партії. Партія править країною ось майже тридцять дев’ять років. З них тридцять років на чолі партії стояв Сталін — злочинець, який сплюндрував ленінські принципи колективного керівництва, порушив норми соціалістичної законності, винищив цвіт нашого народу, позбавив голови армію, не підготував країну до війни!
На XX з’їзді Комуністична партія сама себе викрила вустами свого Першого секретаря. Комуністична партія сама собі ніж булатний устромила в жирне черево.
Що ж виходить?
Виходить, що тільки Армія, наша рідна Радянська Армія — чиста перед історією і народом. Так, маршали і генерали перебувають у партії і її керівних структурах. Але це — за сумісництвом. Якщо завтра не буде партії, то партійні вожді стануть безробітними, а маршали й генерали так і залишаться полководцями. Навіщо тоді вона потрібна, партія?
У всьому світі правлять ті, хто на війні переміг.
Хто в Америці головний військовий герой? Ейзенхауер. А ким він зараз улаштувався? Улаштувався начальником Америки.
Хто у французів на війні головним був? Де Голль. Після війни він Францією керував. Зараз відійшов. Але скоро повернеться. Більше нікому.
Хто в Югославії на війні був першим і головним? Маршал Тіто. Тепер він у них вождем і вчителем став.
А що, хіба у нас маршалів немає на таку справу?
Хто війну виграв? Армія!
Хто зміцнив велич країни, жбурнувши «Татьяну» на Тоцький полігон? Армія! Що би зараз робили вожді партії, якби Армія не довела їм, що перемога в Третій світовій війні можлива?
Хто здатний у країні порядок навести? Армія!
Хто ще? Хто, крім нас?
Добре в лісі серед ялинок пухнастих синім вечором на морозі. Якщо шуба тепла. Якщо на плечі ще й довгополий кожух накинути. Якщо горілочка чиста і прозора. Якщо грибочки мариновані й огірочки солоні не забули. Якщо сальце рожеве тонкими скибочками нарізане. Якщо кухня польова стелить галявину їдким до сліз, рідним і солодким димом. Якщо кухар справу свою добре знає.
Добре, якщо вірні друзі юрбою галасливою тут поруч із тобою.
Маршал Чуйков, ведмідь клишоногий, ухопив Жукова косим захватом і нумо боротися!
Не на того напав! Жуков спритно підсік лівою, обидва, зчепившись, зі сміхом у сніг повалилися.
Підводяться. Сніг обтрушують. Чуйков тихо так, у бік дивлячись, уже без жартів:
— Георгію Костянтиновичу, чого владу не береш?
XX з’їзд КПРС завдав смертельної рани Радянському Союзу й усьому соціалістичному табору. У звільнених від «коричневої чуми» країнах товариш Сталін установив справедливий суспільний устрій і тим самим забезпечив щасливе життя трудящим Польщі, Угорщини, НДР, Чехословаччини, Болгарії, Румунії, Албанії. Аж раптом Головний комуніст планети Земля товариш Хрущов офіційно на весь світ оголосив, що товариш Сталін був лиходієм світового масштабу, яких не бачено з біблійних часів. Промова Хрущова розколола суспільство на два непримиренні табори. Одні вимагали не допустити критики Сталіна. Інші отримали офіційно підтвердження того, що Сталін був лиходієм. Але якщо так, то порядки, установлені уркою і душогубом, треба змінювати. 25 лютого 1956 року в Москві закрився ХХ з’їзд, а вже за два тижні, у ніч з 9 на 10 березня того самого року, за наказом Жукова війська розстріляли демонстрацію у Тбілісі. Демонстранти вимагали припинити критику Сталіна. Найрадикальніші висунули гасло виходу Грузії зі складу Радянського Союзу. Ніхто не сумнівається в тому, що наказ про криваве придушення демонстрації у Тбілісі віддав особисто Жуков. Натовп у Тбілісі розстрілювали з кулеметів, розганяли за допомогою танків і бронетранспортерів. І жоден з них не рушив би з місця без наказу Міністра оборони Маршала Радянського Союзу Жукова. Він сам про це заявить через рік на червневому 1957 року пленумі ЦК КПРС. Рецепт Жукова: чавити людей танками, поки не зрозуміють переваг соціалістичного способу виробництва. Жуков страшенно хотів викрити злочини попереднього вождя: «У Сталіна був поганий соціалізм, у мене буде гарний! Соціалістичний експеримент буду продовжувати будь-якою ціною, нікого з клітки не випущу!». Минуло зовсім небагато часу — і 28 червня 1956 року спалахнув страйк робітників у Познані. Що повинна робити влада пролетаріату, якщо пролетарі вимагають свободи? Правильно — стріляти. У Познані за різними даними було вбито близько ста й поранено декілька сотень робітників. Точних цифр мені знати не дано. У відповідь на розстріл всією Польщею прокотилася хвиля страйків, стихійних мітингів і демонстрацій, яка то стихала, то здіймалася з новою силою. Країни Західної Європи були спокусливим прикладом іншого життя. Своїм існуванням вони змушували всіх, хто здатен думати, ставити запитання: а чому в нас не так? А чому б і нам не влаштувати таке саме життя, як у них? Що нам заважає? Що потрібно змінювати? Товариші Хрущов, Булганін, Жуков виголошували красиві промови про мирне існування двох систем, але чітко розуміли, що довго це співіснування тривати не може: соціалістична, тобто бюрократична, система управління економікою, означає відставання Радянського Союзу та його перетворення на сировинний придаток держав з нормальною економічною системою. Не допустити цього можна було тільки у разі, якщо весь інший світ повернути на наш шлях. Ось чому 10 вересня 1956 року за наказом Жукова на Семипалатинському полігоні було проведено військові навчання. Тема: «Застосування тактичного повітряного десанту услід за атомним ударом з метою утримання зони ураження до підходу наступаючих військ із фронту». Це знову відпрацьовували сценарій наступальної операції зі зломом ворожої оборони ядерним ударом. Жуков планував повторити навчання на Тоцькому полігоні, тільки цього разу з висадкою гелікоптерного десанту. Але не дозволив Хрущов: річка Самара впадає у Волгу там, де знаходиться запасна столиця Радянського Союзу. Жуков планував пустити у прорив не один, а два корпуси. Але й тут заперечив Хрущов: «Годі, ми вже довели тим, хто мав сумніви, що перемога у Третій світовій війні можлива. Навчання проводимо не заради того, щоб комусь щось довести, а заради набуття досвіду й уточнення теоретичних розрахунків». Тому в навчаннях реально брали участь тільки два полки: 345-й парашутно-десантний зі складу ПДВ і 413-й вертолітний зі складу ВПС. Як і на Тоцькому полігоні, умовний супротивник вибудував потужну оборону. Війська «східних» завдали ядерного удару по другій позиції. Носій цього разу — Ту-16А. Бомба РДС-4 «Татьяна» — 38 кілотонн. Завдання десанту — висадитися в районі епіцентру,
КЛЮЧОВИЙ МОМЕНТ
XX з’їзд КПРС завдав смертельної рани Радянському Союзу й усьому соціалістичному табору. У звільнених від «коричневої чуми» країнах товариш Сталін установив справедливий суспільний устрій і тим самим забезпечив щасливе життя трудящим Польщі, Угорщини, НДР, Чехословаччини, Болгарії, Румунії, Албанії. Аж раптом Головний комуніст планети Земля товариш Хрущов офіційно на весь світ оголосив, що товариш Сталін був лиходієм світового масштабу, яких не бачено з біблійних часів. Промова Хрущова розколола суспільство на два непримиренні табори. Одні вимагали не допустити критики Сталіна. Інші отримали офіційно підтвердження того, що Сталін був лиходієм. Але якщо так, то порядки, установлені уркою і душогубом, треба змінювати. 25 лютого 1956 року в Москві закрився ХХ з’їзд, а вже за два тижні, у ніч з 9 на 10 березня того самого року, за наказом Жукова війська розстріляли демонстрацію у Тбілісі. Демонстранти вимагали припинити критику Сталіна. Найрадикальніші висунули гасло виходу Грузії зі складу Радянського Союзу. Ніхто не сумнівається в тому, що наказ про криваве придушення демонстрації у Тбілісі віддав особисто Жуков. Натовп у Тбілісі розстрілювали з кулеметів, розганяли за допомогою танків і бронетранспортерів. І жоден з них не рушив би з місця без наказу Міністра оборони Маршала Радянського Союзу Жукова. Він сам про це заявить через рік на червневому 1957 року пленумі ЦК КПРС. Рецепт Жукова: чавити людей танками, поки не зрозуміють переваг соціалістичного способу виробництва. Жуков страшенно хотів викрити злочини попереднього вождя: «У Сталіна був поганий соціалізм, у мене буде гарний! Соціалістичний експеримент буду продовжувати будь-якою ціною, нікого з клітки не випущу!». Минуло зовсім небагато часу — і 28 червня 1956 року спалахнув страйк робітників у Познані. Що повинна робити влада пролетаріату, якщо пролетарі вимагають свободи? Правильно — стріляти. У Познані за різними даними було вбито близько ста й поранено декілька сотень робітників. Точних цифр мені знати не дано. У відповідь на розстріл всією Польщею прокотилася хвиля страйків, стихійних мітингів і демонстрацій, яка то стихала, то здіймалася з новою силою. Країни Західної Європи були спокусливим прикладом іншого життя. Своїм існуванням вони змушували всіх, хто здатен думати, ставити запитання: а чому в нас не так? А чому б і нам не влаштувати таке саме життя, як у них? Що нам заважає? Що потрібно змінювати? Товариші Хрущов, Булганін, Жуков виголошували красиві промови про мирне існування двох систем, але чітко розуміли, що довго це співіснування тривати не може: соціалістична, тобто бюрократична, система управління економікою, означає відставання Радянського Союзу та його перетворення на сировинний придаток держав з нормальною економічною системою. Не допустити цього можна було тільки у разі, якщо весь інший світ повернути на наш шлях. Ось чому 10 вересня 1956 року за наказом Жукова на Семипалатинському полігоні було проведено військові навчання. Тема: «Застосування тактичного повітряного десанту услід за атомним ударом з метою утримання зони ураження до підходу наступаючих військ із фронту». Це знову відпрацьовували сценарій наступальної операції зі зломом ворожої оборони ядерним ударом. Жуков планував повторити навчання на Тоцькому полігоні, тільки цього разу з висадкою гелікоптерного десанту. Але не дозволив Хрущов: річка Самара впадає у Волгу там, де знаходиться запасна столиця Радянського Союзу. Жуков планував пустити у прорив не один, а два корпуси. Але й тут заперечив Хрущов: «Годі, ми вже довели тим, хто мав сумніви, що перемога у Третій світовій війні можлива. Навчання проводимо не заради того, щоб комусь щось довести, а заради набуття досвіду й уточнення теоретичних розрахунків». Тому в навчаннях реально брали участь тільки два полки: 345-й парашутно-десантний зі складу ПДВ і 413-й вертолітний зі складу ВПС. Як і на Тоцькому полігоні, умовний супротивник вибудував потужну оборону. Війська «східних» завдали ядерного удару по другій позиції. Носій цього разу — Ту-16А. Бомба РДС-4 «Татьяна» — 38 кілотонн. Завдання десанту — висадитися в районі епіцентру,
