Шерлок

Холмс і доктор Джон Ватсон - персонажі повісті «Етюд у багряних тонах».

5

Далі - нові літературні успіхи: збірка оповідань «Капітан «Полярної зорі»,

роман «Торговий дім Гердлстон», де традиційний діккенсівський соціальний

сюжет поєднується з рисами авантюрних романів, започаткованих в англійському

письменстві Чарльзом Рідом і, звичайно ж, Вілкі Коллінзом - автором відомих

творів «Місячний камінь» та «Жінка в білому», що стали класикою світової

пригодницької літератури. А 1890 року в англо-американському часописі

«Ліппінкотс меґезін» з’являється нова повість про Шерлока Холмса - «Знак

чотирьох».

«Знак чотирьох» по-справжньому відкрив читачеві нового персонажа, зробив

його улюбленцем публіки. Протягом 1892-1893 років майже в кожному числі

лондонського часопису «Стренд меґезін» з’являється нове оповідання про

Шерлока Холмса. Не забарилися й окремі книжкові видання: у жовтні 1892 року

виходить друком збірка «Пригоди Шерлока Холмса», у грудні 1893 - «Спогади про

Шерлока Холмса».

Водночас Дойль працює над іншими творами - історичним романом «Білий

загін», присвяченим середньовічній добі; фантастичною повістю «Відкриття

Рафлза Гоу»; романом «Вигнанці», який він називає «історією двох континентів»...

З 1891 року письменник облишив лікарську практику й цілком перейшов до

літературної праці. Він багато мандрував, відвідав країни Європи, Сполучені

Штати Америки, Єгипет. Із величезним успіхом у Бристолі відбулася вистава нової

Дойлевої п’єси «Ватерлоо».

З маловідомого початківця Артур Конан Дойль стає уславленим

письменником. Шанувальники захоплено читають його «Торговий дім Гердлстон»,

«Білий загін», аплодують видатному акторові Генрі Ірвінґу, що здобуває тріумф у

«Ватерлоо»... Але все-таки для читачів він залишається насамперед творцем

Шерлока Холмса. «Самітник ізБейкер-стріт» стає улюбленим персонажем

мільйонів читачів. «Скандал у Богемії», «П’ять помаранчевих зерняток»,

«Блакитний карбункул», «Строката бинда», «Рейґетська загадка», «Обряд родини

Масґрейвів» - пізніше, уже в 1920-х роках, незадовго до смерті, сам Дойль

перелічить ці оповідання серед кращих своїх творів.

Проте не всі поділяють читацьке захоплення. «Естети»-рецензенти, як і

раніше, вбачають у творах Дойля насамперед прагнення «розважити» читача,

забезпечити йому «гострі відчуття». Письменника непокоїть гучна слава його

сучасника Генрі Джеймса, визнаного тоді королем «серйозної» літератури. І ось

наприкінці 1893 року автор зважується на рішучий крок - вирішує «вбити»

Шерлока Холмса, котрий «відвертає» його «від серйозніших речей», як Дойль

зізнавався в листі до матері.

У грудні 1893 року на сторінках «Стренд меґезін» друкується «Остання справа

Холмса» - розповідь про загибель уславленого детектива в сутичці з «Наполеоном

злочинного світу» - підступним професором Моріарті. Переказують, що вже за

кілька днів після виходу оповідання друком автор отримав від якоїсь читачки

короткий лист, що складався з двох слів: «Ви тварюка». І подібні листи Дойлеві

доводилось одержувати впродовж восьми наступних років. Ні блискучі, дотепні

«Подвиги бригадира Жерара» - оповідь із часів наполеонівської Франції, ні

колоритний, соковитий роман «Родні Стоун», що переносив читача в перші роки

6

XIX століття, - ніщо не могло змусити прихильників Шерлока Холмса забути

улюбленого героя.

І нарешті вони дочекалися сподіваного. У 1901 році друг Дойля, забутий нині

письменник Флетчер Робінсон, переказав йому дивовижне повір’я про собаку-

привида в старовинному маєтку у Дартмурі... З цієї розповіді народилася «Собака

Баскервілів», що розпочинається із вдячної авторської присвяти Робінсонові. До

1902 року повість друкується в «Стренд меґезін», а невдовзі виходить і окремою

книжкою. Але найголовніше - на її сторінках знов оживає Шерлок Холмс!

А в наступному, 1903, році той самий «Стренд меґезін» друкує оповідання

«Порожній будинок» - перший твір майбутньої нової збірки «Повернення

Шерлока Холмса». Щирий і простодушний Ватсон, а з ним і читачі дізнались

нарешті про дивовижний порятунок славетного детектива від неминучої смерті... І

знову, як і в 1893 - 1894 роках, у кожному числі журналу публікується нова

розповідь простака доктора: «Чоловічки в танці», «Пригода в інтернаті», «Чорний

Пітер», «Шість Наполеонів», «Друга пляма»... Як і раніше, твори Дойля незмінно

ілюструє художник-графік Сідней Пейджет - творець того «канонічного» образу

Холмса, який ми пречудово знаємо з сучасних малюнків і кінофільмів.

Змінює початок XX століття і особисте життя письменника. На півдні Африки

спалахує англо-бурська війна. Конан Дойль іде на фронт - працює хірургом у

польовому шпиталі, пише книжку «Війна в Південній Африці, її сутність і події».

В цій книжці він ще вірить (як і більшість англійців, до речі) у «цивілізаторську

місію» Британії на африканських землях, оспівує хоробрість молодих вояків. І

дістає від королівського уряду нагороду - дворянське звання (відтоді письменника

офіційно титулують: «сер Артур Конан Дойль», як це заведено в Англії й понині).

Проте минає вісім років - і Африка стає жертвою нового загарбника.

Королівська Бельгія «вичавлює соки» зі своєї колонії Конго. «Великого серця

людина», Конан Дойль немовби прозріває - викриває всю потворність

європейського «цивілізаторства» в новій книжці «Злочин у Конго». До виступу

письменника долучаються голоси сучасників - Джозефа Конрада, Марка Твена. Не

забарилися й критики - серед них і Джозеф Редьярд