Ліс густішає, я, здається, бачу її лице з єхидною посмішко. Вона відбирає все і все дає, вона може бути всім. Вона сильніша за схід сонця й майже така ж сильна, як його захід. Вона – моє звільнення, я маю знайти її.
Пенелопа важко дихає: лапи лисиці надто короткі для такої біганини. Ми залишаємо по собі випалений слід, і не доведи Господь котромусь із мисливців на нього ступити: стане одним із нас...
Раптом бачу світло у гущавині. „Нелойпашна” – проказує в моїй голові Іздра. „Іздра...” – шепоче позаду Пенелопа. Ліс густішає, світло не наближається, ох, як же нам до нього важко, але людям було би ще важче, а то й неможливо. Поряд із нами на те світло біжать ще тисячі інших, всі вони знають Євінську. Ми маєм бути першими. Хутчіш, прудка лисице!
Від того місця, звідкіля надходить світло, потроху починає чутися музика. Щось дуже подібне до музики.
Take no sin
Take off your skin
And dance round your bones...37
Це твоє, твоє, твоє світло там! Це воно проникає під шкіру і пестить мене зсередини, змушуючи плоть саму зіслизати з кістяка. Ти розкидала мене на шматки, щоб потім зібрати докупи вже зовсім іншого мене... Ти божевільна, Іздро, ти обгорнулася моїм життям і змусила мене про все забути... Я хочу до тебе.
I want to buid a nest in your head
I want to kiss you and never be there...38
Якось я забув у тебе годинника. Відтоді ти змогла дивитись мої сни замість мене, а я перестав хотіти спати. Я писав тоді музику для тебе. Писав нон-стопом, 24 години на добу. Не міг спинитися. Писав тобі музику й відсилав sms-и. Ввесь час однакові. Мій час завис з тобою й я був із того щасливий. Хата була завалена дисками, їх вже геть не було де складати, а я все писав і писав. Тебе, напевно, дратували мої сни. Ну кому сподобаються сни якогось мудака, що його власний член стає гадюкою і кусає його в губу? Ну, тепер вже гадюки від мене замовлені. Тобто, я від гадюк. Дивно, не можу тепер згадати й крихти з тієї купи музики... Найдивніше те, що в кінці кінців ти прийшла і сказала, що на тих двоста восьмидесяти девяти компактах, що я встиг тобі відіслати, була одна-єдина мелодія.
А годинника ти так і не віддала.
30
- Че! – кличу цього бовдура. Ну куда його так пре? Так, ніби бджоли в сраку покусали. Диви, навіть вухом не веде! От тобі й друг чєловєка. Хоча ж я не чєловєк pour le moment39. Згадав він, біда його бери! А нічо, що Іздра (якщо оклигає, звичайно) ні сном, ні духом про нього? Бляха, я перестаралась... Цікаво, ким же насправді була та дівчинонька, що так круто Четверця заворожила? Ну та вже, наразі хай думає, що то Єва. Ну коли вже той каток дурнуватий з’явиться?! Ще тута всіляка шушара причепилась до нас.
- А ну кац усі звідси! – ого, мене навіть Четвер не чує, не те, що ці лісові санітари. Розплодилось тут тарзанів недороблених! - Ану киш!
О, здається, lac de cygnes40 замаячив.
- Нарешті баба в мешті! – каже Четвер. О, не онімів, значить.
- Ти бач, там хтось катається! – показую йому на два силуети. Обережно підходимо до краю чагарів, писок до писка, увагою до Нелойпашни. Всі причепні багатства лісу, честь їм і хвала, не верещать і нам контору не палять (Боже, я вже думаю словами Роксолани!), а тихенько зизять схарапудженими очима в тому ж напрямку, що й ми. А там, на мруґанні озерної льодовиці ковзали дві до нестерпу прекрасні істоти.
Your skin makes me cry41...
Пара то здіймається на півметри у повітря, то втискається у лід, що більше скидається на поліетиленову плівку. Їх танець заворожує навіть тупого Четверга. Звідки йде музика і чи є вона взагалі? Так, ніби дерева випускають кожне по тягучій ноті...
- Та це ж... Це ж мій трек! – раптом вигукує Че. Ну всьо, капут. Фіґуристи дременули в гущавину, звуки стихли.
Трек (від англ. soundtrack) – звукова доріжка. Застосовується в кінематографі, рекламі, розважальній індустрії, в метро для передачі аудіоінформації пасажирам, в якості прихованого емоційного супроводу під час інформаційного взаємообіміну, в декоративно-прикладному мистецтві, оформленні гіт-парадів, у спортивних залах під час спортивних змагань та неспортивних злягань, в літературних творах, зокрема у „Полювання в Гельсінки” І. Карпи (авт. треків А. Ульянов).
- Ну ти й дурень! – кажу Четвергу. – Нє, ти не дурень, ти – поц. Ти бик. Ти такий лоходромщик, що...
- Тихо! Я знаю, де вона. – І мій Уліс кидається до льоду. Ну все, зараз провалиться. Біжи-біжи, небого, вазвращяцца плахая прімєта42... А пес його греби! Що в мене з мовою таке?!
- Гівно рідке! – каже хтось позаду, - ви із сестрою знов одна.
31
Кігті підслизаються на кризі, я наче біжу догори ескалатором, що рухається вниз. Але я точно знаю, де вона, і це помалу вириває мене з мого безпомічного бігу-як-вві сні. Але яка ж пекельна тиша навкруги! Так, ніби хтось вирізає вуха надвисокими частотами.
- А!!! – це я так кричу, бо ім’я твоє вимовляти надто складно. Раптом здогадуюсь, що треба роздивитись свої лапи. Пильно, як слід побачити свої нікчемні на цій кризі кігті... Я спиняюсь. Скільки пар очей стежить за мною? Нагинаю голову, і – є! Там, під товщою криги, десь аж коло споду лежиш ти. Мене кидає в жар. Я не знаю, що мені заподіяти, щоб визволити тебе, моя триклята льодова королево! Я починаю щосили дихати на кригу, я хочу, щоби мій нестерпний жар дійшов до тебе, щоби ти відкрила жовті очі й назвала моє ім’я.
- Уліс...
Оживлення організма (реанімація) – відновлення життєво важливих функцій (перш за все дихання та кровообігу). (...)
Механізм вмирання надзвичайно складний, і можливість О.о. базується на тому, що, по-перше, смерть ніколи не настає відразу – їй, окрім природньої відрази до неї нормальної людини і