КОРБЕЛЕЦЬКИЙ Федір Іванович

ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Письменник, перекладач.

З родини священика.

Народився бл. 1775 р. в с. Дрімайлівці Ніжинського повіту Російської імперії (нині –

Куликівський район Чернігівської області України).

За невідомих обставин сконав 21 жовтня (2 листопада) 1837 р. у в’язниці м. Пермі Російської

імперії (нині – обласний центр РФ).

Закінчив Чернігівську духовну гімназію та учительську семінарію (1796).

Працював учителем петербурзького народного училища (1797-1799), чиновником петербурзької

удільної експедиції (1799-1805), Новгородського губернського правління (1805-1808), міністерства

фінансів (1812; 1813-1818), Пермської межової контори (1830-1833).

К. – перекладач книги «Досвід бджільництва для мисливців та охочих до цієї справи» І.-П.

Фрідерика (1807), автор брошури «Коротка розповідь про вторгнення французів до Москви та про

перебування моє в ній, описане з 31 серпня по 27 вересня 1812 року Ф. Корбелецьким, з

додаванням особистої мандрівки» (1813).

Перу нашого земляка належить низка од, серед яких: «На прибуття Павла I з Москви в Петербург

(1797), «На перемогу О. Суворова в Італії» (1799), «На обрання головнокомандуючим» князя М.

Голенищева-Кутузова (1813), а також «Гімн біля берегів Дніпра» (1826).

Життєвий шлях К. не був встелений квітами. У 1812 р. він потрапив у полон до французів, а після

звільнення – запроторений до Шліссельбурзької фортеці: «за підозрою в зраді». Щоправда,

наступного року Сенат його повністю виправдав та поновив на посаді.

Проте найчорнішим виявився схил життя нашого земляка: в 1833 р. його не тільки звільнили з

служби, а й запроторили до в’язниці – «за протизаконні дії й безлад». Просидівши понад чотири

роки за ґратами і так і не дочекавшись суду, К. помер.

Серед друзів та близьких знайомих К. – Г. Державін, І. Корбелецький, Ф. Глинка та ін.

***

СМІЛИВЦІ МИМОВОЛІ

, з життєвого кредо Ф. Корбелецького

Значна кількість сміливців не знає, що куля до смерті б’є.

СЕРЦЕ П’Є ВІДРАДУ, чотиривірш Ф. Корбелецького

Любя Отечество и предан быв царю,

Я в страхе, в холоде, при жажде и средь хладу,

У смерти под косой, у гробу на краю

Дух русской сохранил – и сердце пьет отраду.

НА РАБОЛІПСТВО БОНАПАРТ НЕ РЕАГУВАВ, зі спогадів Ф. Корбелецького

Наполеон, за середнього зросту, обличчя має велике, грізне; короткошиїй, плечистий і корпусом

рівний. Колір обличчя оливковий, волосся на голові чорне, лоб похилий чи навислий, очі малі,

проте швидкі, щоки плоскі, ніс довгий і прямий, з малою, ледве примітною горбовиною, губи

маленькі, притиснуті; підборіддя видалося вперед і досить догори підняте.

Він має вигляд важливий, говорить тихо і мало, і завжди, як було помітно, замислений. З

маршалами і генералами своїми спілкується байдуже, і не лише капелюха ні перед жодним з них

не знімає, але навіть і ніяким знаком на раболіпство не реагує. ...Не помітив я, щоб він сміявся або, принаймні, посміхнувся, і ніколи не бачив його з відкритою головою.

Виключаючи випадок при вступі до Москви, Наполеон ...завжди зберігав ...холоднокровність і

величність.

... Рівні і доти спокійні кроки його раптом стають швидкими і безладними. Він озирається в різні

боки, облямовує мундир, зупиняється, здригається, дивується, бере себе за ніс, знімає з руки

рукавичку і знову надягає, виймає з кишені хустку, мне її в руках і мовби помилкою кладе до

іншої кишені, потім знову виймає і знову кладе, знову знімає рукавичку і квапливо надягає її, і це

повторюється кілька разів.

У такому стані Наполеон перебуває дуже довго, і весь цей час оточуючі його генерали стояли

перед ним нерухомо.

ЖИТТЯ РОЗДВОЇЛОСЬ, з нарису В. Куніна і І. Подольської «Федір Іванович Корбелецький»

Заночував уселі Богородицькому... Тут він почувався у відносній безпеці, оскільки неподалік ...у

полі зупинився на нічліг великий загін донських козаків. Яким ж були подив і жах Корбелецького, коли вранці він побачив французів, що увійшли до села!

У пошуках порятунку Корбелецький побіг до лісу і, провівши там день і ніч, вирішив розшукати

російські війська і приєднатися до них. ...Подорож ...тривала недовго. Перший же французький

пікет його зупинив. Федора Івановича відвели до найближчого села, ...а на ранок відправили до

головної квартири Наполеона, де він «утримувався при наполеонівській свиті під

щонайпильнішою вартою».

З цієї миті життя Корбелецького немов роздвоюється: він уважно спостерігає за тим, що

відбувається в таборі супротивника, намагаючись добути відомості, корисні для російської армії. І, звичайно, прагне фізично уціліти, що в його становищі не зовсім просто.

СТОЛИЦЯ ПАЛАЛА, з розвідки М. Горностаєва «Генерал-губернатор Москви Ф. В. Ростопчин:

сторінки історії 1812 року»

2 вересня 1812 р. сталася подія, здійснити яку так прагнув Наполеон Бонапарт: частини

імператорської армії вступили до Москви, без бою залишену Кутузовим. Захоплення священного

для росіян міста, крім вирішення ряду важливих стратегічних завдань, означало, насамперед,

велику моральну перемогу ворога. Однак Наполеонові не вдалося сповна скористатися її

результатами, ще до вступу ворожих військ до Москви вона запалала.

Пожежа розгорталася наступним чином. Першими спалахнули хімічні і залізні ряди, будівлі за

Яузьким мостом і на Солянці, навколо Виховного будинку, магазини, крамниці, винний двір,

барки з майном артилерійського і комісаріатського департаментів. За свідченням чиновника

Корбелецького, пожежа в Замоскворіччі розпочалися, тільки-но французи вступили в

Дорогомилівську слободу.

3 вересня, коли Наполеон в’їжджав у Кремль, місто вже палахкотало всюди. Наступного дня, коли

французький імператор їхав з Дорогомилова до Кремля, Гостинний двір був цілком у владі