дім.

АКТОРИ

Вельможний пане, дякуємо вам.

ЛОРД

Ви хочете сьогодні грати тут?

1-Й АКТОР

Як буде ваша ласка нас прийняти.

ЛОРД

Та залюбки! Цього ось бачив я:

Синка орендаря колись він грав,

Що до панянки сватавсь. Я забув,

Як звуть тебе, одначе роль така

Тобі пасує, й грав чудово ти.

2-Й АКТОР

Вельможний пане, то я Сото грав.

ЛОРД

Так, так, і грав чудово, я кажу.

Ну що ж, з’явились дуже вчасно ви,

Бо хочу я тут жарт один утнуть,

І ви б могли мені допомогти.

Сьогодні буде в вас один глядач

Вельможний; та не певен я, чи ви

Спроможетесь потамувати сміх,

Побачивши, який чудний той пан.

Він у театрі зроду не бував,

І посмішка розсердила б його.

1-Й АКТОР

Не бійтесь, пане, стримаємось ми,

Хоч би який химерник з нього був.

ЛОРД

(до слуги)

Ну, хлопче, заведи в їдальню їх

Та нагодуй вечерею як слід.

Що є в господі, все давай на стіл.

Слуга з акторами виходять.

І пажа розшукай — Бартолом’ю,

Нехай як даму приберуть його,

А потім до п’янюги відведуть.

Та звіть його з шанобою: «мадам», —

А він, як хоче догодить мені,

Достойно й чемно хай себе поводить.

Адже він бачив, як шляхетні дами

Своїм мужам і годять, і коряться.

То хай же і п’яниці так він годить,

До нього лагідно й уклінно мовить:

«Скажіть мені, владарю мій, у чім

Дружина ваша може вам явить

Свою покору і свою любов?»

Обніме ніжно, поцілує палко,

І схилить голову йому на груди,

І сльози ллє, немовби дуже рада,

Що вичуняв її вельможний муж,

Хоч він себе уже сім років мав

За вбогого й гидкого жебрака.

А не по хлопцеві жіночий хист —

Присилувать себе до зливи сліз, —

На поміч цибулину треба взять

І до очей в серветці піднести,

То хоч-не-хоч, а потече сльоза.

Біжи й хутчіше це перекажи,

А що робити далі, дам я знати.

Слуга виходить.

Я знаю: паж зуміє добре вдать

Вельможну даму — й голос, і ходу,

І всі манери. Ох, кортить почути,

Як він п’янюгу «мужем» назове,

І сміх душитиме всіх слуг моїх,

Як слугувати будуть мужлаєві.

Піду туди — поради їм давати, —

І при мені, я думаю, вони

Той сміх здолають стримати в собі.

(Виходить.)

Сцена 2

На балкон над сценою виступають Пройд зі слугами — декотрі несуть убрання, глек із водою, миску для вмивання та інші речі — і лорд.

ПРОЙД

Заради Бога, дзбан легкого пива.

1-Й СЛУГА

А може, пане, доброго вина?

2-Й СЛУГА

Не зволите варення скуштувати?

3-Й СЛУГА

Котрий убір надінете сьогодні?

ПРОЙД

Я Крістофер Пройд, не називайте мене паном. Я зроду не пив вина, і не варення мені дайте, а вареного м’яса. Не питайте, котрий убір я хочу надягти сьогодні, бо в мене стільки сорочок, скільки й спин, стільки панчіх, скільки й ніг, та й черевиків не більше — ба ні, часом у мене більше ніг, ніж черевиків. А то ще, бува, з моїх черевиків пальці надвір визирають.

ЛОРД

Хоч би вже зняв Господь з вас цю ману!

Такий вельможний пан, значного роду,

Такий багатий, у такій пошані —

І таким нікчемним духом одержимий!

ПРОЙД

Ви що, хочете звести мене з глузду? Хіба я не Крістофер Пройд, син старого Пройда з Бертон-Гіта, з роду розносник, з науки гребінник, з нагоди ведмедник, а за нинішнім фахом — лудильник? Поспитайте Маріанну Гекіт, оту гладку вінкотську шинкарку, чи вона мене не знає! Коли не скаже, що я в неї випив доброго пива аж на чотирнадцять пенсів на борг, то назвіть мене брехуном, найпослідущим на весь християнський світ. Овва! Я ще не сказився! О, а це що?

3-Й СЛУГА

Оце ж від того й тужить ваша пані.

2-Й СЛУГА

Оце ж тому сумує ваша челядь.

ЛОРД

Тому минають родичі ваш дім:

Відстрашує їх ваше божевілля.

Вельможний пане, о, згадай, хто ти,

Верни з вигнання давній розум твій

І прожени огидну маячню.

Диви, як годять слуги всі тобі,

Стоять, наказу ждуть — лише кивни.

Ти хочеш музики? Ось — грає Аполлон.

Чути музику.

В клітках співають двадцять солов’їв.

Спочити хочеш? Постіль жде тебе

М’якіша й запашніша, ніж було

Семіраміди ложе пресласне.

Чи прогулятися? Посиплемо стежини.

Чи верхи їздить? Коні вже стоять,

І збруя в злоті, в перлах дорогих.

Чи полювати? Соколи твої

Від жайворонка вище залетять,

А гончаки такі вже заливні,

Що аж від хмар відіб’ється луна

Й земля, мов бубон, нею загуде.

1-Й СЛУГА

Зайців цькувати? То твої хорти

Прудкі, як дужий олень чи як лань.

2-Й СЛУГА

Картини любиш? Враз принесемо

Адоніса над бистрим ручаєм,

Кіпріду, що таїться в комиші,

І він під подихом її тремтить,

Немов під вітром осока тонка.

ЛОРД

Покажем Іо, діву непорочну,

Як Зевс її заскочив і умкнув, —

Змальовано усе, немов живе.

3-Й СЛУГА

Чи Дафну — як біжить через терни,

І ноги всі подряпані, в крові,

Заплаче сумно й Феб, узрівши те, —

Отак майстерно вдано сльози й кров.

ЛОРД

Ти — лорд, і квит! Будь певен — ти є лорд!

Твоя жона — предивної краси,

Якої не знайти ніде сьогодні.

1-Й СЛУГА

І поки сльози, що вона за вас,

Мій пане, пролила, тієї вроди

Ще не зв’ялили заздрісно, ніде

Їй рівної на світі не було.

Вона й тепер від жодної не гірша.

ПРОЙД

Я — лорд? І маю отаку жону?

Чи я не сню? Чи, може, досі снив?

Не сплю я! Чую, бачу, говорю,

Солодкий дух вдихаю і лежу

В м’якій постелі. Далебі, я лорд —

А не лудильник, не Крістофер Пройд.

Ну що ж, ведіть мою жону сюди —

Та дзбан легкого пива принесіть.

Лорд виходить.

2-Й СЛУГА

(підносячи миску)

Вельможний пане, звольте руки мить.

Які ж ми раді, що ваш ум вернувсь,

Що знов ви, пане, тямите себе!

Проснили ви п’ятнадцять довгих літ,

Коли й не спали — марили неначе.

ПРОЙД

П’ятнадцять літ! Нівроку, ну й поспав.

Невже промовчав я увесь цей час?

1-Й СЛУГА

Та ні, мій пане, не мовчали ви,

Але слова у вас були пусті.

Хоч ви лежали на постелі тут,

І все казали — витурено вас,

І лаяли шинкарку, і її

Заскаржити погрожували в суд,

Що пиво вам у кухлі подавала,

А треба — в запечатаних пляшках.

І Сесі Гекіт кликали не раз.

ПРОЙД

Еге ж, так зветься наймичка в шинку.

3-Й СЛУГА

Яка там наймичка! Який шинок!

І люди ті, що згадували ви, —

Як Стівен Слай, старий Джон Неп із Гріса,

І Пітер Терф, і Генрі Пімпернел,

І ще душ двадцять отаких, — ніхто

Ніколи їх не бачив і не знав.

ПРОЙД

Ну, слава ж Богу, що одужав я!

УСІ

Амінь!

Входять паж, перевдягнений на даму, слуги і лорд, що несе кухоль пива.

ПРОЙД (бере пиво)

Ну, дякую. Не пропаде за