ЧАЙКОВСЬКИЙ Михайло Іларіонович

ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: польський. Прийняв іслам як Мехмед Садик-паша.

Політичний діяч, письменник, журналіст. Псевдонім – Садик-паша.

З поміщицької родини. Батько, Чайковський І. , – підкоморій Житомирський, городничий

воєводства Київського.

Народився 17 (29) вересня 1804 р. в с. Галчині Житомирського повіту Волинської губернії (нині –

Бердичівський район Житомирської області України).

Звів рахунки з життям 6 (18) січня 1886 р. в маєтку Бірках Кролевецького повіту Чернігівської

губернії Російської імперії (нині – Гадяцький район Полтавської області України). Похований за

огорожею місцевого цвинтаря – надгробок не зберігся.

Закінчив Бердичівський пансіон Вольсея, Волинський ліцей (1820).

Учасник польського повстання (1830-1831).

Член французького Institut historique.

Друкувався в журналах «Киянин», «Reformateur», «Presse», «Російський вісник», «Revue du Nord»,

«Московські відомості», «Journal des Debats»

Перу Ч. належать книги «Козацькі оповідання» (1837), «Розмови» (184), «Українка» (1841),

«Вернигора» (1838), «Кирджалі» (1839), «Ганна», «Стефан Чарнецький» (обидві – 1840), «Гетьман

України», «Кошовата», «Овручанин» (усі – 1841).

За життя мав 12-томне зібрання творів (1862-1873).

Серед друзів та близьких знайомих Ч. – А. Чарторийський, С. Раєвський, Х. Ботєв, Ф.-Д.-Л.

Раглан, М. Глембоцький, А.-Ж.-Л. Сент-Арно, А. Замойський, Г. Раковський, М. Ігнатьєв, О.

Гончаров та ін.

***

ПОЛІТИЧНИЙ ЗЛОЧИН

, з професійного кредо М. Чайковського

Якщо людина, взагалі, здатна помилятися, то затятість в помилці, виразно усвідомленому, є

політичний злочин.

ПРОЦИНДРИЛИ ГРІШ ВДОВИ, зі спогадів М. Чайковського

Поляки відійшли за кордон, маючи 130000 відмінного і добре озброєного війська... У них не було

одностайності, не було певної мети, не було короля, а Річ Посполита гуляла і проциндрила гріш

вдови, свою добру славу і свою святу справу.

...Коли я побачив це місто (Стамбул – авт.), схоже на наш старий Київ, то сказав в душі, що йому

справді належить ім’я Царград, тому що це столиця не лише царства слов’янського, але й царства

усесвітнього.

НЕ ЗНОСИВ ПОЛЯКІВ, зі спогадів В. Кельсієва

Католиків і поляків він (Чайковський – авт.) не зносив, проте обстоював за сімейними традиціями

свободу Південної Росії.

КВАЗІКАВАЛЕРІЙСЬКИЙ ПОЛК, зі спогадів Т. Лапінського

Один квазікавалерійський полк, котрий навряд чи на десяту частину складався з поляків і дуже

погано екіпірований, служив ...султану... під командою генерала Чайковського... і настільки

виділявся серед турецької кавалерії. що сердар поставив перед Портою питання про створення

другого полку того ж типу. Граф Замойський і зайнявся створенням і організацією цього полку.

ОБСТОЮВАВ ІДЕЮ ПАНСЛАВІЗМУ, з розвідки В. Войнова «Чайковський Михайло

Іларіонович (Садик-паша)»

Ще в дитинстві Чайковський втратив батька і перші роки життя перебував під сильним впливом

діда, людини дуже своєрідної. ...Надзвичайний українофіл і прихильник аристократизму у дусі

козацтва і шляхетності. ...У родині дід Чайковського був самодуром і деспотом: як старий Бульба,

він стріляв в свого сина, який вислужився в російських військах, і мало того не вбив.

Михайло Чайковський виховувався як справжній козак: займався полюванням з соколами, скакав

верхи, слухав думи.... Тоді, мабуть, і зародилися його українофільські симпатії.

Смерть матері завадила його вступу до Варшавського університету, а смерть багатія-дядька

зробила поміщиком. Він присвятив себе господарству і вів спосіб життя тодішньої шляхти, яка

веселилася, вдавалася до гульні і відчував великий потяг до простолюддя.

Наближався 1830 рік. Чайковський часто їздив до Києва на «контракти», де у той час йшла

підготовча робота до повстання і панував «всеслов’янський» настрій, що цілком відповідало тим

враженням дитинства і школі, під якими він виріс.

...Діяльність Чайковського в Туреччині була направлена на дві цілі: підтримка польської справи і

відновлення козацтва, яке мало об’єднати всі слов’янські нації, включаючи і Польщу.

ВПРАВНИЙ ІНТРИГАН, з книги Є. Тарле «Кримська війна»

Дивною людиною був цей Михайло Чайковський. Фантазер, дилетант в політиці і в

белетристичній літературі, де він теж трудився, польський патріот, що часом захоплюється, часом

зовсім особливого, оригінального типу українофіл, котрий мріє про якусь фантастичну польсько-

українську козацьку республіку, людина з поривами благородства і разом з тим здатний іноді на

несподівані і дуже непривабливі вчинки, – Михайло Іларіонович Чайковський давно вже складав

предмет нескінченних балачок в польській еміграції.

...Старий князь Адам Чарторийський пестив Чайковського і вважав його мало не головним

оплотом, надією для польської справи в дунайському поході. Однак інші вожді польської еміграції

не любили Садик-пашу, наприклад, граф Замойський не міг пробачити йому релігійного

відступництва, переходу до ісламу.

У 1854 р. становище Наполеона III в польському питанні залишалося дуже ...делікатним.

Відновлення Польщі було, щоправда, йому бажане, проте зовсім не було для нього

першочерговим завданням, і він розумів, що це може затягнути війну з Росією до безкінечності.

А з іншого боку, Франц-Йосип і Буоль дуже підозріло дивилися на ці переговори і стосунки Адама

Чарторийського з французьким двором: адже відновлення Польщі загрожувало відторгненням від

Австрії польських областей, що увійшли до складу Габсбурзької монархії за трьома розділами

Польщі в XVIII сторіччі.

...До Парижа надходили сумні звістки від польського патріота Сатурніна Клечинського з

турецького табору, де він спостерігав Чайковського. Виявлялося, Садик-паша не дуже