- 1
- 2
НЕПЛЮЄВ Микола Миколайович
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: російський.
Громадський діяч, богослов, педагог, літератор. Фундатор «Православного
Хрестовоздвиженського Трудового Братства» – першого пацифістського товариства в Російській
імперії (1889).
З дворянської родини. Батько, Неплюєв М., – маршалок Чернігівського губернського дворянства.
Народився 11 (24) вересня 1851 р. в с. Ямполі Глухівського повіту Чернігівської губернії
Російської імперії (нині – районний центр Сумської області України).
Помер в січні 1908 р. в с. Воздвиженському Глухівського повіту Чернігівської губернії Російської
імперії (нині – Ямпільський район Сумської області України). Похований на місцевому цвинтарі.
Закінчив юридичний факультет Петербурзького університету (1875), навчався в московській
Петровській сільськогосподарській академії (1877-1879).
Працював радником російської амбасади в Німеччині (1875-1877).
Отримав офіційне право одягати стихар і виголошувати церковні проповіді (1891).
Один з організаторів паризького Конгресу єдиного людства (1900).
Спонсор журналу «Новий шлях».
Досвід нашого земляка вивчали в Краківському університеті, Сорбонні, Французькій академії
моральних і політичних наук.
Н. – автор низки книг і брошур, серед яких «Історичне покликання російського поміщика» (1880),
«Хліб насущний» (1883), «Що є істина?» (1900), «Благовіст біблейський» (1892), «Християнський
світогляд» (1894), більшість з яких обер-прокурор Синоду К. П. Побєдоносцев заборонив видавати
в Росії у той час, як їх перекладали французькою, німецькою, сербською мовами.
Поклав на музику сім віршів О. Хом’якова, а у своїй садибі спорудив йому пам’ятник.
У с. Воздвиженське Сумської області функціонує народний музей «Трудове братство М. М.
Неплюєва», а також встановлено пам’ятний знак землякові.
Пам’яті Н. присвячені документальні фільми «Точка роси» (1989), «Хліб насущний», «Братство
любові» (обидва – 1995), книги Р. Ладу «Неплюєв Микола Миколайович» (1997), П. Федоренка
«Срібні нитки» (2001).
У с. Воздвиженському відбулися урочистості з нагоди 150-річчя від дня народження Н., у яких
взяли участь історики з Чернігова, Москви, Сум, краєзнавці, священнослужителі Православної
церкви на чолі з єпископом Конотопським і Глухівським Інокентієм, віце-президент Міжнародної
ліги захисту культури академік Г. М. Фурсей, нащадки членів Братства (2001).
Серед друзів та близьких знайомих Н. – Л. Толстой, М. Іваненко, Б. Зутнер, Є. Мещерський, В.
Розанов, П. Флоренський, Ф. Порталь, С. Черненко, С. Петков, Я. Калішевський, Г. Нарбут, Е.
Дюкамен, А. Фурсей, Г. Петров, І. Проханов, В. Соловйов, Д. Мережковський, Є. Беклемішева, Ф.
Пассі та ін.
***
УСІ І УСЕ ЗАЛЕЖИТЬ ВІД БАГАТИХ
, з життєвого кредо М. Неплюєва
Від нас, людей освічених і заможних залежить багато чого у святій справі морального
відродження народу. Ми маємо матеріальні статки та інтелектуальну силу, і якщо ми свідомі
християни, то обов’язок християнської совісті велить нам зробити на користь народу усе, що
можемо.
ВИКОРІНЮВАТИ ПОГАНЕ, з виховательського кредо М. Неплюєва
Виховати – значить розвинути у людині все добре і викорінити усе погане. Що є добре і що
погане, розуміти нас навчив Господь Ісус Христос. Справжніми християнами ми станемо тільки
тоді, коли ясно зрозуміємо, як учив жити, мислити і почувати Христос, щиро полюбимо його
вчення і у своєму житті будемо наслідувати Його.
МЕТА – СПІЛЬНА, з релігійного кредо М. Неплюєва
Кожний християнин, твердо і незмінно залишаючись в лоні своєї церкви, може і повинен бачити в
християнах інших церков своїх братів у Хресті, об’єднаних спільною метою служіння Одному й
тому ж Христу Богу.
СЛАВА КОЗАЦЬКІЙ ВОЛЬНИЦІ, з передсмертних слів М. Неплюєва
Я радий, що Братерство наше зародилося в Малоросії – цій козацькій вольниці. У цьому воля
Божа.
Виникни воно у Великоросії, і люди злої волі говорили б, що народ великороса споконвіку звик до
громадського життя, а зараз вони цих викрутасів позбавлені.
ЗИЧУ УСПІХУ, з листа Л. Толстого М. Неплюєву в грудні 1893 р.
До справи вашої я прихильний всією душею і зичу їй продовження успіху.
ТВОРЯТЬ ЖИТТЯ НЕ ЛЮДИ ФАКТУ, з листа В. Соловйова М. Неплюєву в 1897 р.
Не спокушатися видимим пануванням зла і не відрікатися заради нього від невидимого добра є
подвиг віри. У ньому вся сила людини. Хто не здатний на цей подвиг, той нічого не зробить і
нічого не скаже людству.
Люди факту живуть чужим життям, але не вони творять життя. Творять життя люди віри. Це ті,
кого називають мрійниками, утопістами, юродивими, – вони ж є пророки, істинно кращі люди і
вожді людства.
ПОДІБНОГО НЕ ЧУВ І НЕ БАЧИВ, з оцінки діяльності М. Неплюєва Є. Мещерським
Від свого народження я ніколи не бачив, не чув такої глибокої віри, віри живої, в Христа
Спасителя, з вуст світської високоосвіченої людини, котра має величезні зв’язки і колосальне
багатство.
Цій вірі багато хто може позаздрити і з тих, хто прямо чи побічно покликані насаджувати її
учнівській молоді.
МОРАЛЬНА ЗАДУХА І ДЕСПОТИЗМ, з оцінки діяльності М. Неплюєва О. Блоком
Ймовірно дуже нудно й у неплюєвському товаристві. Зрештою, так здалося не мені одному, а
також пану Абрамову, ... який п’ять років навчався в неплюєвській школі. Він розповідає про
«моральну задуху» і деспотизм самого М. М. Неплюєва.
ВІРА, ЛЮБОВ, ПРАЦЯ, з розвідки В. Авдасьова «Трудове братство Миколи Неплюєва»
Микола Неплюєв відрізнявся від своїх знаменитих предків і більшості сучасників-дворян тим, що
предметом його турбот була зовсім не держава. Йому не давало спокою інше велике питання:
чому християни не живуть по-християнськи?
...І на початку XX
- 1
- 2