КЕППЕН Федір Петрович

ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Зоолог-ентомолог, лісівник, ботанік, географ, бібліограф, перекладач. Автор першого на теренах Російської імперії довідника з шкідливих комах (1881-1883).

З дворянської родини. Батько, Кеппен П., – академік.

Народився 30 грудня 1833 р. в маєтку Карабазі поблизу м. Алушти Таврійської губернії Російської імперії (нині – Автономна Республіка Крим України).

Помер 24 травня 1908 р. в м. Петербурзі Російської імперії (нині – м. Санкт-Петербург РФ).

Закінчив Петербурзькі училище св. Петра (1851) і університет (1855), навчався в Дерптському університеті (1856-1858).

Працював в Департаменті сільського господарства Міністерства державного майна Росії (1859-1864), діловодом Міністерства народної освіти (1865-1870), завідуючим відділом Імператорської публічної бібліотеки (1872-1908).

Член-кореспондент Петербурзької академії наук (1889).

Член Вчительського комітету Міністерства народної освіти (1884).

Учасник III Міжнародної бібліографічної конференції (Лондон, 1899).

Один з організаторів Російського ентомологічного товариства (1860), його вчений секретар (1865-1868) і почесний член (1897).

Організатор сільськогосподарської виставки в Сімферополі (1863).

Учасник з’їздів ентомологів Російської імперії в Харкові (1883), Одесі (1886).

Кавалер ордена Володимира 3-го и 4-го ступенів.

Кавалер срібної медалі за звіт про стан сільського господарства за кордоном (1859), Золотої медалі Російського географічного товариства (1885).

Лауреат премії митрополита Макарія (за книгу «Географічне поширення хвойних дерев у Європейській Росії і на Кавказі»).

Друкувався в «Землеробській газеті», журналах і вісниках «Праці Російського ентомологічного товариства», «Сільське господарство і лісництво», «Праці Російського географічного товариства», «Журналі Міністерства народної освіти».

Як вчений дебютував дослідженням «Замітки про географічне розповсюдження північноруських павуків» (1857).

Потім настала черга наступних доробків: «Beitrage zur Kenntnis der schadlichen Insec-ten Russlands» (1858), «Про сарану й інших шкідливих прямокрилих із сімейства Aeridio-dea, переважно до Росії» (1870), «Das Fehlen des Eichhornchens und das Vorhandensein des Rehs und Edelhirsches in der Krim» (1882), «Die Verbreitung des Elenthiers im europaischen Russland» (1883), «Географічне поширення хвойних дерев у Європейській Росії і на Кавказі» (1885), «Матеріали до питання про первісну батьківщину і первісне споріднення індоєвропейського і фінно-угорського племен» (1886), «До історії тарпана в Росії» (1896), «Про видання міжнародної бібліографії з точних наук» (1900), «Про колишнє і нинішнє поширення бобра в межах Росії» (1902).

Всього перу К. належить понад 80 наукових праць.

Серед друзів та близьких знайомих К. – О. Бичков, Д. Дєлянов, І. Порчинський, С. Сольський та ін.

***

ПЛЯМИСТА САРАНА, з професійного кредо Ф. Кеппена

Періодичність появи сарани обумовлена метеорологічними коливання, котрі мають безпосередній зв’язок з періодичним збільшенням і зменшенням сонячних плям.

НАВМАННЯ, з наукової гіпотези Ф. Кеппена

Вірогідніше за все, що козаки, що прийшли на Урал, зачаровані видом прекрасного хвойного дерева, їм доти невідомого, дали йому навмання назву славного кедра, про який вони знали лише з чуток.

ОДИН З ПЕРШИХ, з розвідки О. Чижевського «Земля в обіймах Сонця»

Як же відбиваються коливання кількості космічної енергії, яка притікає до нас, на царстві тварин?

Зупинимо нашу увагу на давно відзначеною, але ще до цих пір не підданої строгій науковій розробці періодичності в розкладанні і міграції деяких видів комах. Не зважаючи на те, що перед дослідники в даному напрямі мають широке поле роботи, питання це аж до цього часу не привертало заслуженої уваги, не викликало ретельного і всестороннього обговорення. Один з перших російський природодослідник Федір Кеппен вказав на зв’язок між нальотами сарани і максимумами сонцедіятельності. У роботі 1870 р. Кеппен розташував роки всього відомого нашестя сарани у відповідності до діяльністі Сонця.

У іншій роботі, виданій 1882 року, цей же автор пише: «Не вважаючи за можливе входити тут в розгляд цього цікавого питання, я відзначу лише, що на перші 5 років (особливо на 3-й і 4-й роки) після максимуму сонячних плям припадає найбільша кількість років, в які сарана сильно розмножувалася і далеко розповсюджувалася».

СПИСКИ ДОВЕЛОСЯ ПЕРЕВИЗНАЧИТИ, з розвідки В. Іванова і В. Кривохатського «Історія вивчення комах Ленінградської області»

Перші зведення з фауни комах Санкт-Петербурга і його околиць були отримані під час царювання Катерини II. Багато …виявилося новим для науки. На нещастя, основна колекція була знищена блискавкою.

…Перший конспективний список комах Санкт-Петербурга з колекцій Лаксмана і Бебера, котрий включає 648 видів був опублікований І. Георгі (1790). Вісім років потому був вийшов «Prodromus faunae ingricae» Йоганна Цедергільма, задуманий у трьох томах, але з’явився лише в одному. До нього ввійшли короткі описи 1055 видів комах «петербурзької» фауни, розташованих за системою Фабріціуса.

Зведення з фауни автор отримав як у результаті власних зборів, так і при купівлі комах на пташиному і рибному ринках, а також при обробці приватних колекцій пп. Штеліна і Праманна. в результаті до списку Й. Цедергільма потрапили види, які тут не водяться.

Деякі з помилкових посилань незабаром виявили, але доробок з числа авторитетних видань виключили.

Проте «Prodromus» ще довго служив настільною книгою при вивченні петербурзької фауни, до якої в різних періодичних виданнях публікувалися доповнення. 1820 року А. Гуммель видав «Supplementum ad faunae ingricae prodromum» – перший солідний додаток до загального списку.

З початку сорокових років у вивченні петербурзької фауни комах активну участь брали К. Гернет, Ф. Кеппен, Я. і О. Кушакевичі, В. Мочульський, Р. Остен-Сакен, І. Реєр, Г. Сіверс, котрі вирішили самотужки облаштувати «повну колекцію комах околиць столиці». Серед завдань, поставлених перед цією колекцією... найбільш важливої було перевизначення раніше опублікованих списків.

ДОРУЧИЛИ КЕППЕНУ, з «Вістей Кримського республіканського краєзнавчого музею»

Наукова бібліотека «Таврика» імені Олександра Християновича Стевена започатковувалась як бібліотека Таврійської