ЛитВек: бестселлеры недели
Бестселлер - Марк Гоулстон - Не мешай себе жить - читать в ЛитвекБестселлер - Андрей Уланов - Космобиолухи (Авторская редакция 2020 года, с иллюстрациями) - читать в ЛитвекБестселлер - Лори Готтлиб - Вы хотите поговорить об этом? - читать в ЛитвекБестселлер - Катерина Ленгольд - Agile Life - читать в ЛитвекБестселлер - Роберт Сесил Мартин - Чистая архитектура - читать в ЛитвекБестселлер - Джордж Сэмюэль Клейсон - Самый богатый человек в Вавилоне - читать в ЛитвекБестселлер - Бессел ван дер Колк - Тело помнит все - читать в ЛитвекБестселлер - Патрик Кинг - Интроверт - читать в Литвек
Литвек - электронная библиотека >> Николай Михайлович Сухомозский >> Справочная литература: прочее >> Павловский Андрей

ПАВЛОВСЬКИЙ Андрій Федорович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Математик. Автор першої статті російською мовою, яка популяризувала теорію ймовірностей, на

теренах Російської імперії.

З дворянської родини.

Народився 29 листопада (10 грудня) 1788 р. в с. Таранівці Зміївського повіту Слобідсько-

Української губернії Російської імперії (нині – Зміївський район Харківської області України).

Помер 5 (17) лютого 1857 р. в м. Харкові Російської імперії (нині – адміністративний центр

однойменної області України). Похований на місцевому цвинтарі.

Закінчив Валківське народне училище (1799), Харківський колегіум (1799-1806), відділення

фізики і математики Харківського університету (1806-1811).

Працював інспектором студентів (1833-1835), викладачем (1811-1837; 1838-1849), ректором (1837-1838) Харківського університету

Член Філотехнічного товариства.

Рада університету обрала А. Павловського своїм почесним членом (1850).

Перу нашого земляка належить книги «Таблиці логарифмів за виданням Каллета зі своїм

«Попередженням», «Про ймовірності» (обидві – 1820), рукописний рухливий каталог з

богослов’я, філософії, правознавства, політики, статистики, географії бібліотеки Харківського

університету (1835).

Був противником пансіонерства, приватних уроків студентів у професорів і т. п. темних явищ

тодішнього університетського побуту.

Студенти нашого земляка обожнювали. В той же час майор корпусу жандармів у секретному

рапорті відзначав, що П. «вживав усіх засобів аби приховувати студентські, часто значні витівки».

Заснована премія для студентів фізико-математичного факультету Харківського університету за

кращий твір з математики ім. А. Павловського (1888).

Серед друзів та близьких знайомих П. – М. Костомаров, Т. Осиповський, М. Байков, М.

Остроградський та ін.


***

МОЯ РАДІСТЬ, з життєвого кредо А. Павловського

Моя радість – математика.

ПОВОДИВСЯ ЧЕСНО Й ДОБРОПОРЯДНО, з атестату А. Павловського про закінчення

Харківського колегіуму

Об’явник цього Слобідсько-Української губернії Зміївського повіту слободи Таранівка

титулярного радника Федора син, Харківського колегіуму студент філософії Андрій Павловський

з 1799 р. перебував у Харківському колегіумі, навчаючись у ньому наукам, які тут викладаються, –

граматиці, синтаксису, поезії, риториці й філософії.

...При даруваннях неабияких і похвальній старанності з чудовим успіхом, при тому впродовж

всього свого перебування в колегіумі поводився чесно й добропорядно; понад те навчався

німецькій мові й математиці.


СТУДЕНТИ ЗА НИМ ЛЕДЬ ВСТИГАЛИ, зі спогадів М. Костомарова

По закінченні курсу гімназії мені, 16 років від роду, доводилося вступати в університет; але тут я

відчув, що слабий у математиці, та й при всьому бажанні не міг бути в ній сильний, коли вчитель

нічого не викладав. Я запросив для своєї підготовки сусіда, який був інженером, що женився в той

час на дочці поміщика в тій же слободі. Мій новий вчитель виявився дуже гарним, і впродовж

трьох місяців, займаючись щодня з ранку до вечора, я встиг вивчити майже весь курс того, що

потрібно було для вступного іспиту до університету. Учитель пройшов зі мною й конічні

перетини, які тоді були потрібні.

У половині серпня 1833 року, зі страхом і тріпотінням, я відправився до Харкова з матір’ю й моїм

учителем; вступний іспит пройшов благополучно. Професор математики Павловський, котрий

відрізнявся, як про нього говорили, великою строгістю й не поблажливістю, пропустив мене, записавши гарний бал. Радість моя була непомірною.

…Ординарний професор А. Ф. Павловський викладав вищі частини математики або, як казали

тоді студенти, аналітику. Це був учень і спадкоємець по кафедрі знаменитого у свій час ученого й

професора Т. Ф. Осиповського, який видав повний курс алгебри й геометрії, і цими книгами

користувалися тоді чи не всі навчальні заклади.

Професор Павловський зумів підтримати честь свого наставника, і хоча він не був відомим

вченими працями, проте залишався великим знавцем своєї справи, цілком відданого науці.

Студенти відгукувалися про нього, як про кращого з числа викладачів фізико-математичного

факультету. Зі спритністю артиста володів Павловський математичними формулами й

обчисленнями й з невловимою швидкістю списував ними то ту, то іншу дошку у своїй аудиторії.

Студенти ледь встигали за ним стежити.


СЛУХАЧІ ОБОЖНЮВАЛИ, з розвідки «Сторінки історії розвитку геометрії й кафедри

геометрії Харківського державного університету»

Закінчивши університет зі ступенем кандидата, він викладає студентам алгебру, а по визначенню

Ради університету – арифметику й геометрію чиновникам, які перебували на цивільній службі; 17

січня 1813 р. Павловський став магістром.

В 1816 р. міністр народної освіти гр. О. К. Розумовський, за власною ініціативою, без подання

Ради, зробив магістра Павловського, котрий був уже п’ять років лектором, ад’юнктом «на повагу

його знання й здатностей», взявши до уваги, що ще 1814 року Рада хотіла обрати його на цю

посаду, проте не виявилося вакансії».

В 1819 р. ад’юнкт Павловський, за пропозицією ректора Осиповського, за відмінне викладання, твори й переклад Каллетових логарифмічних таблиць, був вибраний Радою екстраординарним

професором. Він у цей період читав алгебру, елементарну й вищу геометрії, плоску й сферичну

тригонометрію, конічні перетини, диференціальне й інтегральне вирахування, теорію аналітичних

функцій, спершу керуючись курсом Осиповського, а потім – власними записами.

З робіт самого Павловського була надрукована лише його актова промова «Про ймовірності», у

якій у доступній формі, цікаво й досить повно він висвітлив основні положення теорії

ймовірностей. Це перша стаття російською мовою, яка популяризувала теорію