ПЕРЛИНИ СВІТОВОЇ ЛІРИКИ

ВІЛЬЯМ ШЕКСПІР

С О Н Е Т И

Переклад з англійської

Дмитра Паламарчука

ВИДАВНИЦТВО ХУДОЖНЬОЇ ЛІТЕРАТУРИ

«ДНІПРО». КИЇВ — 1966

Вступна стаття Б. Буяльського

КИЇВСЬКА КНИЖКОВА ФАБРИКА «ЖОВТЕНЬ»

Видавництво «Дніпро»,

Київ, Володимирська, 42.

Редактори М. І. I г н а т е н к о, Ф. Ф. С к л я р

Художник В. Я. Ч е б а н н и к

Художній редактор Б. Л. Т у л і н

Технічний редактор Є. Ю. 3 е л е н к о в а

Коректор О. Т. С у п р у н е н к о

Виготовлено на Київській книжковій фабриці «Жовтень»

Комітету по пресі при Раді Міністрів

Київ, вул. Артема, 23-а.

Лінотипіст Л. Ф. П л о т к і н

Верстальник Р. А. С м и р н о в а

Друкарі: Г. М. Р о х б е р г, Б. Н. Н а р о д и ц ь к и й

Палітурники: Н. Н. Сорока, Ж. Н. Б о р и с о в а

Здано на виробництво 25/I 1966 р.

Підписано до друку 6/IV 1966 р.

Папір машинно-крейдяний. Формат 60×847 1/32 .

Фізичн. друк. арк. 6,125. Умови, друк. арк. 5,714.

Обліково-видавн. арк. 4,302.

Ціна 33 коп. Замовл. 557. Тираж 8000.

ЗМІСТ

ТАЄМНИЦЯ ШЕКСПІРОВИХ СОНЕТІВ. Вступна стаття В. Буяльського

СОНЕТИ

1. «Ми пагінці плекаємо кущів...»

2. «Як сорок зим, суворі й невмолимі...»

3. «В свічадо глянь на свій дозрілий квіт...»

4. «Ти, любий марнотрате, не владар...»

5. «Всевладний час зродив краси взірець...»

6. «Не дай зимі нищівною рукою...»

7. «Поглянь на схід, як в сяйві благовіснім...»

8. «Ти — музика, чого ж музичні звуки...»

9. «Чи втримує тебе від шлюбу страх...»

10. «Спростуй чутки, позбавлені підстав...»

11. «Йдучи в ущерб, ти ростеш...»

12. «Коли годинника подзвіння сонні...»

13. «О, не міняйся, будь же сам собою!..»

14. «По зорях я гадати не бажаю...»

15. «Коли подумаю, що мить єдина...»

16. «Але чому, як час почав облогу...»

17. «Ну, хто ж колись повірить в ці слова...»

18. «Рівнять тебе до літньої пори?..»

19. «Левині пазури притуплюй, з пащі...»

20. «З природи примх — обличчя в тебе жінки...»

21. «Ні, я не йду тропою віршоробів...»

22. «Не вірю дзеркалу, що вже старий я...»

23. «Немов актор, що, збившися із ролі...»

24. «Мій зір-митець відбив твоє лице...»

25. «Нехай комусь від щедрої планети...»

26. «О владарю чуттів моїх святих...»

27. «Стомившись працею, чекаю ночі...»

28. «Як доступитися мені спокою...»

29. «Зневажений і долею, й людьми...»

30. «Коли на суд безмовно-тихих дум...»

31. «У тебе в грудях б’ються ті серця...»

32. «Якщо ти дня діждеш, коли мені...»

33. «Я часто споглядав, як сонця схід...»

34. «Ти провіщала день мені погожий...»

35. «Вчинивши гріх, не побивайся так...»

36. «Існує двоє нас,— я визнаю...»

37. «Як батькові, що старощів дійшов...»

38. «Яких ще тем примхливій музі треба...»

39 «Як можу я хвалить твої чесноти...»

40. «Усе, мій любий, все моє візьми...»

41. «На волі чиниш ти за блудом блуд...»

42. «Біда — не те, що володієш нею...»

43. «Заплющені найкраще бачать очі...»

44. «Коли б то плоть на мисль було можливо...»

45. «Проте дві інші всесвіту основи...»

46. «Мій зір і серце мруть на полі бою...»

47. «Мій зір із серцем підписав папір...»

48. «Я старанно, готуючись в дорогу...»

49. «В той час лихий (як нас він не мине)...»

50. «Як важко їхати вперед мені...»

51. «Вперед рвучись дорогами простими...»

52. «Я, мов багач, що може в кожну мить...»

53. «З яких основ постав ти, чудодійний...»

54. «В оправі правди й чистоти ясної...»

55. «Надгробків царських мармурові плити...»

56. «Проснись, любове! Чи твоє жало...»

57. «Твій вільний раб, ладен я день при дні...»

58. «Хай криє бог, що дав мене в раби...»

59. «Якщо на світі не бува нового...»

60. «Як хвилі мчать на узбережну рінь...»

61. «Чи це з твоєї волі образ твій...» .

62. «Гріх себелюбства — гріх моїх очей...»

63. «Настане час, коли мою любов...»

64. «Дивлюсь, як нищівна потуга літ...»

65. «Мідь і граніт, земля і океани...»

66. «Стомившися, вже смерті я благаю...»

67. «Ну, і чому живеш ти у гріхах...»

68. «Твоє лице — свічадо давніх літ...»

69. «Твоя частина, видима для ока...»

70. «Нехай ганьблять,— не маєш в тім провини...»

71. «Як я помру, ти довго не тужи...»

72. «Щоб світ тебе примусити не зміг...»

73. «Той місяць року бачиш ти в мені...»

74. «Як злий конвой — недуга і роки...»

75. «Моїх думок жагу втоляеш ти...»

76. «В піснях я не вдаюсь до новини...»

77. «Згасання вроди дзеркало покаже...»

78. «Так часто музою тебе я звав...»

79. «Як пив один я з твого джерела...»

80. «Який поет в своїм пісеннім громі...»

81. «Чи я раніш тебе землі віддам...»

82. «Із музою моєю ти не в шлюбі...»

83. «Я на твоїм лиці не бачив гриму...»

84. «Хто годен більші висловить похвали...»

85. «Твою оспівують поети вроду...»

86. «Чи то строфа його, душі вітрила...»

87. «Прощай, моя короткочасна мрів...»

88. «Коли, свої виправдуючи зради...»

89. «Скажи, що ваду у мені знайшла ти...»

90. «Якщо не любиш, кинь мене сьогодні...»

91. «Хто хвалиться своїм шляхетним родом...»

92. «Ну й кинь мене — найгірше учини...»

93. «Вважатиму, що вірна й досі ти...»

94. «Хто б міг чинити, а не чинить зла...»

95. «Ти — сяйво чисте і в гріхах своїх...»

96. «На карб тобі кладуть— хто юнь, хто вдачу...»

97. «Розлуки час — зимою був мені...»

98. «Ми розійшлись, коли будили весну...»

99. «Я докоряв фіалці у маю...»

100. «Лукава музо, де пісні твої...»

101. «Чому ти, музо, ледарко недбала...»

102. «Зроста любов моя, всякчас нова...»

103. «Убогих муз убогий марнотрат...»

104. «Рокам краси твоєї не здолати...»

105. «Не ідолопоклонство ця любов...»

106. «Коли в літописах померклих днів...»

107. «І страх мій власний, і землі пророки»

108. «Усе вже я про тебе розповів...»

109. «О, не кажи, що я у фальш запав...»

110. «О леле, правда. Вештався я блазнем...»

111. «Їй дорікай, моїй злочинній долі...»

112. «Твоя любов стира з мого чола...»

113. «Розставшися, ввійшов я в себе оком...»

114. «Чи це тебе прийнявши, мов корону...»

115. «Збрехав мій вірш, колись тобі сказавши...»

116. «Не буду я чинити перешкоди...»

117. «Суди мене, що був скупий у всьому...»

118. «Ми вдаємось до гострої приправи...»

119. «Яким питвом з отруйних сліз сирени...»

120. «Твоїм знущанням тішу нині душу...»

121. «Ліпш бути злим, ніж виглядать на злого...»

122. «Чи б міг дарунок твій на незабудь...»

123. «Не тішся,