сформувалося

унікальне культурне середовище. Художній гурток об’єднував понад 40 професійних художників і

любителів. Галліполійські роботи Шелоумова склали альбом видів табору і його мешканців.

Потім, як і багато інших співвітчизників, через Константинополь він перебрався до Королівства

Сербів, Хорватів і Словенців. Росіяни утворили тут близько 300 колоній. Опанас Іванович

поселився в Бечкеріці і присвятив себе мистецтву. Для заробітку довелося почати з копіювання

картин передвижників.

УСПІХ ЗА ОКЕАНОМ, з статті С. Третьякова «Мистецтво і література в еміграції»

Він приїхав до далекої Венесуели відвідати свою пасербицю. За допомогою друзів вдалося

влаштувати виставку в залі Латинського банку. Та пройшла з грандіозним успіхом як моральним,

так і матеріальним. Публіка була не тільки з Маракая, але й з Каракаса.

На відкритті був присутній губернатор провінції, який в подячному листі відзначив культурну

подію, високий артистичний картин митця і дякував за виставку...

...Його картини – по всьому світу. Рука, що тримає кисть, не слабшає і зір залишається таким же, як і в ранні роки...

ПИСАВ ІКОНИ, з розвідки В. Косика «З історії російських приходів, храмів і каплиць в

Югославії. 1920-1930 роки»

У Великому Бечкереці 1920 року перші богослужіння почалися в одному з приміщень кав’ярні

«Крігер», де був влаштований пересувний вівтар. Вів їх о. Володимир Востоков, якого «в час

революції і гоніння релігії схопили більшовики і возили в клітці. Вирвавшись від них отець

запропонував вождям Білого руху піти на «нечисть» хресним ходом».

У 1922 р. його перевели до Панчево, тоді ж для церкви було відведено місце трохи краще –

гімнастичний зал місцевої школи.

...Вівтарні ікони написав ізограф Опанас Іванович Шелоумов, полієлей зробив Сергій Іванович

Шереметинський. «Таємну вечерю» написав генерал Олексій Шестаков.

Перше богослужіння в храмі, який одержав ім’я на честь архістратига Михайла, пройшло 7

грудня.

ВХОДИВ ДО ЦЕРКОВНОЇ РАДИ, з статті А. Арсеньєва «Російське духівництво і російські

церковні парафії у Воєводині» (1920-1950-і рр.)»

До першої російської Церковної ради у Велікі-Бечкеріці входили Іван Смірнський, Борис Дубяго,

Марія Кларе, Всеволод Лихачевський, Варвара Любимова, Семен Павлов, Валентина Ремер,

2

Олександра Степанова, Ольга Смірнська, Опанас Шелоумов і серб Мілан Голубичич, а до

останньої (1970-1980-і) – Василь Чепурковський, Валентина Павлівна Алексєєва і Борис

Леонідович Павлов.

3