визнанням його переваги.
Жінки його дуже любили. Скорше за те, що він сам кохав їх і – головне – умів кохати.
РЕМІСНИК ОПИСОВО-ОПОВІДАЛЬНОГО ЦЕХУ, з статті Л. Троцького «Нові часи – нові
пісні»
Один з вітчизняних віртуозів оптової белетристичної продукції – Гнат Миколайович Потапенко –
не користується, як відомо, ні прихильністю, ні навіть увагою критики. Це цілком зрозуміло: критиці нічого робити там, де «художні» твори схожі на товар з магазина готового вбрання.
Пан Потапенко компонує свої численні романи за тим нехитрим рецептом, який викладений
великим автором «Сучасної ідилії» (Салтиков-Щедрін М. – авт.) в таких словах: «Роман можна зі
всього зробити, навіть якщо і немає у автора даних для справжнього змісту. Візьми чотири-п’ять
головних дійових осіб... додай до них... другорядних осіб... скомпонуй низку сцен кохання, додай
декілька вправ в описовому роді, змочи все це психологічним аналізом, постав у вільний дух і
чекай, доки не зарум’яниться». Втім, за нікольством п. Потапенко рідко чекає, «доки
зарум’яниться», і подає зазвичай до столу своє літературне вариво в сирому вигляді.
...Герої п. Потапенка – це безформні фігури з безліччю висувних ящиків, які автор може
наповнити в кожному розділі чим завгодно, зважаючи на потребу.
...Ось ці якості літературної діяльності п. Потапенко, які перетворюють його з художника або
бодай лише белетриста в поденного ремісника описово-оповідного цеху, і дають критиці повне
право мовчки проходити повз його творів.
В РЕПЕРТУАРІ Є І ЗАРАЗ, з афіші київського театру «У білій вітальні»
12.02.2006
ТЕАТР. Авторський переклад Михайла Коцюбинського
12 Недiля. ТЕАТР «У БIЛIЙ ВIТАЛЬНI». Гнат Потапенко «ЗАДЛЯ ХАЗЯЙСТВА».
(Авторський переклад Михайла Коцюбинського).
Вистава на одну дiю. Київський Будинок учених, вул. Володимирська, 45a
Вiдп. – А. П. Борiчко.
Мала сцена.
Початок о 17.00.
Квитки продаються...