потім на турецькі приземисті човни.

– Швидше всього, Іванку, обидва ви – і барабан, і барабанщик – йолопи царя небесного.

Думаю я також, що ти, Іванко, відставної кози барабанщик! Не буду всього говорити,що

про тебе думаю. Проте береже Бог береже!

І наказав Омелян Ігнатович капітанові Памбургу поставити всі вітрила.

Леле, якою швидкохідною стала наша «Фортеця»! З попутним вітром пурхала над

хвилями, мов ластівка.

Мехмет-ага гатив з гармат – сигналив, щоб ми почекали конвой. Але куди там!

«Фортеця», не зменшуючи ходу, мчала вперед.

– Тортуга! Тортуга! – волав з корми Омелян Українцев.

І, чесно зізнаюся, – не чекав такого від посла – показував туркам язик.

Незабаром ваговиті турецькі кораблі скривджено зникли з поля зору.