ВИГОДОВСЬКИЙ Павло Хомич

ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Декабрист. Справжнє прізвище – Дунцов Павло Тимофійович. Єдиний не дворянин з організаторів

повстання на Сенатській площі в Петербурзі 1825 р. Останній засланець-декабрист Якутії.

З селянської родини. Батько, Дунцов Т., – заможний селянин.

Народився в 1802 р. в с. Ружичній Проскурівського повіту Подільської губернії Російської імперії

(нині – Хмельницький район Хмельницької області України).

Помер 12 (24) грудня 1881 р. в м. Іркутську Російської імперії (нині – адміністративний центр

однойменної області РФ). Похований на цвинтарі місцевого римо-католицького костьолу. Могила

не збереглася.

Навчався в духовному училищі с. Повороття Ушицького повіту (1817-1819),

Старокостянтинівському повітовому училищі (1819).

Працював канцеляристом в Рівненського нижнього земського суду (1823-1824), писарем

волинського цивільного губернатора (1824-1826).

Член Товариства об’єднаних слов’ян (1825).

За участь у підготовці повстання (1826). Запроторений спочатку до головної гауптвахти в

Імператорському Зимовому палаці, потім – Петропавловської фортеці.

Засуджений до 2 років каторжних робіт (1827). Покарання відбув у Читинській в’язниці (1827-

1828).

Понад чверть століття був у засланні в м. Нарим Томської губернії Російської імперії (1828-1854).

За «непослух і зухвалість супроти місцевого начальства» засуджений до публічного побиття

батогами (1855) і відправлений до м. Вілюйськ Якутської губернії (1857-1871). Переведений до с.

Урік Іркутської губернії (1871).

Під час заслання В. навчав тамтешніх дітей російській мові, арифметиці, історії, географії у

приватній світській школі, яку відкрив М. І. Муравйов-Апостол (1828).

Наш земляк – автор низки трактатів антиурядового і антирелігійного змісту. При арешті у нього

відібрані і передані до III відділення рукописи на 3588 аркушах. Серед доробків – «Про

походження Всесвіту», «Про волю вільних», «Про політичних вигнанців».

Свої дні В. скінчив у флігелі притулку для нужденних при Іркутському римо-католицькому

костьолі в повній убогості і безвісності для російської громадськості.

У містах Томськ і Іркутськ (обидва – РФ) відповідно приміщення тюремного замку і римо-

католицького костьолу, де перебував наш земляк, визнані пам’ятками культури.

Його пам’яті М. Богданова присвятила книгу «Декабрист-селянин» (1959)

Серед друзів та близьких знайомих В. – П. Пахутін, М. Лунін, І. Горбачевський, Ф. Вольф, С.

Волконський, П. Борисов, О. Муравйов, М. Хенцинський, М. Бестужев, Ю. Люблінський та ін.

***

БОЖЕВІЛЛЯ РОЗУМУ,

з життєвого кредо П. Вигодовського

Принци щойно з’явилися на світ, а вже вітаються з гармат гучними титулами, орденами і

наділяються першими в державі посадами, як от: шефами, генерал-інспекторами, керівниками

навчальних закладів, отаманами і навіть адміралами й головнокомандуючими як флотами, так і

арміями. Тут очевидне страшенне божевілля розуму у тих, хто володарює.

ТРОХИ ПОДЗЬОБАНИЙ, прикмети П. Вигодовського з карної справи

Обличчя біле, трохи подзьобане, очі сірі, ніс прямий, тупуватий, волосся на голові і бровах

світлорусяве.

АНТИХРИСТОВА ЧЕЛЯДЬ, з трактату П. Вигодовського «Про волю вільних»

Візьмемо найразючіші приклади: російське царство і його благородне дворянство, яке

користується не лише необмеженою свободою, а й сваволею, якій не існує ні міри, ні межі, ні

прикладу. Всі хижі звірі перед ним ніщо.

Так ми й живемо і красуємося, говорять царствені братики у згоді із злодіями і розбійниками,

котрі думають і промишляють лише про вигоди, зручності життя тощо і що діляться з цими

царственими братиками, котрі, у свою чергу, за те дарують їм повну свободу і безкарність...

Вони можуть без всякої перешкоди шахраювати, брехати, красти, грабувати бідних і дерти...

Словом, такий дворянин, нікому і нічим не зобов’язаний, навпаки, йому всі зобов’язані

раболіпством і покорою... Яким би він не був неробою, закони складені на його захист такими ж,

як і він, злодіями... І понад те він ще захищений і чинами, і орденами, цією антихристовою

блискучою принадою і пасткою, на дурнів розставленою.

...Багатії – це антихристова челядь, котра поклоняється тільки одному мамонові. Вони... дихають

виключно капостями і лиходійствами; тигри набагато привітніші.

РОЗУМУ У ЦАРЯ НЕ БІЛЬШЕ, НІЖ У ЙОГО КОРОНІ, з рукопису П. Вигодовського

Микола спершу задушив п’ять чоловік на шибениці, а потім вже відправився до Москви під вінець

коронуватися. Отже, московські архієреї повинні були коронувати на царство душителя Фарисея,

– і він схожий на ката і заплічного майстра: що за зріст, що за постава, а розуму у нього стільки ж,

скільки і в його короні. Замість скіпетра дай йому в руки батіг – і заплічний майстер готовий.

Московські архієреї, мабуть, саме в заплічні майстри й коронували його, тому, що він весь свій вік

виключно батогом і займався, та формою, ґудзичками, петличками і нашийничками, та ще

кобилами, тобто, удосконаленням в Росії рисистої породи придворних буцефалів, кавалерів лямок,

котрі везуть на своїх орденських лямках прекрасну антихристову колісницю, на козлах якої сидить

Микола урочисто, замість кучера, з своїм 15-футовим батогом в руках і хльостає не по конях, а по

голоблях – гай, майстер! Гай, наїзник, а під Казанню трохи не зламав собі шию, після чого і їздити

закаявся. Сідай на козли в свою тарілку, то цієї біди не буде.

...На вождя стільки ж схожий, скільки пройдисвіт на царя.

НАЧАЛЬНИКИ – РОЗБІЙНИЦЬКІ ОТАМАНИ, з монографії М. Закревського «Критика

декабристами судової системи царської Росії»

Декабристи постійно викривали зловживання царської адміністрації. ...Різку розкритикував судові

порядки П. Ф. Вигодовський. У записках з Сибіру (відібраних властями) він