КОЛЛОНТАЙ Гуго

ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: польський.

Філософ, історик, публіцист, політик, просвітник, громадський діяч.

З шляхтянської родини.

Народився 1 квітня 1750 в с. Великих Деркалах Речі Посполитої (нині – Шумський район

Тернопільської області України).

Помер 28 лютого 1812 р. в м. Варшаві Герцогства Варшавського (нині – Республіка Польща).

Похований на місцевому цвинтарі. Надгробок не зберігся.

Закінчив Краківський (1768), Віденський (1772), Римський (1775) університети.

Працював чиновником Комісії народної освіти (1773-1777), викладачем (1777-1783), ректором

краківського Ягеллонського університету (1782-1786), коронним підканцлером Речі Посполитої

(1791).

Співавтор і ініціатор прийняття польської конституції (1791).

Активний учасник польського повстання (1794).

Співавтор Маніфесту 24 березня і Поланецького універсалу (1794).

Один з фундаторів Вищої Волинської гімназії.

Спеціалізувався з проблем історії, філософії, політичної економії, теорії права, педагогіки.

Прихильник буржуазних перетворень суспільного і державного устрою Польщі, антикріпосник.

Автор доробків «Критичний розгляд основ історії початку людського роду», «Опис міста

Москви», «Фізико-моральний порядок».

Перу К. також належать книг «Wybór pism politycznych» (1952), «Wybór pism naukowych» (1953).

Ні з польською, ні з австрійською, ні з російською владою порозуміння не знаходив. Зі зміною

політичного курсу Речі Посполитої був вигнаний з країни, а його маєток – конфіскований. За

участь у повстанні зазнав арешту і довготривалого ув’язнення в австрійській фортеці Оломоуц

(1794-1802). Пізніше примусово депортований до Москви (1807-1808).

Нині у м. Львів ім’ям нашого земляка названо вулицю (1995).

Серед друзів та близьких знайомих К. – А. Чарторийський, С. Сташиць, Т. Чацький, Я.

Снядецький та ін.

***

КОЖНИЙ – ЗА СЕБЕ

, з життєвого кредо Г. Коллонтая

Призначення людини полягає в збереженні і підтримці власного існування.

КОЛИ НАЦІЯ ГИНЕ, з статті Г. Коллонтая «Останнього попередження Польщі»

Немає нічого жахливішого, ніж становище нації, яка розуміє, що вона гине і втрачає свої сили.

Цілісна нація, що підпала під ярмо деспота, зберігає надію, що колись їй удасться визволитися

завдяки збігові обставин і власній просвіті.

Але яким чином розділена нація, нація, яка втратила своє існування, зможе знову отримати волю?

Втративши свою цілісність, вона втрачає свої сили і стає цілком байдужою до своєї первісної

батьківщини; вона втрачає радісне відчуття загального блага, стає іншим народом, приймає інші

обряди.

ПОЛЬСЬКИЙ ГРІХ, з розвідки Г. Грабовича «До історії української літератури»

Для таких мислителів і діячів кінця XVIII та початку XIX ст., як Коллонтай і Сташиць, Нємцевич і

Лелевель, Україна, саме як козаччина, була не лише вагомою складовою частиною давньої Речі

Посполитої, але й центральним, повчальним суб’єктом її історії. Основна причина занепаду

Польщі, її розподілів і її остаточного зникнення з мапи Європи бачилася ними саме в

нерозумному, кривдному ставленні до волелюбної козаччини, в перетворенні природного

спільника на завзятого ворога.

Те, що для Просвітництва було крайньою дурістю, політичним самогубством, спадкоємцям

їхнього мислення, радикально-утопічним соціалістам із «Громад польського народу» бачилося ще

гостріше: для них це був великий гріх супроти українського народу.

УКРАЇНСЬКИЙ ГОЛОС, з статті П. Кралюка «Волинські Афіни» на Кременеччині»

1 жовтня (за старим стилем) 1805 р. в урочистій обстановці була відкрита Вища Волинська

гімназія. Вона містилася у приміщеннях колишнього єзуїтського колегіуму, споруджених у 1731-

1745 рр. Пізніше, в 1807 р., гімназії були передані споруди монастиря василіан.

...Незважаючи на те, що і Вища Волинська гімназія, і Кременецький ліцей були навчальними

закладами, в яких панував польський дух, усе ж таки вони мали стосунок до України та

української культури. І річ не лише в тому, що ці навчальні заклади існували на українській землі

й були створені на кошти, що добувалися тяжкою працею українців. Біля витоків Вищої

Волинської школи стояли люди, в жилах яких текла українська кров. Інша річ, що вони не

усвідомлювали себе українцями. Такими були і Т. Чацький, і Г. Коллонтай. Правда, іноді в них

озивався український голос.

...У Вищій Волинській гімназії та Кременецькому ліцеї, незалежно від волі їхніх організаторів,

відбувалося формування української національної ідеології. Саме Кременець став одним із

осередків т.з. «української школи» в польській літературі.

...У жовтні нинішнього року виповнилося 200 років із часу заснування Вищої Волинської гімназії.

Ця дата пройшла малопоміченою в Україні. Певно, про неї більше говорили в Польщі. А жаль.

Адже досвід цього навчального закладу для нас – унікальний і повчальний.

ОДИН ДИПЛОМАТ У ПОЛІ ВОЇН, з монографії О. Тихомирова «Зовнішньополітичний

механізм і організація дипломатичної служби Речі Посполитої та Великого князівства

Литовського в 1569—1795 рр.»

Велику увагу реформатори приділяли сфері зовнішньої політики. 19 грудня 1765 р. король

затвердив «Загальну інструкцію для послів і резидентів, що перебувають при іноземних дворах»,

підвищивши вимоги до діяльності посольств РП (від послів і резидентів була потрібна докладніша

і достовірніша інформація про ситуацію в країнах їх перебування).

Королівська рада, департамент закордонних справ ...поклали початок постійним дипломатичним

представництвам РП за кордоном. «Один з тих міністрів, хто любить свою батьківщину може

зробити більше для Речі Посполитої, ніж декілька десятків тисяч солдатів, оскільки він, уважно

стежачи за діяльністю двору, при якому акредитований, часто може своїм розумом попередити

незаконну узурпацію, народне