цілих народів з їхніх корінних середовищ, знищення їх та позбавлення пам'яті. За рахунок тієї сили збільшувалась також і “Радянська Армія” - із та для інонародців тільки - як яничарська та п'ятиколонна.
Колоніальне становище республік в “Союзі” досягло повного і нечуваного “розквіту” і “свободи” рабства, а нужденність і убогість трудових людей при повній безправності рядових членів партії стали прикладним науково-іспитовим та дослідним полігоном можливого ступеня приниження людини і особи. В імперії-“Союзі” “батько, друг, вождь, геній”, врешті “світоч епохи” відповідав уже за долю і спокій мало не всього людства - звичайно, при ведучій ролі його сатрапії та її ж праві на панування в світі!
Отак закінчилася чи не найбільша людська трагікомедія - пролетарська революція, путч у російській тюрмонародній концтабірній кошарі, знищивши до пня і своїх святих творців, і носіїв та волеборців. Вимерли в нищеннях та борні поряд із ними і надії, віри та сподівання сотень мільйонів знову поневолених народів і зокрема - найчисельнішого та найжертовнішого серед усіх - українського...
Пам'яті Андрія Хименка
І сад родив у нього рясно,
І не один водився друг,
І жнив діждав — та сили згасли —
І відлетів козацький дух.
О, скільки літ той дух гасили
Тюремні мури там і тут,
А Бог живив джерельні сили,
Живив його писемний труд!
Ще тільки засвіти свободи
Над краєм рідним зайнялись,
Ще не розбіглися заброди,
Що з нього кров пили колись,
А він пішов у землю-неньку,
Щоб слухать трави степові,
Щоб розказати Симоненку
Про все, про що мовчать живі.
Вночі прислухаюся часом
І вчую попри далечінь,
Як над могилою в Черкасах
Копитом б'є самотній кінь.
Василь МАРСЮК