розібратися в будь-якій обстановці і серед найсуперечливіших даних, і чим гірше бувало
положення – тим гостріше його проникнення і тим буремніша енергія.
...Справедливо, що саме його корпус потрапив до Пруссії на найгарячіший напрям, вів бої з 10
серпня, коли інші корпуси лише йшли в порожнечу, і що саме його корпусу дісталося розвідати
власними боками, а Мартосу – розгадати обстановку, яку ще не розуміли на всіх верхах, розгадати
– і вибрати правильний напрям удару.
Несправедливо інше: що в перший день мобілізації від Мартоса відібрали і 6-у і 15-у кавалерійські
дивізії, де Мартос знав кожного ескадронного, і навіть не залишили Глухівського драгунського
полку, який він просив, а нав’язали не бойовий Оренбурзький козачий полк, всього лише з
досвідом поліцейської служби у Варшаві...
...Для розгрому Шольца потрібна була допомога сусідів. Справа, десь далеко, брів Клюєв. Ще 10-
го, в розпал бою під Орлау, Мартос польовою запискою до сусіда, ...в обхід начальства, просив
допомоги... – прислати до Орлау два полки. Але Клюєв, хоч і одержав записку швидко і чув
канонаду, – надіслав допомогу лише наступного дня, і не рано, бо вона запізнилася, Мартос вже
виграв бій і сам.
А зліва від Мартоса була порожнеча ще тривожніше, корпус Кондратовича не підійшов, одна
дивізія Мінгіна, і та як наскочила 13-го на Мюлен раптово, не розуміючи супротивника, не зуміла
узяти укріплення з удару і ще швидше відкотилася на південь.
...Мартос перший з корпусних командирів проводив час не в штабі корпусу, а на командному
пункті, з якого видно супротивник і де набої рвуться.
...У великий важкий телефон постійної німецької мережі Мартос виразно почув скрипучу манеру
Постовського...
– Покличте до телефону командувача! – закричав Мартос скаженим ...наказовим голосом. – Цю ж
хвилину покличте!
Постовський відмовився. Ну так, адже їм з кімнати до кімнати переходити, дивись, і сходами.
Навіщо командувача? Наказ від імені... – Ні-і!! – заволав Мартос, поки ще горло кричало, поки що
не перерізали шиї. – Ні!! Тільки командувача! Хай командувач вкаже, кому з генералів передати
корпус, а мене хай звільнить від командування! Я більше не служу!! Я йду у від-ставку!!
І Постовський не закричав назустріч (та він і не умів). Постовський сильно понизив тон.
Постовський розгублено сказав:
– Добре. Добре, доповім. За годину викличу до телефону...
ПІД КОМАНДИРОМ УБИЛО КОНЯ, з роману В. Пікуля «Честь маю!»
Микола Миколайович Мартос керував боєм, який вже не раз переходив в рукопашні сутички, коли
побачив Самсонова і весь його штаб верхи на конях – вони поспішали до нього. Підскакавши
ближче, Самсонов нагаєм вказав удалечінь:
– Що це за колона... онде? Німці?
– Так. Полонені. Женемо до тилу, щоб не заважали.
– Багато набрали?
– Налічили до тисячі, потім плюнули. Ніколи.
Самсонов ...сказав Мартосу:
– Ви один врятуєте честь армії.
Самсонов ...поводився сміливцем, але, здається, і сам розумів, що трагедія ...визначилася.
– Це... кінець! – раптом сказав він Мартосу.
...Мартос залишився з двома козаками, коней ...вели в повідку. Прожектор висвітив їх, почулася
німецька мова. Мартос схопився на коня, але кінь був відразу убитий. Мартос впав, застрягши
ногою в стремені.
...Комусинський і Грюнфлісський ліси стали безіменною братською могилою для залишків
розбитої армії. Тут, в непролазній болотяній гущавині (якщо вірити документам), потрапили в
оточення близько 30 тисяч осіб, котрі вже розстріляли патрони, і близько 200 гармат з прислугою, яка розстріляла набої.
У ПОЛОНІ, з книги К. Залесського «Хто був хто в Першій світовій війні»
У ніч з 15 (28) на 16 (29) серпня 1914 р., генерала Мартоса захопила в полон німецька кавалерія, що вийшла в тил російським військам. Після недовгого перебування в таборі військовополонених
в Бад-Кальберн ...переведений до табору Бланкенбург під Берліном, де мав випадок поскаржитися
принцові Максу Баденському на погане поводження з росіянами.
Відразу після Лютневої революції, коли передбачався обмін полоненими з числа поранених і
інвалідів, Мартос замість відправки до Данії, потрапив до казематів фортеці Кюстрін, де, як він
сам пише, мало не загинув. На початку 1918 р. відправлений до Радянської Росії.
Тут його помістили до госпіталю в Мценську. У серпні 1918 р. перевели до госпіталю в Москві.
Тут він дізнався, що його дружина убита під час повстання в Ярославлі, а два молодші сини
загинули на фронті.
Син генерала Благовіщенського (колишнього командира 6-го корпусу в 2-ій армії), який служив в
Червоній армії, сприяв відправці Мартоса до Києва. Де за гетьмана П. Скоропадського він його
кинули до Лук’янівської в’язниці, оскільки гетьманська поліція вважала, що більшовики
випустили генерала виключно тому, що він погодився виконувати їх завдання.
...Після недовгого перебування на квартирі у свого брата в Києві Мартос з старшим сином виїхав
до Севастополя.
ЗВИНУВАТИЛИ У ЗЛОЧИНІ ПЕРЕД ЛЮДСТВОМ, бувальщина
Німці судили бойового російського генерала за злочин перед людством. Чому саме за цією