ШОДУАР Станіслав Іванович

ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Учений, колекціонер, бібліофіл.

З купецької родини. Батько, Шодуар І., – купець першої гільдії.

Народився в 1792 р. в с. Івниці Житомирського повіту Волинського намісництва Російської імперії

(нині – Андрушівський район Житомирської області України).

Помер 20 серпня 1858 р. в с. Івниці Житомирського повіту Волинської губернії Російської імперії

(нині – Андрушівський район Житомирської області України).

Отримав домашню освіту.

Був почесним наглядачем Києво-Подільського повітового дворянського училища (1834-1837),

Києво-Печерського повітового дворянського училища (1838-1851), членом ради Київського

інституту шляхетних дівчат (1841-1846), першим помічником голови Київської тимчасової комісії

з розбирання древніх актів (1843), директором Київської контори державного комерційного банку

(1858).

Член-кореспондент Імператорської академії наук (1836).

Член-засновник Санкт-Петербурзького археологічно-нумізматичного товариства (1846).

Лауреат повної Демидівської премії (1841).

Нашому землякові належала колекція автографів аристократів та історичних осіб Європи, у тому

числі польських королів Барбари Радзивілл, Стефана Баторія, Сигізмунда III, Яна Казимира,

Елеонори Марії, Яна III Собеського, Якуба Людвіга Собеського, Марії Казимири, Кристіни

Ебергардіни, Августа II Саксонського, Марії Жозефіни, Станіслава Понятовського, Августа III,

французьких королівських осіб – Генріха III Валуа, Марії Лещинської; курляндських герцогів –

Кеттлера Готгада, Вільгельма, Фрідріха Казимира, Карла Християна, Петера та ін.

Перу Ш. належать дослідження «Огляд російських грошей та іноземних монет, які були у вжитку

в Росії з давніх часів» (1835).

Серед друзів та близьких знайомих Ш. – Д. Сестіні, І. Бларамберг, Д. Зубрицький, Т. Желлі, С.

Зенович, П. Корсаков, Е. Кузiнері, З. Леонтьєвський, Г. Любомирський, Г. Олізар, М. Півницький,

В. Ржевуський, Й. та І. Сераковськi, Й. Стемпковський, Ж. Форстер, П. Ярковський та ін.

***

НАПИСАВ КНИГУ-ДОВІДНИК

, з статті Г. Половцова «Шодуар Станіслав Іванович»

Перша частина твору («Огляд російських грошей та іноземних монет, які були у вжитку в Росії з

давніх часів» – авт.) є історією російської нумізматики; друга – розпис російських монет, в якій

описуються всі відомі авторові екземпляри; у третій частині поміщено 58 зображень монет,

виконаних вельми виразно, а також таблиці, в яких даються вказівки про вагу монет, кількість

відкарбованих екземплярів, вміст дорогоцінних металів тощо. Твір цей з’явився услід за «Описом

стародавніх російських монет» О. Д. Черткова і був прекрасним доповненням до нього, оскільки в

творі Черткова залишалася деяка неповнота. Поставивши за мету дати можливість любителям

російської нумізматики знаходити засоби для подальших досліджень, Ш. зібрав в своєму творі все,

що можна було знайти про російські гроші в літописах, договорах, грамотах, указах, законах,

подорожніх і, особливо, в статтях і книгах, присвячених даному предмету, причому в додатку до I

частини ним поміщений покажчик до джерел і приміток в тексті, що є вельми дорогоцінною

частиною всієї праці.

Грецькі монети особистого зібрання Ш. описані знаменитим нумізматом Д. Сестіні в книзі

«Descrizione d’ alcune medaglie Greche del Museo del’ sig. Bar. S. de Chaudoir». До цього опису С.

Шодуар зробив доповнення і поправки, видані в Парижі в 1835 р.

Доля кабінету нумізматики Ш. невідома.

ВТРАЧЕНО І РОЗПОРОШЕНО НЕ ВСЕ, розвідки Є. Біленького «Родинний архів Шодуарів у

зібраннях Інституту рукопису Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського»

Родина Шодуарів, розквіт якої припадає на XIX ст., відома як власниця однієї з найзначніших

колекцій старожитностей у Європі та власного музею. Серед музейних цінностей, що належали

родині, нумізматична колекція, предмети старовини (зокрема, періоду античності), картини,

гравюри, автографи видатних історичних діячів, книжкові раритети. У той час як

колекціонуванням займався переважно Станіслав Шодуар, унікальну бібліотеку збирали, по суті, всі представники роду.

На сьогодні рукописні, музейні експонати та бібліотека вже не складають єдиного цілого. Їх

спіткала доля багатьох інших значних колекцій і зібрань ХІХ ст. Розпорошення музейних та

бібліотечних цінностей здійснювалося кількома етапами. Значну частину експонатів музею –

боспорські та ольвiйські старожитності – Станіслав Шодуар продав Петербурзькому Ермітажу,

іншу – нумізматичні старожитності, серед яких були, безперечно, й дуже цінні експонати, зокрема

золота монета Св. Володимира – його друга дружина вивезла до Англії.

На жаль, поки ще не вдалося документально підтвердити факти реального продажу такої

величезної бібліотеки та музейних цінностей до Історичного музею. Згідно з документами ІР

НБУВ, у січні 1908 р. бібліотеку перевезли в два етапи з Івницького маєтку до Житомира. У серпні

1908 р. у Житомирі перебував приват-доцент слов’янської філології Московського університету

Костянтин Станіславович Кузьмінський, який працював зі стародруками шодуарівської

бібліотеки, серед яких він виокремлював раритети. Невдовзі 92 цінних кириличних стародруки

були передані І. М. Шодуаром через К. С. Кузьмінського в дар бібліотеці Історичного музею в

Москві.

Подальша доля зібрання Шодуарів пов’язана з революційними подіями 1917 р. та 1919 р., коли

воно надійшло до міського музею в Житомирі. Там на базі різноманітних зібрань було сформовано

значне за обсягом і змістом сховище музейних та бібліотечних колекцій, що знаходилися у віданні

місцевої Губнаросвіти. Під час ознайомлення у червні 1921 р. В. А. Камінського, члена Вінницької

філії Всенародної бібліотеки України (далі – ВБУ) з волинськими фондами навіть постало питання

щодо створення філії бібліотеки в Житомирі, і