точку зору, іншу

традицію, що відбилося у прагненні охопити та синтезувати різні явища.

Відкритість до асиміляції різних джерел характеризує як стилістику, так і зміст його музики.

Слід підкреслити характерне для композитора прагнення до постійного ладогармонійного та

фактурного оновлення. Це сприяє підсиленню напруження та експресії. Всі повторення, що

зустрічаються в оригіналі, замінено новими варіантами, які динамізують форму. При цьому

особлива увага приділяється досягненню композиційної рівноваги та збереженню конструктивної

логіки.

...Втілення різних аспектів ліричного, аж до гіпертрофованого, складає головну ідею творчості

Шимановського. Не схильний до епіки, він навіть драматичне трактує не як відбиток подій, а

швидше як рефлексію почуттів на такі події.

Стиль Шимановського можна віднести до інтровертного, де переважають асиміляція та

перетворення. Інтеграція елементів різного походження дає змогу визначити його як

полілексичний, а структуру охарактеризувати як вільно-централізовану, у якій переважає

тенденція вільного функціонування різнорідних елементів. ...Новаторське та традиційне своєрідно

переплавилися в індивідуальному баченні світу та власній системі музичного мислення дійсно

національного митця, що стояв біля витоків польської композиторської школи ХХ сторіччя і

відкрив нову сторінку в її розвитку.

ЙОГО МУЗИКА СУПЕРЕЧОК НЕ ВИКЛИКАЛА, з книги Е. Ентліса «Силуети композиторів

XX сторіччя»

Ім’я Кароля Шимановського увійшло в історію польської музики як одне з найзначніших після

Шопена, як ім’я композитора, чия творчість стала врівні з найцікавішими явищами музичного

життя XX століття. Цікавість до його музики виникла буквально з перших кроків, коли з’явився у

Варшаві двадцятирічний хлопець, виходець з глухої української провінції. Він уразив поважних

музичних арбітрів тонкістю смаку і культури, талановитістю привезених на їх суд творів. Музика

Шимановського не викликала ні суперечок, ні навіть двох думок. Ясно було, що вона дуже

талановита, і що біля її колиски перебував Шопен.

...Якщо не брати у розрахунок Станіслава Монюшко, автора декількох видатних оперних партитур

і, в першу чергу – «Гальки», то післяшопенівське п’ятдесятиріччя мало чим збагатило польську

музичну культуру. Камерна і симфонічна музика не піднімалася вище за рівень посередності.

Дилетантизм, а звідси і поганий смак панували в багатьох жанрах творчості і виконання.

...Першим з польських композиторів відгукнувся на заклики часу Мечислав Карлович, котрий

замилувався імпресіоністами, проте основну творчу данину сплачував ще неоромантизму.

...Саме з такого роду труднощами «Молода Польща» декларує боротьбу. За нову польську музику,

яка не втрачає своїх національних традицій і в той же час не відстає від досягнень музики

європейської! Таке було гасло і реальна платформа. І друге – боротьба за справжній

професіоналізм.

...З серпня 1922 року Кароль Шимановський, за висловом одного з біографів, належить до людей,

які «без Закопане жити не можуть». Йдеться про курорт в Татрах, де хворі туберкульозом шукали

порятунку або хоч би відстрочення неминучого.

Останні 15 років життя він проводив здебільшого в сумній атмосфері гірських санаторіїв Польщі і

Швейцарії. Сили танули. ...Зрозуміло було, що кінець близький. Не тільки Варшава, вся Польща

проводжала його в останню дорогу. І коли закінчилася траурна церемонія, відзвучали промови,

відголосив марш з «Загибелі богів», ...чотири народні музиканти спустилися з Татр. Ян Оброхта,

Станіслав Оброхта, Анджей Слодичка і Вацек Мруз налаштували свої скрипки, повернули їх

деками до могильного горба і сумно, по-простому, «по-гуральски» заграли свої мелодії.

БЛАГОДІЙНІ КОНЦЕРТИ, з статті М. Черкашиної «Сад музичних мрій Кароля

Шимановського»

Палкими шанувальниками творчості й особистості Кароля Шимановського стали талановиті

українські музиканти – скрипаль Олесь Семчук і піаністка Ганна Середенко. Це з їхньої ініціативи

і за їхньою участю організовано та проведено цикл монографічних концертів, присвячених музиці

видатного польського композитора.

Вечір в колонному залі імені М. Лисенка Національної філармонії України складався з двох

відділень. У першому прозвучали камерні твори композитора різних років – від витриманої в

пізньоромантичному ключі ранньої Сонати для скрипки й фортепіано до віртуозних обробок

знаменитих каприсів Паганіні, які представляють зрілу творчість майстра. Між цими крайніми

точками розмістилася дивовижно тонка й вигадлива п’єса «Дріади й пан» із циклу «Міфи». Її

виконання можна було охарактеризувати як кульмінацію та коштовну прикрасу всього вечора.

Шимановський постав у цій п’єсі поетом вишуканого звукопису й живої творчої фантазії, тоді як

його інтерпретація Трьох каприсів Паганіні дозволила музикантам продемонструвати віртуозну

майстерність, темперамент, чудову ансамблеву зіграність. Хотілося від душі поздоровити всіх нас:

в Україні народився чудовий дует не просто професіоналів високого класу, а й беззастережно

відданих мистецтву натхненних артистів, бо саме Олесь Семчук і Ганна Середенко виступили

ініціаторами проведення циклу благодійних концертів «Творці – за духовне відродження

України».

Олесю Семчуку, Ганні Середенко й Володимиру Сіренку виділені річні стипендії, які дозволять

розвинути та продовжити розпочатий ними концертний цикл. Хочеться вірити, що духовне

відродження України справді настане, якщо за справу беруться такі неординарні таланти.