ПІДГОРНИЙ Тимофій Пилипович
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: російський.
Майстер смичкових інструментів.
З міщанської родини. Батько, Підгорний П., – тесля; Син, Підгорний В., – віолончеліст; син,
Підгорний Я., – скрипаль.
Народився 21 лютого (5 березня) 1873 р. в с. Стратилатівці Ізюмського повіту Харківської губернії
Російської імперії (нині – с. Кам’янка Ізюмського району Харківської області України).
Помер 20 червня 1958 р. в м. Москві СРСР (нині – столиця РФ).
Працював директором московських Школи майстрів смичкових інструментів (1919-1922),
завідуючим дослідно-показовою майстернею при Державному інституті музичної науки (1922-
1931), старшим консультантом фабрики смичкових інструментів (1934-1958).
За сумісництвом впродовж багатьох років був майстром смичкових інструментів при оркестрі
Великого театру.
Учасник Першої світової війні, на якій зазнав контузії і потрапив у полон (1914).
Один з організаторів першої державної школи майстрів музичних інструментів на російських
теренах (1919) і першої фабрики смичкових інструментів на теренах СРСР (1934).
Зіграв значну роль в підготовці радянських майстрів смичкових інструментів.
Заслужений майстер РРСФР (1925).
Кавалер малої срібної медалі Катеринодарської сільськогосподарської і промислової виставки
(1902), великої срібної медалі Ростовської сільськогосподарської і промислової виставки (1904),
золотих медалей Брюссельської (1905) і Антверпенської (1906) міжнародних художньо-
промислових виставок.
Кавалер почесного хреста Антверпенської міжнародної виставки (1906).
Володар перших премій за комплект інструментів для струнного квартету на Всеросійській
виставці (1912) і на Всесоюзному конкурсі майстрів музичних інструментів (1926).
За життя створив понад 1000 скрипок, альтів (серед них – нової форми), віолончелей, контрабасів.
Встановив пропорції струнних інструментів для дітей.
Перу нашого земляка належать розвідки «Радіофонічность струн», «Радіофонічность смичкових
інструментів».
Серед друзів та близьких знайомих П. – В. Борисовський, Д. Яровий, Є. Вітачек, А. Лур’є,
В.Ознобіщев, Г. Морозов, М. Гарбузов, І. Шамраєвський, М. Ростропович, Д. Чернов та ін.
***
ТОЧКИ ДОТИКУ
, з професійного кредо Т. Підгорного
В точках дотику підставки з корпусом утворюються дві взаємодіючі сили: механічна і акустична;
доповнюючи одна одну, вони впливають на силу і якість самого інструменту.
ЄВРОПА ВІДПОЧИВАЄ, з статті «Національна скрипкова школа» в інтернет-музенциклопедії
Факт існування в Київській Русі в XI ст. смичкових інструментів, які тримали, подібно до скрипки,
біля плеча – тобто, ще до встановлення такої манери тримання інструменту в Західній Європі, і
наявність в слов’янських країнах ладу квінти створювали передумови до подальшого формування
народної скрипки.
Перша літературна згадка про скрипку в Росії з’явилася 1596 року в азбуковнику (словнику)
Лаврентія Зізакія, а одне з найстародавніших зображень – в 1692 році в «Букварі» Кармона
Істоліна. На ньому скрипка об’єднана в ансамбль з такими народними інструментами, як гусла,
бандура і з духовим інструментом типу ріжка.
БОГ АКУСТИКИ, з розвідки Г. Чорного «Російське альтове мистецтво XVIII – початку XX
століття»
Видатний скрипковий майстер Т. Підгорний вивчав акустичні властивості смичкових інструментів
за допомогою фіксації гучності звучання камертона, приставленого до різних ділянок поверхні
дек.
Так була складена своєрідна і докладна карта їх рельєфу.
НЕПОВТОРНИЙ ГОЛОС, з оцінки творчості Т. Підгорного В. Васіною-Гроссман
Кожна скрипка роботи Т. Підгорного має свій неповторний голос, свою індивідуальність.
ГРАЮТЬ І ЗАРАЗ, з циклу І. Найдьонової «Невідомі розповіді про відомих людей»
Жила в нашому місті дивовижна людина Тимофій Пилипович Підгорний. Підлітком його віддали
до кузні, потім на шкіряний завод, допомагав батькові, який працював в маєтку вдови генерала
Ольховського, в теслярському ремеслі.
Тимофій за прикладом дядька, чудового столяра, сконструював свій перший інструмент – скрипку.
Грав на ній на слух. За своє мистецтво одержав від генеральші Ольховської подарунок – маленьку
скрипку фабричної роботи...
Незабаром Тимофій Підгорний дістався Єйська, став червонодеревником, виготовляв меблі,
прикрашаючи їх витонченим різьбленням та інкрустацією. Може і сьогодні в якомусь будинку
зберігаються стільці, стіл чи буфет тоді ще молодого, а згодом іменитого майстра.
Проте своє захоплення – скрипку – Тимофій не кидав.
У місті і довколишніх станицях про нього говорили як про великого майстра. Особливо тепло
відгукувалися єйські музики.
Перебуваючи на військовій службі в Майкопі, Підгорний організував струнний оркестр, для якого
виготовив скрипки, альти, віолончелі і контрабас. Майстер-самоучка написав «Мазурку» для
струнного і духового оркестру, яка стала вельми популярною у місті, за що одержав від командира
бригади 1 рубель сріблом.
Пізніше в Катеринодарі він відкрив невелику власну майстерню, де створював дивовижні скрипки,
реставрував уживані. За десять років роботи Підгорний виготовив 88 скрипок, 31 віолончель, 30
балалайок. А за все довге життя – фантастичну кількість інструментів – понад тисячу (лише
скрипок – 350 скрипок), багато які з них відрізняються неповторними звуковими якостями.
Зокрема, на альтах його роботи грають і зараз.
СТВОРИВ НАЙКРАЩИЙ КВАРТЕТНИЙ АНСАМБЛЬ, з статті С. Морозової «Професор
металургії Д. К. Чернов – скрипкових справ майстер»
Призначити II конкурс з випробування струнних музичних інструментів російських майстрів.... У
зверненні до майбутніх членів журі пояснювалося: «Конкурс має на меті з’ясувати як питання про