- 1
- 2
ПАВЛОВСЬКИЙ Андрій Федорович
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: російський.
Математик. Автор першої статті російською мовою, яка популяризувала теорію ймовірностей, на
теренах Російської імперії.
З дворянської родини.
Народився 29 листопада (10 грудня) 1788 р. в с. Таранівці Зміївського повіту Слобідсько-
Української губернії Російської імперії (нині – Зміївський район Харківської області України).
Помер 5 (17) лютого 1857 р. в м. Харкові Російської імперії (нині – адміністративний центр
однойменної області України). Похований на місцевому цвинтарі.
Закінчив Валківське народне училище (1799), Харківський колегіум (1799-1806), відділення
фізики і математики Харківського університету (1806-1811).
Працював інспектором студентів (1833-1835), викладачем (1811-1837; 1838-1849), ректором (1837-1838) Харківського університету
Член Філотехнічного товариства.
Рада університету обрала А. Павловського своїм почесним членом (1850).
Перу нашого земляка належить книги «Таблиці логарифмів за виданням Каллета зі своїм
«Попередженням», «Про ймовірності» (обидві – 1820), рукописний рухливий каталог з
богослов’я, філософії, правознавства, політики, статистики, географії бібліотеки Харківського
університету (1835).
Був противником пансіонерства, приватних уроків студентів у професорів і т. п. темних явищ
тодішнього університетського побуту.
Студенти нашого земляка обожнювали. В той же час майор корпусу жандармів у секретному
рапорті відзначав, що П. «вживав усіх засобів аби приховувати студентські, часто значні витівки».
Заснована премія для студентів фізико-математичного факультету Харківського університету за
кращий твір з математики ім. А. Павловського (1888).
Серед друзів та близьких знайомих П. – М. Костомаров, Т. Осиповський, М. Байков, М.
Остроградський та ін.
***
МОЯ РАДІСТЬ, з життєвого кредо А. Павловського
Моя радість – математика.
ПОВОДИВСЯ ЧЕСНО Й ДОБРОПОРЯДНО, з атестату А. Павловського про закінчення
Харківського колегіуму
Об’явник цього Слобідсько-Української губернії Зміївського повіту слободи Таранівка
титулярного радника Федора син, Харківського колегіуму студент філософії Андрій Павловський
з 1799 р. перебував у Харківському колегіумі, навчаючись у ньому наукам, які тут викладаються, –
граматиці, синтаксису, поезії, риториці й філософії.
...При даруваннях неабияких і похвальній старанності з чудовим успіхом, при тому впродовж
всього свого перебування в колегіумі поводився чесно й добропорядно; понад те навчався
німецькій мові й математиці.
СТУДЕНТИ ЗА НИМ ЛЕДЬ ВСТИГАЛИ, зі спогадів М. Костомарова
По закінченні курсу гімназії мені, 16 років від роду, доводилося вступати в університет; але тут я
відчув, що слабий у математиці, та й при всьому бажанні не міг бути в ній сильний, коли вчитель
нічого не викладав. Я запросив для своєї підготовки сусіда, який був інженером, що женився в той
час на дочці поміщика в тій же слободі. Мій новий вчитель виявився дуже гарним, і впродовж
трьох місяців, займаючись щодня з ранку до вечора, я встиг вивчити майже весь курс того, що
потрібно було для вступного іспиту до університету. Учитель пройшов зі мною й конічні
перетини, які тоді були потрібні.
У половині серпня 1833 року, зі страхом і тріпотінням, я відправився до Харкова з матір’ю й моїм
учителем; вступний іспит пройшов благополучно. Професор математики Павловський, котрий
відрізнявся, як про нього говорили, великою строгістю й не поблажливістю, пропустив мене, записавши гарний бал. Радість моя була непомірною.
…Ординарний професор А. Ф. Павловський викладав вищі частини математики або, як казали
тоді студенти, аналітику. Це був учень і спадкоємець по кафедрі знаменитого у свій час ученого й
професора Т. Ф. Осиповського, який видав повний курс алгебри й геометрії, і цими книгами
користувалися тоді чи не всі навчальні заклади.
Професор Павловський зумів підтримати честь свого наставника, і хоча він не був відомим
вченими працями, проте залишався великим знавцем своєї справи, цілком відданого науці.
Студенти відгукувалися про нього, як про кращого з числа викладачів фізико-математичного
факультету. Зі спритністю артиста володів Павловський математичними формулами й
обчисленнями й з невловимою швидкістю списував ними то ту, то іншу дошку у своїй аудиторії.
Студенти ледь встигали за ним стежити.
СЛУХАЧІ ОБОЖНЮВАЛИ, з розвідки «Сторінки історії розвитку геометрії й кафедри
геометрії Харківського державного університету»
Закінчивши університет зі ступенем кандидата, він викладає студентам алгебру, а по визначенню
Ради університету – арифметику й геометрію чиновникам, які перебували на цивільній службі; 17
січня 1813 р. Павловський став магістром.
В 1816 р. міністр народної освіти гр. О. К. Розумовський, за власною ініціативою, без подання
Ради, зробив магістра Павловського, котрий був уже п’ять років лектором, ад’юнктом «на повагу
його знання й здатностей», взявши до уваги, що ще 1814 року Рада хотіла обрати його на цю
посаду, проте не виявилося вакансії».
В 1819 р. ад’юнкт Павловський, за пропозицією ректора Осиповського, за відмінне викладання, твори й переклад Каллетових логарифмічних таблиць, був вибраний Радою екстраординарним
професором. Він у цей період читав алгебру, елементарну й вищу геометрії, плоску й сферичну
тригонометрію, конічні перетини, диференціальне й інтегральне вирахування, теорію аналітичних
функцій, спершу керуючись курсом Осиповського, а потім – власними записами.
З робіт самого Павловського була надрукована лише його актова промова «Про ймовірності», у
якій у доступній формі, цікаво й досить повно він висвітлив основні положення теорії
ймовірностей. Це перша стаття російською мовою, яка популяризувала теорію
- 1
- 2