ЖЕВАХОВ Володимир Давидович

ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Священик. В чернецтві – Іоасаф (1924). Зарахований до лику святих Російською Православною

Церквою (2002).

З дворянської родини. Батько, Жевахов Д., – поміщик; брат, Жевахов М., – останній товариш обер-

прокурора Св. Синоду.

Народився 24 грудня 1874 р. в с. Линовиці Пирятинського повіту Полтавської губернії Російської

імперії (нині – Прилуцький район Чернігівської області України).

Розстріляний більшовиками 4 грудня 1937 р. в м. Курську СРСР. Місце поховання – не відоме.

Закінчив 2-у Київську гімназію, колегію Павла Галагана, юридичний факультет Київського

університету св. Володимира (1899).

Був чиновником Київської судової палати (1900-1902), мировим суддею Пирятинського, а пізніше

– Київського повітів (1902-1914), чиновником для особливих доручень при київському

губернаторі, київському, подільському, волинському генерал-губернаторі (1914-1917),

чиновником при МВС за гетьмана Скоропадського (1918), науковим співробітником Української

академії наук (1921-1923), єпископом Дмитрівським, вікарієм Курської єпархії (1926), єпископом

П’ятигорським (1932), єпископом Могилівським (1934-1936), єпископом Мінським (1936).

Дійсний член Православного Місіонерського товариства (1908).

Дійсний член Київського благодійного товариства (1909).

Почесний член Курського Знаменсько-Богородицького Місіонерсько-просвітницького братерства

(1912).

Фундатор Православного Камчатського братства.

Член Російських Зборів.

Кавалер Хреста 2-го ступеня Православного Камчатського братства (1911).

Власним коштом організував дослідження та відкриття для широкої публіки печер давньоруського

Звіринецького монастиря, а також будівництво там нового храму.

Перу нашого земляка належать наступні книги «Молитва Святителя Іоасафа, Білгородського і

всієї Росії Чудотворця (1705-1754). (Досвід короткого коментарю») (1912),»Родовідний розпис

роду князів Жевахових. (Російська гілка)» (1914), «Бог у порядку буття свого».

Уперше заарештований за те, що не пролетар і відсидів у київській Лук’янівській в’язниці сім

місяців (1924).

Удруге заарештований за «за зберігання агітаційної літератури контрреволюційного змісту»

(1926). Засуджений до позбавлення волі. Покарання відбував в Соловецькому таборі особливого

призначення (1926-1929).

Утретє заарештований як «ворог трудового народу» і відправлений в заслання до Наримського

округу Східносибірського краю (1929-1932).

Учетверте заарештований за «церковну діяльність» і заслали до м. Боровичі, де він пробув півроку

(1936).

Уп’яте заарештований як «керівник троцькістсько-зінов’євської контрреволюційної фашистської

організації церковників, яка збиралася підірвати урядовий потяг», (1937). «Трійкою» НКВС по

Курській області засуджений до розстрілу. Вирок виконано в день оголошення міри покарання.

Посмертно реабілітований прокуратурою Білгородської області (1990).

У м. Київ на Звірінецьких печерах зводиться церква на честь Різдва Божої Матері з нижньою

прибудовою на честь свят. Іоасафа Білгородського і сщмч. Іоасафа (Жевахова).

День пам’яті – 21 листопада (4 грудня).

Серед друзів та близьких знайомих Ж. – С. Нілус, С. Страгородський, П. Армашевський, А.

Ертель, І. Конотопський, Н. Анісімович, Я. Кротов, Ф. Городецький, Л. Войно-Ясенецький, М.

Кармазінов, Г. Печерський, В. Коротенко та ін.

***

ПРАВДИВЕ І НЕПОРОЧНЕ,

з життєвого кредо В. Жевахова

Боже Ім’я – святе, а Його Слово – правдиве і непорочне.

ЗАЛИШОК ДНІВ СВОЇХ – БОГОВІ, з листа В. Жевахова патріархові Тихонові в 1924 р.

Ваше Святійшество, Дорогий і Святійший Владико! Наступив час і мені послужити Господу для

порятунку душі своєї. Після пережитої в поточному році Голгофи, що виразилася в

напіводнорічній в’язничній відсидці, я відчув всю необхідність воскресіння до нового життя і

безповоротно вирішив, абсолютно пішовши з світу, залишок днів своїх присвятити Богові.

Заради цього прошу Ваше Святійшество благословення на чернецтво, постриження в яке, я бажав

би прийняти в заснованому за найближчої моєї участі Звірінецького скиту. Просячи святих

молитов і благословення, залишаюся Вашого Святійшества покірним слугою і послушником.

Князь В. Жевахов.

ЗАСЛУЖЕНА КАРА, зі спогадів Я. Кротова

Не було брехнею те, що єпископ (Жевахов В. – авт.) назвав убивство Кірова «заслуженою карою»

за розстріли, які проводилися за наказом Кірова.

НЕПОРОЗУМІННЯ АБО НАКЛЕП, з листа членів парафіяльної ради віруючих Курського

Казанського собору начальникові обласного Державного політичного управління в 1926 р.

Громада позбавлена можливості бачити благоліпні служіння єпископа (Жевахова В. – авт.) і

слухати його добрий заклик до світу, любові і згоди.

Владика позбавлений свободи через непорозуміння чи наклеп... Просимо звільнити його, як члена

нашої громади під наше поручництво.

РІДНЯ ДАНИЛА АПОСТОЛА, з статті А. Павлушенка «Життєпис святителя Іоасафа, єпископа

Могилівського (князя Жевахова)»

Жевахови – давній рід, який виділився від старовинного грузинського княжого роду

Джавахашвілі. У 1738 р. князь Шио (Семен) вийшов із Грузії з власним військом у свиті

грузинського царя Вахтанга, прийняв підданство Росії і вступив на російську службу. На території

України в Полтавській губернії в м. Беліки отримав маєток. Він і започаткував російську гілку

роду, який став іменуватись Жевахови.

Його син Спиридон Семенович після виходу у відставку в чині майора служив у земському суді

Чернігівського намісництва, потім – предводителем дворянства Прилуцького повіту. Був

одружений на онуці Данила Апостола.

...Князь Давид Дмитрович, колезький радник, мешкав у своєму маєтку Линовиця Пирятинського