БЕЦ Володимир Олексійович

ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Анатом, гістолог, педагог, громадський діяч. Фундатор вчення про цитоархітектоніку головного

мозку. У медицині існує науковий термін «Клітини Беца» (1874).

З дворянської родини.

Народився 26 квітня 1834 р. в с. Татарівщині Остерського повіту Чернігівської губернії Російської

імперії (нині – в межах м. Остера Козелецького району Чернігівської області України).

Помер 12 жовтня 1894 р. в м. Києві Російської імперії (нині – столиця України). Похований на

території Видубецького монастиря. Надгробок поновлений в 1990-і рр., споруджено пам’ятник.

Закінчив Ніжинську та 2-у Київську гімназії, медичний факультет Київського університету св.

Володимира (1860).

Працював викладачем Київського університету св. Володимира (1870-1890).

Член Паризького антропологічного театру.

Член Лейпцизького етнографічного музею.

Член російського Імператорського товариства любителів природи.

Кавалер срібної медалі петербурзької Всесвітньої виставки (1870).

Кавалер золотої медалі віденської Всесвітньої виставки (1873).

Спеціалізувався з проблем мікро– та макроморфології, неврології.

Друкувався «Університетських відомостях».

Перу нашого земляка належать доробки «Морфологія остеогенезу», «Про механізм кровообігу в

печінці», «Новий метод дослідження центральної нервової системи», «Про гіпсові зліпки мозку»,

«Два центри в мозковій корі в людини», «Про групування звивин людського мозку». «Новий

спосіб дослідження центральної нервової системи людини», «Анатомія поверхні людського

мозку», «Каталог препаратів мозку, виготовлених професором В. О. Бецом з Києва», «Атлас

мікроскопічної анатомії головного мозку людини».

У співавторстві з В. Антоновичем написав і видав книгу «Історичні діячі Південно-Західної Росії і

біографіях і портретах» (1883).

Всього залишив близько 50 наукових праць.

Залишив Київському університету св. Володимира колекцію гістологічних препаратів мозку, яка

нараховувала 10 тис. одиниць

Мав проблеми з владою. За співавторство у роботі «Історичні діячі Південно-Західної Росії і

біографіях і портретах» його змусили піти у відставку (1890).

Нині в Національного медичному університеті ім. О. О. Богомольця (м. Київ) функціонує

меморіальний музей Б.

Серед друзів та близьких знайомих Б. – В. Антонович, О. Вальтер та ін.

***

ДИСКРИМІНАЦІЯ – НЕ НАУКОВА

, з професійного кредо В. Беца

Дискримінація людей за формою черепа ненаукова.

ШУКАЄМО ІНТЕЛЕКТ, з розвідки В. Беца «Новий спосіб дослідження центральної нервової

системи людини»

Дослідники мозку звертають свою увагу переважно на його гістологію. За всієї важливості

вивчення елементів нервової системи і зв’язків їх між собою потрібно вважати не менш важливим

і вивчення будови мозку як органа, що складається з різних частин, певним чином зв’язаних між

собою, тобто топографію мозку.

...Відсутність точної анатомії мозку походить від відсутності методу дослідження, такого методу,

який би поєднував зручності дослідження неозброєним оком з дослідженням під мікроскопом.

...Між тим, потреба точного знання будови мозку – такого значення, щоб воно було доступним

кожному лікарю, – зростає з кожним днем. Антропологія до тих пір буде страждати від відсутності

наукової точності і скептиками вважатиметься химерами, доки анатомія мозку не стане

загальнодоступною. Психіатр, розглядаючи змінену щільність, колір, вагу мозку й інші його

розбіжності, до тих пір не дійде якихось точних висновків, поки анатом не вкаже шлях, де і що

йому шукати, і яким чином.

ТРИ ТРИКУТНИКИ ОДИН В ОДНОМУ, з дослідження В. Беца «Про групування звивин

людського мозку»

Це повідомлення має на меті подати схематично загальний принцип розташування звивин на обох

поверхнях кожної півкулі… Принцип цей заснований на таких міркуваннях. Перпендикулярна

борозна кожної півкулі поділяється на дві частини – передню, в бік лоба, і задню, в бік потилиці.

При цьому, якщо мозок розглядати в черепі, то кінець нижньої чи скроневої частки знаходиться

майже на одній прямій з початком перпендикулярної борозни, можна допустити, що кінець

перпендикулярної борозни збігається з закінченням скроневої частки…

З боків від перпендикулярної борозни йдуть дві паралельні закрутки – передня і задня. Від

передньої закрутки відгалужуються ще три, які сходяться на очноямковій частині мозку у

горизонтальній частині сільвієвої борозни і тут закінчуються. Три дуги, які проходять від задньої

перпендикулярної закрутки, обігнувши верхівку задньої частини мозку і кінець сільвієвої борозни,

сходяться у скроневій частці. Внаслідок цього з двох боків перпендикулярної борозни

утворюються із закруток мозку по три сферичні трикутники, що належать хоч і до різних сфер, але

містяться один в одному.

ДОПОМАГАЮТЬ... АНОМАЛІЇ, з статті В. Беца «Про гіпсові зліпки мозку»

На одну півкулю накладається густуватий розчин перепаленого гіпсу в різних місцях, почергово,

поки не покриється ним вся поверхня мозку. Треба намагатися, аби гіпс розміщувався рівномірно

таким чином, щоб зі сферичної поверхні мозку легко було розглянути форму шматками і,

змащуючи її олією, знов скласти. Потім у виготовлену таким способом форму заливають гіпс і

після його затвердіння форма розламується.

Отриманий відбиток є дуже точною копією тієї півкулі, з якої була знята гіпсова форма.

...Виготовлення гіпсових відбитків є чисто технічною, навіть ремісничою справою, скажете ви, і не

має ніякого відношення до медичної науки. З першого погляду так і здається...

...Між тим, індивідуальності в науці теж дуже важливі, важливі навіть винятки, явища аномалії,

інколи вони допомагають зробити висновок