ПЕТРУШЕВСЬКИЙ Дмитро Мойсеєвич

ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російсько-радянський.

Історик, медієвіст, перекладач.

З поміщицької родини.

Народився 1(13) вересня 1863 р. в с. Кобриновому Київської губернії Російської імперії (нині –

Тальнівський район Черкаської області України).

Помер 12 грудня 1942 р. в м. Казані СРСР (нині – столиця Республіки Татарстан РФ). Похований

на місцевому цвинтарі.

Закінчив історико-філологічний факультет Київського університету св. Володимира (1886).

Працював викладачем Московського університету (1906-1911; 1917-1929), Петроградському

політехнічному інституті (1914-1917), Іваново-Вознесенському політехнічному і педагогічному

інститутах (1919-1922), співробітником Інституту історії академії наук СРСР (1937-1942).

Академік академії наук СРСР (1929).

Дійсний член Московського психологічного товариства при МДУ.

Заслужений професор Московського університету (1925).

Представник соціально-економічного напряму російської ліберально-буржуазної історіографії

Спеціалізувався з проблем історії античності, середньовічного суспільства і держави, історії

середньовічної Англії. Дотримувався в цілому громадської теорії, яку поєднував з вотчинною

теорією.

Друкувався в журналах «Російська думка», «Журнал міністерства народної освіти», «Освіта»,

«Вісті політехнічного інституту», «Російське багатство».

Як вчений дебютував розвідкою «Нове дослідження про походження феодального ладу» (1892).

Потім настала черга наступних доробків: «Суспільство і держава у Гомера» (1896), «Повстання

Уота Тайлера. Нариси з історії розкладання феодального ладу в Англії» (1897), «Нариси з історії

англійської держави і суспільства в середні віки» (1903),»Англійське суспільство в одинадцятому

сторіччі» (1909), «Нариси з історії середньовічного суспільства і держави» (1913), «Велика Хартія

вільностей» (1915), «Нариси з економічної історії середньовічної Європи» (1928).

Перу П. також належать дослідження «Історія панського господарства», «Феодалізм і натуральне

господарство», «Виникнення міського ладу середніх століть», «Міське господарство

середньовічної Європи і нова історична література», «Чума в Англії», «Робітниче законодавство

Едуарда III», «Робітниче питання в XIV ст.», «Робітниче законодавство і повстання 1381 р.», «До

питання про логічний стиль історичної науки», «Тенденції сучасної історичної науки».

Перекладав Д. Брайса.

З владою, якого б кольору вона не була, порозуміння не знаходив. За царату на знак протесту

проти реакційної політики міністра народної освіти Л. Кассо покинув Московський університет

(1911). За більшовиків зазнав арешту у т. зв. «Справі «Національного центру» (1919).

Серед друзів та близьких знайомих П. – В. Алексєєв, С. Бахрушин, В. Бенешевич, В. Вернадський,

Р. Віппер. І. Гревс, Б. Греков, О. Шмідт, М. Бєлоусов, Я. Колубовський, Є. Косминський, В.

Лавровський, С. Моравський, В. Хвостов, П. Бєляєв, М. Ковалевський, Є. Косминський, Є.

Спекторський, П. Струве, С. Жебелєв, С. Чаплигін та ін.

***

НЕ БОЯТИСЯ СОЦІОЛОГІЇ,

з професійного кредо Д. Петрушевського

Давно пора історикам раз і назавжди звільнитися від страху перед соціологією.

ВИВЧАТИ ІНДИВІДУАЛЬНЕ, з статті Д. Петрушевського «Завдання і методи науки загальної

історії»

Лише ретельне, всебічне з’ясування суспільного процесу, процесу у його розвитку в кожному

окремому конкретному людському суспільстві зі всіма його індивідуальними особливостями,

може нам дати можливість зрозуміти суспільний процес, конструювати його соціологічно і

з’ясувати фазиси і закони його розвитку.

ВІДСТОЮВАВ ВІДВІЧНІСТЬ ПРИВАТНОЇ ВЛАСНОСТІ, з монографії Г. Пікова «Середні

віки в історичній науці»

Творчість професора Московського університету Дмитра Мойсейовича Петрушевського завжди

викликала найзапекліші суперечки. Його учні називали його «майже марксистом», проте частіше

звинувачували в тому, що він ішов від марксизму.

Петрушевський Д. М., дійсно, визнавав корисність марксизму, звинувачуючи його у вульгарному

економізмі. Він чітко відрізняв феодалізм політичний (система патронату, імунітет, васальні

зв’язки) і феодалізм соціальний (вотчинна система). Перевагу надавав першому. Дотримувався

громадської теорії, поєднуючи її з вотчинною.

Середньовічне суспільство, на його думку, було результатом синтезу. Генезис феодалізму був

мирним, еволюційним процесом. Після Жовтневої революції феодалізм став розглядатися як

виключно політична установа, не пов’язана з певними формами господарського життя, є системою

супідрядних станів, створена державою для задоволення своїх потреб.

Виходячи з цього, Петрушевський Д. М. заперечував існування вільної общини і наполягав на

відвічності приватної власності і соціальної нерівності у стародавніх германців.

ЧУЖИЙ НА СВОЇЙ ЗЕМЛІ, з розвідки А. Шарової «Криві дзеркала, або Як передбачити

прорікання»

Вперше історики-медієвісти були втягнуті в публічну дискусію, яка ознаменувала крок до наступу

на хистке становище старої інтелігенції і старої школи. Одним з приводів для цього стало видання

в 1928 р. монографії найбільшого російського медієвіста Д. М. Петрушевського «Нариси з

економічної історії середньовічної Європи».

У лютневому номері журналу «Під прапором марксизму» з’явилася критична рецензія, в якій

книга була названа «маніфестом антимарксистської школи в СРСР», а сам учений –

«прапороносцем ідей» Р. Ріккерта, М. Вебера і А. Допша і інших «буржуазних ідеологів».

Поза сумнівом, ця робота Д. М. Петрушевського була вельми неоднозначною, повною роздумів

над методологічними проблемами сучасної медієвістики, містила великий аналітичний матеріал.

Історик зовсім не претендував на те, аби його доробок став якоюсь істиною з великої літери,

скоріше –