КОФМАН Роман Ісакович

ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: радянсько-російський.

Диригент, скрипаль, композитор, режисер, поет.

З інтелігентської родини.

Народився 23 жовтня 1936 р. в м. Києві СРСР (нині – столиця України).

Закінчив Київську консерваторію.

Лауреат музичної премії «Ехо-класік» (2007).

Головний диригент оркестру Боннської опери, художній керівник Боннського симфонічного

оркестру, викладач Національної музичної академії України, керівник Київського камерного

оркестру.

Довгий час не мав змоги виступати за межами СРСР (1973-1989).

Диригував Українським державним симфонічним оркестром, симфонічним оркестром

московського Великого театру, Філармонійним оркестром Французького радіо, Національним

симфонічним оркестром Бельгії, Мюнхенським філармонійним оркестром, симфонічним

оркестром Фінського радіо, Королівським філармонійним оркестром м. Ліверпуль.

Також диригував в Австрії, Данії, Ізраїлі, Іспанії, Італії, Канаді, Люксембурзі, Мексиці,

Нідерландах, Південній Кореї, Польщі, Португалії, Словаччині, США, Тайвані, Чеській

Республіці, Швейцарії, Японії (всього 67 колективами!).

В Києві поставив опери «Кармен» і «Паяци».

Перу К. належать книги «Навчання диригента. Психологічні елементи», «Книга небуття». Наш

земляк також пише музику, зокрема, для фільмів.

За заслуги в сфері культури обраний в Україні «людиною року» (1999).

Серед друзів та близьких знайомих К. – М. Канерштейн, П. Вірський, М. Петров, В. Бибик, О.

Костін, Й. Гутман, В. Португалов, А. Кочерга, Б. Дікманн, М. Гулегіна, О. Криса, І. Дука, М.

Рушковський, Д. Вараді, М. Дядюра та ін.

***

ЗНАЮ, ЯК ДИРИГУВАТИ НЕ ТРЕБА

, з професійного кредо Р. Кофмана

Я не знаю, як потрібно диригувати, зате дуже добре знаю, як не треба диригувати.

ЦЕ ПРИГОЛОМШИЛО, з інтерв’ю Р. Кофмана журналові «Профіль-Україна»

Звичайно, на німецькому телебаченні ми теж бачимо багато мішури, незграбних, корявих передач,

проте появу на всенімецькому телеканалі таких фігур, як, скажімо, співаючий ректор або

танцюючий українець у спідниці (як його називають, Сердючка, здається?), німецький народ

вважав би для себе образливим.

…Колись мене вразила інформація про те, що в Парижі видана антологія французької поезії за

редакцією Жоржа Помпіду, причому він її склав не на пенсії, коли сидів з онуками, а в період

свого президентства. У порівнянні з нашою дійсністю й вождями це – приголомшило.

НА ЖАЛЬ, БЕЗНАДІЙНО, з інтерв’ю Р. Кофмана С. Агрест-Коротковій «Я повернувся, аби

невдалий час для України закінчився»

Змінилися люди. ...Я б сказав – суїцид інтелігенції. Це відбулося не сьогодні і не вчора. ...Суїцид –

тому що спеціально, ніби, цього ніхто не робив.

У низах багато що залежить від того, що відбувається у верхах. Хочете приклад? В день

народження американських президентів до Білого дому запрошували Володимира Горовіца, який

грав сонати Шопена й інші твори подібного ряду. Не хочу нікого образити, але кого в урочистих

випадках запрошують у нас – самі знаєте.

А медіа, у свою чергу, все це агресивно нав’язують народу. А народ може прийняти або не

прийняти те, що йому пропонують, а пропонується вторсировина.

Того дня, коли я прочитав в щоденній німецькій газеті велику аналітичну статтю про концертний

сезон, що закінчився, і про майбутній, прилетів до Києва, купив в аеропорту «Комсомольську

правду» в Україні». На її першій шпальті була головна новина – Наташа Корольова вагітна!

Дуже типово, дуже характерно і, на жаль, безнадійно.

ВСІ СУМНІВИ ЗНИКЛИ, з рецензії в газеті «Suddeutsche Zeitung»

Якщо порівняння з Мравінським могло б звучати занадто сміливим, всі сумніви зникають після

цього концерту (Роман Кофман і Мюнхенський філармонійний оркестр).

НАЙВИДАТНІШИЙ ІНТЕРПРЕТАТОР, з рецензії в газеті «Телеграф»

Роман Кофман є дійсно одним з найвидатніших у світі диригентів-інтерпретаторів.

КОНТРАКТ З БОННСЬКОЮ ОПЕРОЮ, з повідомлень світових інформаційних агенцій

Відомий диригент, головний диригент і художній керівник Київського камерного оркестру Роман

Кофман підписав контракт на 5 років (з 1 серпня 2003 р.) з Боннським (Німеччина) оркестром,

обійнявши посаду генерального музичного директора.

У кожному сезоні Р. Кофман буде виступати як диригент Бетховенського залу – не менш ніж на 20

концертах. За цей час він також повинен здійснити дві постановки й 20 диригентських виступів в

опері.

ПРОГОЛОСУВАЛИ ЗА МЕНЕ, з інтерв’ю Р. Кофмана Л. Мельник

Ситуація складалася в умовах жорсткої конкуренції: тут вірять тільки тому, що чують. Найбільше

на це рішення вплинула моя зустріч з Боннським симфонічним оркестром. Я диригував різними

німецькими музичними колективами, а от із Боннським тривалий час, аж до березня 2002 року,

ніколи не зустрічався. Після того, як зіграв із цим оркестром вісім концертів у турне Іспанією,

колектив на своїх зборах проголосував за мене як за головного диригента. Це було доволі

енергійним рішенням: музиканти просто сказали, що ні з ким іншим працювати не хочуть.

ПРО МЕЦЕНАТІВ НЕ ЧУВ, з нарису М. Макаревич «Чарівний бал напівтонів»

Становлення кар’єри Р. Кофмана припало на радянські часи. А тоді прізвище Кофмана, як він сам

сказав, було просто нецензурним. Те, що в країні пролетарського інтернаціоналізму називалося

п’ятою графою, робило пана Кофмана невиїзним. Однак попри все, йому вдалося стати одним з

найвідоміших диригентів СРСР й вийти на міжнародну музичну арену – здобути там визнання,

знайти справжній успіх.

…Зараз держава потребує підтримки з нашого боку. Ми, як тільки можемо, допомагаємо нашій

державі якось триматися на поверхні. Чи буде вона вдячна за це – невідомо! А ось меценати… Я

не знаю таких! Слід чітко відрізняти спонсорство від меценатства! Так