class="book">дитинстві. Батько його, художник-аматор Чарльз Олтемонт Дойль (чи не на

пам’ять про батька письменника з’явиться згодом у Шерлока Холмса одне з його

прибраних імен - Олтемонт?) служив звичайним конторським клерком. Пізніше в

оповіданнях про Шерлока Холмса цей буденний світ лондонських контор, світ

службових паперів та рахунків оживе знову - згадаймо «Спілку рудих», «Пригоди

клерка», «Морський договір» та інші твори.

Від матері, Мері Фолі, Артур успадкував неперевершений талант оповідача.

«Справжня любов до літератури, нахил до творчості... йдуть у мене, я вважаю, від

матері», - наголошував пізніше Дойль. Казки та історії дитинства, оповідки про

давнину, незвичайні бувальщини - все це потім так само відродиться, заграє

новими барвами під пером письменника. Згадаймо, що майже в усіх

найвизначніших Дойлевих творах надзвичайно яскравою особою є герой-

оповідач. Нед Мелоун із фантастичних романів «Загублений світ» і «Отруєний

пояс», хвацький бригадир Жерар із присвячених йому «Подвигів» та «Пригод»,

нарешті, колишній вояк індійської армії доктор Джон Ватсон - усі вони завдячують

своєю появою тій дивовижній здатності захопити, зачарувати слухача, якою

володіла Мері Фолі і яку вона передала своєму синові.

Перша яскрава сторінка життєвого шляху майбутнього письменника -

початкова школа в Единбурзі. Учитель - «рябий одноокий мерзотник, що нібито

зійшов зі сторінок Діккенса». Незмінні різки, принизливі покарання, знайомі нам,

скажімо, з творів Івана Франка чи Панаса Мирного. Школа, де будь-яка гра,

веселощі, пустощі вважалися «вільнодумством».

І ця школа стала для Артура не тільки школою письма та лічби, а й школою

мужності. До схилу своїх літ Дойль умів вистояти перед нахабством, жорстокістю,

люттю, дати їм гідну відсіч, захистити свою честь і честь рідних, друзів,

товаришів. Так само, як це потім робитимуть його герої - вірні друзі Шерлок

Холмс і доктор Ватсон...

Далі - єзуїтський коледж Стоніхерст. Та сама сувора атмосфера, тепер

позначена ще й церковними рамками. Вибір закладу для навчання сина був

невипадковим - родина Дойлів міцно трималася рідних ірландських традицій.

«Поки поляк лишався католиком, він лишався й поляком за національністю», -

4

підкреслював наш співвітчизник Борис Антоненко-Давидович. Те саме можна

було сказати і про ірландців та шотландців, що ревно оберігали католицькі звичаї

в оточенні протестантів-англійців. Проте не католицький катехізис зацікавив тоді в

коледжі хлопця. Він захоплено читає твори Томаса Майн Ріда і Вальтера Скотта,

студіює історичні праці Томаса Маколея. Часто Артур тішить шкільних товаришів

оповідками, переказуючи то історії, почуті від матері, то прочитані книжки, то

власні вигадки, і отримує за це перші «гонорари» - кекси та цукерки. «Я завжди

наперед умовлявся щодо кексів, - жартував згодом письменник, - що свідчило:

мені на роду було написано стати членом Товариства літераторів».

Після успішного закінчення коледжу - подорож до Австрії, де молодий Артур,

за рішенням батьків, мав продовжувати духовну освіту. І лише відвідини Парижа й

зустріч із двоюрідним дідом, журналістом Мітелем Конаном, змінюють життєву

дорогу молодого студента. Ні, не священицька кар’єра, а письменницьке

покликання чекає його юного родича, - переконує Артурових батьків Мішель

Конан. І ось - нова сторінка в «книзі життя» юнака - медичний факультет

Единбурзького університету. Ось воно, коріння інших Дойлевих персонажів -

медиків, анатомів, хіміків. Згадаймо знову-таки доктора Тревельяна з оповідання

«Постійний пацієнт», доктора Мортімера з повісті «Собака Баскервілів» чи

професора Презбері з оповідання «Людина, що рачкує»... Подібні оригінали

траплялися студентові-медикові і в житті. Ось, скажімо, професор Вільям

Резерфорд, що розпочинав читати лекції ще в коридорі, - саме він, вважають, був

прототипом професора Челенджера, незмінного героя Дойлевих фантастичних

романів і повістей. А ось інший викладач - доктор Джозеф Белл, чиї вправи з

логіки пізніше стали основою Холмсового «методу логічних висновків». Як

згадував сам Дойль, доктор Белл розпізнавав фах першої-ліпшої людини з її

зовнішніх рис, - так, рибалку він угадував і за риб’ячою лускою на одежі, і за

високими чобітьми, і за жуванням тютюну... Чи не так само згодом дивуватиме

своїх клієнтів - і, звичайно ж, вірного друга доктора Ватсона - невтомний Шерлок

Холмс?

На студентські роки припадають і перші виступи Дойля в літературі. Так, у

1879 році виходять друком його твори - «Американська повість» і оповідання

«Таємниця Сесаської долини». На початку 1880-х років нові оповідання

публікуються в часописі «Корнхілл меґезін», де свого часу співробітничали

Вільям Теккерей і Роберт Льюїс Стівенсон. Перші спроби молодого письменника

не пройшли непоміченими, хоча й дістали різні оцінки критиків: дехто вважав їх

«ганьбою для Теккерея», а дехто - «гідними пера самого Стівенсона».

1881 року Дойль закінчує університет із ступенем бакалавра медицини.

Розпочинаються довгі роки лікарської практики, поєднані з невтомними спробами

літературної творчості. Буденщину переривають хіба що поодинокі події, як-от

подорож до Західної Африки 1882 року. Змінивши кілька міст і помешкань, лікар

Артур Конан Дойль урешті-решт оселяється в Саутсі - приморському містечку

поблизу Портсмута. Тут він пише докторську дисертацію, яку захищає в 1885

році, працює над історичним романом «Майка Кларк», циклом оповідань

«Таємниці і пригоди»... Там же у 1887 році під його пером народжуються