МИКОЛА СУХОМОЗСЬКИЙ

НАДІЯ АВРАМЧУК

Імениті самогубці

Довідник-хрестоматія (XVII – перша половина XX ст.)

КИЇВ

БЕРЕЗОВСЬКИЙ Максим Созонтович

Композитор, скрипаль. Фундатор класичного типу хорового концерту; перший академік музики на

теренах Російської імперії.

Народився 16 жовтня 1745 р. у м. Глухів Сумської області.

Звів рахунки з життям, перерізавши собі горло, 24 березня 1777 року в м. Санкт-Петербург (РФ).

Навчався в Глухівській музичній школі, Києво-Могилянській академії, Болонській (Італія) академії (1769-1774).

Почесний член Болонської філармонічної академії (1771). Його ім‘я золотими літерами записане

на мармуровій дошці навчального закладу.

Був співаком петербурзької Придворної співочої капели, працював в оранієнбаумському театрі

великого князя Петра Федоровича (пізніше – царя Петра III), камерним музикантом при царському

дворі.

Б. – автор перших українських опери «Демофонт» та «Сонати для скрипки й чембало», духовних

концертів «Бог ста в сонмі богів», «Милість і суд оспіваю тобі, Господи», «Причетний», «Хваліте

Господа», «На пам‘ять вічну», «Чаша спасіння», «Не відкинь мене в час старості».

Найбільшою популярністю користуються 17 духовних концертів.

Повернувшись з Італії, визнаний Європою композитор, зустрів у Петербурзі загрозливу стіну

нерозуміння і погано прихованих заздрощів. Нездари, що оточували двір, зробили все, аби якщо

не знищити, то хоча б віддалити безсумнівний талант. Це й викликало депресію.

За версією письменника С. Плачинди, твори композитора знищили після його смерті за вказівкою

імператриці Катерини II, яка буцімто зауважила що «Березовський – бунтівник, гірший за

Пугачова».

Пішов у інший світ наш земляк таким злидарем, що його не було навіть за що поховати.

Необхідну церемонію організували друзі з Придворної співочої капели.

Життю Б. присвятили свою повість «Неопалима купина» С. Плачинда (1968), повість «М. С.

Березовський» Н. Кукольник (1852), однойменну п‘єсу А. Смирнов (1841).

Пам‘ятник землякові встановлено у м. Глухів Сумської області (1995).

Серед друзів та близьких знайомих Б. – О. Розумовський, М. Півторацький, І. Єлагін, Д.

Бортнянський, Г. Орлов, Мартіні Старший, Г. Потьомкін та ін.

***

НЕХАЙ ЩЕЗНУТЬ,

з життєвого кредо М. Березовського

Нехай засоромляться і щезнуть ті, що обмовляють душу мою.

НАЗДОГАНЯЙТЕ І ХАПАЙТЕ, з концерту М. Березовського «Не відкинь мене в час старості»*

Не відкинь мене в час старості, коли зменшиться сила моя, не покинь мене.

Бо вороги мої проти мене змовляються і ті, що чатують на душу мою,

нараджуються спільно, кажучи:

«Бог покинув його, доганяйте і хапайте його, бо нема кому рятувати».

Боже мій, не віддаляйся від мене, поспіши, Боже на поміч мені.

* У перекладі І. Огієнка.

ПЕРЕМОЖЕЦЬ МОЦАРТА, з книги Д. Антонова «Українська музика»

Максим Березовський ще перед тим, як потрапити до придворної капели, був у Київській академії, де звернув на себе загальну увагу своїми композиціями. З Петербурга його державним коштом

відправили до Італії. Цікаво, що одночасно з ним у падре Мартіні в Болонській академії закінчував

свою освіту і славний Моцарт.

У Болонській академії панував звичай ім’я одного найздібнішого майстра музики, що закінчував

Академію, записувати на «золоту дошку». Й от конкурентами на «золоту дошку» в падре Мартіні

були Моцарт та Березовський. Переміг останній, і на «золотій дошці» написане його ім’я.

Він написав оперу на текст Метастазів «Демофонт», і її поставлили в Ліворно на честь прибуття

туди російської ескадри. Опера мала великий успіх.

…Потьомкін хотів зробити Березовського директором музичної академії, яку збирався заснувати в

Кременчуці. Проте вона виявилася ще одним із нездійснених проектів князя, і доведений до

розпуки Березовський скоро наклав на себе руки.

НОВА ФОРМА ПОБУДОВИ КОНЦЕРТІВ, з оцінки діяльності М. Березовського М.

Грінченком

Сила почуття разом із простотою, повна погодженість музики зі словом, нова форма в самій

будові концертів, загальна творча оригінальність та висока техніка композитора – це прикмети, що

відзначають творчість Березовського.

ВІДЧУТНИЙ ВПЛИВ УКРАЇНСЬКОЇ ПІСНІ, з офіційного порталу Тернопільського

державного педагогічного університету ім. В. Гнатюка

Концерт «Не відкинь мене в час старості» складається з чотирьох частин, що яскраво

контрастують між собою і за темпом, і за типом викладу, а головне – за настроями, котрі в них

втілюються. Головна думка твору – «через терни до зірок», через страждання і муки, тяжкі

випробування тіла і духу – до перемоги, до ствердження непереможності людської волі.

Перша частина висловлює величаву скорботу, в ній декілька разів повторюється благання

зневіреної, доведеної до відчаю людини до всемогутнього і милосердного Бога. Сама мелодія

нагадує звучання багатьох українських тужливих пісень («За вашою слободою», «Кущ калини

розвивається», «Ой нас, братці, п’ять»). У своєму розвитку вона поступово набуває рис

драматичності, ніби втілюючи ті важкі випробування, які довелось зазнати людині, створює

настрій неспокою і загрози.

Друга частина, що уособлює «ворожу силу» з її агресивністю й зловісністю, починається одразу

після першої без перерви. Тут теж відчутний вплив української пісні, проте у композитора

незвично-характерні мотиви народних жартівливих мотивів набувають жорстокого звучання.

Третя частина – найменша з усіх – ніби остання молитва перед вирішальною розв'язкою, що

повинна невдовзі настати. В музиці немає бурхливого розвитку, все раптом завмирає у покорі і

смиренні.

І тим більшим контрастом