- 1
- 2
- 3
- . . .
- последняя (8) »
Едґар Аллан По
ПОЛІЦІАН
Трагедія
Переклали з англійської Анатолій Онишко та Михайло Тупайло
ДІЙОВІ ОСОБИ:
ЛАЛАҐА, сирота, вихованка ді Брольйо.
АЛЕССАНДРА, небога ді Брольйо, заручена з Кастільйоне.
ДЖАСІНТА, покоївка Лалаґи.
ГЕРЦОГ ДІ БРОЛЬЙО.
КАСТІЛЬЙОНЕ, його син та спадкоємець.
САНОЦЦО, приятель Кастільйоне.
ПОЛІЦІАН.
БАЛТАЗЗАР, його товариш.
ЧЕРНЕЦЬ.
УҐО, БЕНІТО, РУПЕРТ — слуги в домі ді Брольйо.
Місце дії: Рим (XVI ст.)
ЯВА ПЕРША
Кімната в палаці ді Брольйо. Сліди бучного бенкету. На столі недогарки свічок. На столі й долі розкидані маски, лютня, жіноча пантофля, карти, побиті пляшки. Входить БЕНІТО й натрапляє на п'яного УҐО.
УҐО
Це ти, Беніто? (Гикає). Гості вже забрались?
БЕНІТО
По правді, Уґо, важко зрозуміти. Пляшки порожні? Ну, тоді забрались. Саноццо-граф, той збив мене на сходах Допіру, як сюди я підіймавсь; Про нього можу з певністю сказати, Що він забрався... і набрався теж.
УҐО
А той харциз? (Гикає). А де подівсь фіґляр? Їх світлість, кажеш, зволили піти? І дідько (гикає) всіх музик позабирав? Так спати хочеться — здуріти можна!
БЕНІТО (оглядаючи його)
Ти правду, Уґо, кажеш, слово честі, — З усього видно — ти таки здурів!
УҐО
А так я не казав. Або ж (гикає) збрехав.
БЕНІТО
Звичайно, любий Уґо, ти збрехав. Бо ти брехун відомий — сам признався.
УҐО сідає до столу й наливає собі вина. Входить РУПЕРТ.
Гей, юний Руперте, де дів ти графа?
РУПЕРТ
Де п'яного я мав його подіти? Та витяг з-під стола, де він розлігся, Й на ліжко приволік.
БЕНІТО
Ох, Руперте, Невже ді Брольйо, герцог наш, не знає Про синові пиятики нічні? Вони не личать, далебі, нікому, Тим більш не до лиця вони синьйору З такого роду! Шкода й говорити! Не бачити б мені, як він змінився!
УҐО
Він перебрав, Беніто. Чи не так Ти, Руперте, сказав? Всі гіршими Стають тоді, як вип'ють. Я (гикає) також.
РУПЕРТ (до Беніто)
Став гіршим, кажеш, граф наш Кастільйоне? І я помітив. А ще так недавно, — Як витівки юнацькі оминути, — Шляхетністю він кожного вражав.
БЕНІТО
Вражав... Ох, леді Лалаґа нещасна! Така вродлива й лагідна.
РУПЕРТ
Авжеж, В моїх очах він дуже підупав. Облудний пес! Заручений був з нею... Вона ж сирітка, виросла в цім домі. Ні, він у прірву котиться бездонну, Туди ведуть його пиятики нічні, Гра в карти і розпуста — все відтоді, Як звів підступно Лалаґу й покинув.
БЕНІТО
Їй-бо! То гріх йому мордує душу І підбиває на лихе. А герцог Прощає сину все, на неї ж лютий, Її трактує зимно і суворо Й затоптує у порох.
РУПЕРТ
На самоті, Джасінта каже, в спочивальні руки Вона ламає.
БЕНІТО
Бідолашна панна! Учора у шпарину я побачив, Як Лалаґа навколішках ридала, І все крізь плач у неї виривалось Імення Кастільйоне. Бач, його Вона і досі любить!
РУПЕРТ
Як нещасній Оте весілля пережити, га? Воно за тиждень буде, так?
БЕНІТО
Аякже, Бере за тиждень Кастільйоне шлюб Із Алессандрою — його кузина, Вона дружила з Лалаґою щиро Ще перед лихом цим. Бігме, аж плачу, Як здумаю про Лалаґи страждання.
УҐО
Вино не зле! Панове, ви не лайте Господаря мого! Оце (гикає) вино! А хто ця Лалаґа? Та бозна-хто! Така собі го... (гикає) ...норовита цяця, Ще й бренька на гітарі! Ну й вино! Скромніша стане. І хоч граф шелихвіст Чи був таким, але уже розкаявсь І п'є лиш най... (гикає) ...добірніше вино.
РУПЕРТ
Ходімо спати! От уже упився! (До Беніто). Ходімо!
РУПЕРТ і БЕНІТО виходять.
УҐО (підводячись)
Що вони сказали? Спати? Невже так пізно? Гості розійшлись? Гаразд! Я теж іду.
Входить ДЖАСІНТА.
О! Щоб я луснув! Джасінто! Ти?
ДЖАСІНТА
А хто ж іще? Це я, А може, й ні. От, Уґо, і загадка! Була Джасінта вчора, а сьогодні Джасінта синьйорина, пане Уґо!
УҐО
Ой кралечко, боюсь, що ти (гикає) занадто До (гикає) пляшки прикладалась, синьйорино!
ДЖАСІНТА
Синьйоре Уґо, дякую за кралю! Граф Кастільйоне, в кожнім разі, каже, Що я гарненька. П'яний бевзю, глянь-бо! (Показує кілька прикрас).
УҐО(гикає)
Де?
ДЖАСІНТА
Ось! Дивись!
УҐО
Джасінто! (Гикає). Гей, Джасінто! Невже, ти кажеш, мій господар граф Подарував тобі оці прикраси?
ДЖАСІНТА
А от подарував, мій друже Уґо! Подарував!
УҐО
Ти глянь! Та я клянуся, Що цю каблучку бачив я на пальці Середньому... на вказів... на мізинці У графа. Ну, Джасінто (гикає), начувайся! Паскуда ти. Я (гикає) не візьму тебе! Я в відчаї. Вчиню щось відчайдушне! Я відчайдушний!
ДЖАСІНТА
П'яний!
УҐО
Порішу...
ДЖАСІНТА (глузливо)
Себе порішить! Божечку!
УҐО
Тебе! Я йду, Джасінто. (Йде геть).
ДЖАСІНТА (тягне його назад).
Стій! Плаксивий дурню! Не хочеш бачити прикрас? Поглянь лиш: Аграфка, перли, ось рубіни — бачиш?
УҐО (похмуро)
Ну, бачу.
ДЖАСІНТА
А ось топаз, смарагди! Ну як, бачиш?
УҐО
Та бачу.
ДЖАСІНТА
Та бачу! І нічого більш не скаже Поганий твій язик, крім «бачу, бачу»? Ой телепню сліпий, якщо ти й бачиш, То все тобі двоїться. Ось цей хрест Рубіновий, дурило! Це рубіни! Лишень послухай, та йому ціна П'ять тисяч талярів, не менше!
УҐО
Я розумію (гикає) все! (Дивиться значуще).
ДЖАСІНТА
Він розуміє! Нічого ти не тямиш! Боже милий! Я розумію! (Передражнює його). Де тобі збагнути! Я — найбагатша покоївка в Римі, Я — найбагатша чашника дочка, Бо всі оці коштовності — мої! Так знай, що Лалаґа, моя хазяйка, Яка мені оце подарувала, — Ти чув? — подарувала на весілля (Усі прикраси, всі до однієї!), Напевне з глузду з'їхала!
УҐО
То значить, Це Лалаґа подарувала! Звідки ж (гикає) Каблучка ця дісталася тобі?
ДЖАСІНТА
Граф Кастільйоне, любий твій господар, Все їй подарував на знак любові Торік, ну а вона —
- 1
- 2
- 3
- . . .
- последняя (8) »