- 1
- 2
- 3
- . . .
- последняя (13) »
S. Karavansky
P. O. Box 131
Denton, MD 21629, USA
С. Караванський
Гумористичний
Самвидав
S. KARAVANS`KYJ
HUMOROUS
SELF-PUBLISHING
Humorous-satirical
poems
Philadelphia
1982
С. КАРАВАНСЬКИЙ
ГУМОРИСТИЧНИЙ САМВИДАВ
Гумористично-сатиричні вірші
«КИЇВ» Філядельфія 1982
Мистецьке оформлення ЮРІЯ ГУРИ
ЗАМІСТЬ ПЕРЕДМОВИ
Жодна політична система не викликала такої зливи нецензурованих згори анекдотів, як політична система створена у так званому СССР. Чому? Тому що претензії совєтських лідерів про побудову справедливого, забезпеченого і духовно розвинутого суспільства не відповідають фактам життя. Іншими словами, існує велика прірва між словами та ділами. Ця розбіжність між словом та ділом, це відхилення одного від другого і є одна з головних причин сміху. Анекдоти про совєтське суспільство виникають завдяки наявности комічних, смішних ситуацій у всіх ділянках людської діяльности. Якби анекдот, який висміює певне явище, не відповідав би фактам життя, він би не жив, він не міг би переходити з уст до уст і поширюватись серед членів суспільства. Совєтські терористичні лідери та їхній цербер — КҐБ — переслідує тих, хто розказує та слухає анекдоти. Та дарма! Анекдоти живуть і поширюються в народі. Вони живуть поширюються навіть серед тих, проти кого вони спрямовані — серед бюрократичної еліти. Нецензурована публіцистична і літературна творчість дістала в СССР назву Самвидав. «Гумористичний Самвидав» — це нецензурована творчість сотень і тисяч безіменних народніх гумористів. У цій збірці читачі знайдуть зразки нецензурованої народної творчости в літературній обробці автора. Слово тепер за читачем. АВТОР 20.5.81 Колюмбія
ЗАСАДИ СОВЄТСЬКОЇ ВЛАДИ
ЩО МОЖНА Й ЧОГО НЕ МОЖНА
Один японський репортер Прибув додому з СССР. А перед тим він років з десять В Берліні працював у пресі, А ще до того років шість В Парижі жив, як журналіст.
Його й питають у родині: Яка в цих націях відмінність? Чим відрізняється життя В краях, де жив він півжиття?
Японець мав чудову звичку У мові бути лаконічним: — У німців, — каже — те, що можна, Ви твердо знаєте, що можна, Зате вже те, чого не можна, Хоч ґвалт кричи, того не можна.
У Франції все те, що можна Немає сумніву — то можна; Зате і те, чого не можна, У тій країні також можна. А в СССР, чого не можна, Того уже ніяк не можна, І навіть те, що ніби можна, Так само в СССР не можна.
28.12.80
СТАЛІНСЬКА ЛЕКЦІЯ
Як вірний у війні союзник, До Сталіна звернувся Рузвельт: — Тепер у нас нема секретів, Я б хтів про ваш почути метод: Чому голодні ваші люди Ніколи уряд свій не гудять — Обдерті, голі, а працюють, Ура кричать і не страйкують. Чи ви б сказати не могли, Як ви такого досягли?
— Це дуже просто, — каже Сталін, — Ви пса бодай-коли тримали?
— О, я й тепер тримаю кілька!
— Тоді з малим лише зусиллям, — Бо жодних тут нема чудес — Навчіть, щоб їв гірчицю пес; І хай-но тільки навчите, Наш метод махом збагнете.
Додому повернувся Рузвельт, — Десь, Сталін взяв його на глузи — Не хтять гірчицю їсти пси, Хоч їх навколішках проси.
За рік на зустрічі новій Підносить Рузвельт клопіт свій:
— Гірчицю їсти пси не хочуть... А Сталін тут, як зарегоче, Й велить, як стій, привести пса, А далі заходився сам: Мастить гірчицю псу під хвіст, А той вилизує та їсть. — Наш метод — каже вождь трудящих — Хіба від вашого не кращий?
20.5.81
ВЛАСНА ДУМКА
Вступав до партії Петро, І на партійному бюро В організації первісній Свій кандидатський держить іспит.
Цікавить, бач, партійний клан Петрова думка про Іран, Чому до партії вступає, У чому бачить блуд Китаю І що у Польщі за біда?
Петро на все відповіда Сухою мовою газет, Його слова, як трафарет, Неначе зміст усіх цих квестій Він щойно вичитав з «Ізвєстій».
Отут і взяв секретар слово: — Ви пресу знаєте чудово, Та ми питаєм з розрахунку Почути вашу власну думку.
Петро на хвильку завагавсь, Тоді подумав і сказав: — Що ж, власну думку то я маю, Та я її не поділяю.
10.12.80
КОСМІЧНА ДЕМОКРАТІЯ
Косигін, Брежнєв і Громико На незаселеній та дикій Плянеті опинились втрьох. Коли минув переполох, — Порадились: з чого почать? Що, як колгосп їм заснувать? — Колгосп ?... це мудро — каже Брежнєв Харчі потрібні нам належні, Я маю досвід та ім'я: В нім головою буду я.
Та мова ця не всім до шмиги: — Гадаю я — сказав Косигін — Що на космічній цілині Потрібні голови ясні. Старбух[1] — професія моя, Хай головою буду я. — Хвилиночку, товариші, — Громико диспут завершив — Хто з нас чужих не знає мов, Той на цій праці — марнослов. Колгосп це різних мов сім'я — Ним керувати буду я.
Щоб якось спір цей розв'язати, Поклали всі — голосувати! Свій бюлетень, як в СССР, Хай кожен покладе в конверт.
Цікаві ви напевно знати, Кого обрали в результаті?
Переважаючий відсоток — Дев'яносто дев'ять і дев'яносто дев'ять сотих! За Брежнєва віддав свій голос.
19.12.80
ДЕ ГОЛОВКО?
На лекції
- 1
- 2
- 3
- . . .
- последняя (13) »