дружиною Прометеєвого брата Епіметея; випустила на волю всі лиха, хвороби й напасті, які відтоді оселилися серед людей.

ПАРНАС — гора в Фокіді, присвячена Аполлонові, Діонісу й Музам. Між її двома вершинами нібито було Кастальське дже

рело, що давало натхнення поетам. Під горою стояло місто Дельфи із знаменитим храмом Аполлона.

ПАРОС — один із Кікладських островів в Егейському морі; славився своїм мармуром.

ПАСІФАЯ — дружина крітського царя Міноса, мати Мінотавра.

ПЕЛЕЙ — фессалійський володар, син Еака, брат Теламона. Від шлюбу Пелея з морською богинею Фетідою народився Ахіллес.

ПЕЛІЙ — володар Іолка, захопив владу, прогнавши Есона, батька вождя аргонавтів Ясона.

ПЕЛІОН — гора в Фессалії.

ПЕЛОП — Зевсів онук, син Тантала, володар півострова, що дістав від нього назву Пелопоннес (тобто «острів Пелопа»).

ПЕЛОПОННЕС — півострів на півдні Греції; назва походить від імені царя Пелопа (див. вище).

ПЕНЕЙ — річка в Фессалії.

ПЕРСЕЙ — син Зевса і аргоської царівни Данаї; започаткував великий, могутній рід Персеїдів. Нащадками Персея були відомі герої Геракл і Тесей.

ПЕРСЕФОНА (КОРА, рим. ПРОЗЕРПІНА) — дочка Зевса й Деметри. Персефону викрав Аїд, і вона стала його дружиною та володаркою підземного царства мертвих.

ПІГМАЛЇОН — легендарний скульптор, володар Кіпру. Пігмаліон закохався в статую прекрасної дівчини, яку сам вирізьбив. Афродіта оживила статую, і вона стала дружиною Пігмаліона.

ПІФІЯ — пророчиця в Аполлоновому храмі в місті Дельфах; для віщування сідала над розколиною, звідки йшли сірчані випари, і невдовзі починала битися в корчах від задухи чи, як гадали греки, від божого натхнення та вирікати безладні слова, що їх жерці мали за оракул (тобто пророцтво).

ПІФОН — дракон, який переслідував Лето, за що згодом його вбив син богині Аполлон.

ПОЛІДЕВК — див. ДІОСКУРИ.

ПОСЕЙДОН (рим. НЕПТУН) — син Кроноса і Реї, брат Зевса, Аїда і Деметри, бог моря. Греки уявляли Посейдона могутнім чоловіком із тризубцем, яким він розколює скелі і здіймає бурі.

ПРОМЕТЕЙ — славетний титан, син Іапета і Феміди; викрав на Олімпі вогонь і приніс людям, за що його жорстоко покарав Зевс: Прометей був прикутий на Кавказі до скелі, де мучився довгі віки, аж поки його визволив Геракл.

ПРОПОНТІДА — давня назва Мармурового моря.

ПРОТЕЙ — підлегле Посейдонові морське божество, що могло перетворюватись на всякі істоти і мало дар бачити майбутнє.

РЕЯ — Кроносова дружина, мати Зевса та інших найвищих богів.

РОДОПА — гірське пасмо у Фракії.

САТИРИ — божки, супутники бога Діоніса. Мали чоловічий тулуб та обличчя, але гострі вуха, ріжки на голові й цапині ноги.

СЕЛЕНА — богиня місяця.

СИРЕНИ — напівжінки-напівптахи, що чарівним співом приманювали мореплавців до свого острова, де ті гинули, розбиваючись об скелі.

СІЛЕН — старий учитель бога Діоніса, що завжди супроводжує його разом із сатирами й вакханками.

СІРІНГА — німфа, в яку закохався бог Пан, а вона, тікаючи від нього, обернулася в очерет; з очеретини Пан вирізав собі сопілку, яку назвав сірінгою.

СКІЛЛА (СЦІЛЛА) І ХАРІБДА — дві потвори, що ховалися в скелях по обох боках протоки між Італією і Сіцілією. Уособлення двох зустрічних морських течій.

СТІКС — найбільша річка в підземному царстві мертвих, її водами клялися боги.

СХЕРІЯ — казковий острів феаків, де володарював розумний цар Алкіной, Посейдонів онук.

ТАНТАЛ — Зевсів син, володар міста Сіпіла в Малій Азії, батько Ніоби й Пелопа. Улюбленець богів, Тантал завинив перед ними й був після смерті покараний муками голоду, спраги і страху («танталові муки»).

ТАРТАР — безодня в підземному царстві, де перебувають приречені на посмертні муки.

ТЕМІСКІРА — столиця міфічного племені амазонок.

ТЕНАР — скелястий мис на півдні Пелопоннесу; давні греки уявляли, що серед його скель є вхід до підземного світу.

ТЕСЕЙ — син афінського царя Егея, родич Геракла. Уславився багатьма героїчними вчинками. Ставши після батькової смерті володарем Афін, об’єднав навколо них інші міста Аттіки.

ТЕТІЯ — дочка Урана і Геї, титаніда, дружина Океана, мати богів, трьох тисяч океанід і всіх річок.

ТИТАНИ — божества старшого покоління, діти Урана і Геї (Неба і Землі), що повстали проти батька і скинули його. Коли врешті до влади прийшов Зевс, він переміг титанів і скинув їх у Тартар.

ТІРЕСІЙ — фіванський сліпець, славетний віщун.

ТІРІНФ — давнє місто в Арголіді, знамените своїми кам’яними будівлями.

ТІФОН — чудовисько зі стома зміїними головами, син Геї і Тартара, чоловік потвори Єхидни. За участь у боротьбі титанів проти Зевса Тіфона скинуто в безодню й придавлено горою Етною. Коли він ворушиться, з Етни виривається полум’я і летить каміння.

ТРІНАКРІЯ — давня назва острова Сіцілії.

ТРЕЗЕНА — давнє місто в південній частині Арголіди.

ТРОЯ (ІЛІОН) — місто, яке збудував цар Іл у Малій Азії недалеко від берега Егейського моря і яке зруйнували ахейці після десятилітньої Троянської війни.

УРАН — уособлення неба, одне з найдавніших божеств грецької міфології, чоловік Геї (Землі), батько титанів. Владу в Урана забрав син Кронос.

ФАЕТОН — син бога Геліоса й океаніди Клімени; спробував проїхати на батькових конях по небу, але не міг стримати їх і загинув.

ФЕМІДА — дочка Урана і Геї, богиня справедливості й правосуддя. Греки зображували її із зав’язаними очима (як символ безсторонності), з терезами в руках.

ФЕРИ — місто в Фессалії, де правив Гераклів друг Адмет.

ФЕССАЛІЯ — рівнинний край на північному сході Греції.

ФЕТІДА — дочка морського бога Нерея, дружина Пелея, мати Ахіллеса. На весілля Фетіди й Пелея запрошені були всі боги, крім Еріди, богині розбрату і чвар. Еріда помстилася, підкинувши гостям «яблуко розбрату», що призвело врешті до Троянської війни.

ФІВИ — у грецьких міфах ідеться про семибрамні Фіви — давнє місто в Беотії, Центральна Греція. Були також стобрамні Фіви — колишня столиця Верхнього Єгипту, одне з найбільших і найбагатших міст стародавнього світу.

ФІЛОКТЕТ — грецький герой, уславлений стрілець, якому Геракл перед смертю подарував свої лук і стріли.

ФІНЕЙ — фракійський володар, мав дар віщування. За те, що надто багато розповідав людям про майбутнє, боги покарали його, наславши гарпій. Фіней умирав з голоду, але аргонавти його врятували.

ФРАКІЯ — у давнину країна на північ від Греції.

ФРІГІЯ — країна на південному заході Малої Азії. В її межах була Троя.

ФРІКС — син орхоменського володаря Афаманта і богині хмар Нефели, брат Гелли. Тікав разом із сестрою на золотому овні, дістався