Бувають такі історії, що одного життя замало, щоб розповісти їх.
Гаррі Оґаст лежить на своєму смертному одрі. Знову.
Що б він не робив, що б він не вирішував, після настання смерті Гаррі завжди повертається туди, звідки він почав: стає дитиною, яка нічого не забула про життя, яке вона вже неодноразово проживала раніше. Нічого ніколи не змінювалося.
Аж дотепер.
Коли свого кінця добігало одинадцяте життя Гаррі, біля ліжка старого з'явилася маленька дівчинка.
«Я мало не спізнилася до вас, докторе Оґаст, — сказала вона. — Я маю передати повідомлення».
Це повість про те, що Гаррі робитиме далі, що він робив до цього, і про те, як він намагається врятувати минуле, якого не може змінити, та майбутнє, до якого не може потрапити.
|
