БОБРОВНИКОВ Микола Федорович

ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: американо-російський.

Астроном. Фундатор основ фізичної теорії комет.

З дворянської родини.

Народився 29 квітня 1896 р. в м. Старобільську Харківської губернії Російської імперії (нині –

районний центр Луганської області України).

Помер 21 березня 1988 р. в м. Берклі (штат Каліфорнія, США). Похований на місцевому цвинтарі.

Навчався в Петроградському гірничому інституті (1914-1916), астрономічному відділенні

Харківського університету (1917-1918), празькому Російському інституті (1921-1923), Чиказькому

університеті (1924-1927), був стипендіатом Національного дослідницького фонду з фізики

Каліфорнійського університету (1929-1930).

Працював асистентом Йоркської (1927), Лікської (1927-1929) астрономічних обсерваторій,

викладачем Огайського університету (1930-1966); паралельно очолював Перкінську астрономічну

обсерваторію (1934-1951).

Заслужений професор Огайського університету (1966).

Спеціалізувався з проблем фізичної теорії комет, природи астероїдів, спектру зірок.

Друкувався в журналах «Світознавство», «Успіхи астрономічних наук».

Серед найвідоміших доробків – розвідок «Комети і космогонія» (1930), «Походження астероїдів»

(1931), «Молекулярні смуги в зоряних спектрах» (1930-і), «Фізична теорія комет в світлі

спектроскопічних даних» (1942), «Дотелескопічна топографія Місяця» (1967).

Наш земляк першим ідентифікував в старих спектрах комети Галлея лінії простої органічної

молекули – CH (1931).

Був мобілізований до Добровольчої армії А. Денікіна, брав участь у боях проти червоних. Після

поразки білого руху емігрував: спочатку – до Кіпру (1920), потім – Праги (1821), і, нарешті, – до

США (1924).

Серед друзів та близьких знайомих Б. – О. і Л. Струве, В. Стратонов, Д. Бігбю, Б. Герасимович, Е.

Фрост, І. Сікора та ін.

***

АСТРОНОМАМИ НАРОДЖУЮТЬСЯ

, з професійного кредо М. Бобровникова

Астрономами не стають, ними – народжуються.

МИСЛИВЕЦЬ ЗА ХВОСТАТИМИ ЧУДОВИСЬКАМИ ВСЕСВІТУ, з нарису В. Бронштена

«Астроном Микола Бобровников»

Основні наукові дослідження Бобровникова зосереджені на вивченні спектрів і фотометрії комет.

Ще в 1925 р. він фотографував спектр комети за допомогою 6-дюймової камери.

Учений порівняв блиск комет і вивів формули, за якими ці оцінки можна було порівнювати між

собою. Надалі більшість дослідників використовували цю методику.

Бобровников виконав ґрунтовне дослідження процесів в кометі Галлея під час її наближення до

Землі в 1910 р. і встановив існування різких змін в русі хмарних утворень в голові комети. Він

розрахував швидкості розльоту компонентів комети, яка розпадалася, і набув значень від 300 до

1000 м/с, що майже не відрізняється від значень, отриманих сучасними методами.

Для фотометричних досліджень Бобровников зібрав величезний матеріал: 4500 фотометричних

спостережень 45 комет (1858-1937). Він розглянув спостереження коливань їх блиску, а також

вікового убування, і пов’язану з цим проблему виснаження і дезінтеграції хвостатих чудовиськ.

Багато дослідників в своїх роботах спиралися на результати Бобровникова. Так, бельгійський

астроном А. Дельземм за швидкостями виходу газів обчислив швидкості утворення молекул СС і

ОН в голові комети. Українські астрономи Д. Андрієнко і В. Ващенко використовували дані

Бобровникова з фотометрії комет для вивчення зв’язку їх блиску з сонячною активністю.

Дослідження Бобровникова використовували в своїх роботах радянські астрономи С.

Всехсвятський і Б. Льовін, німецький астроном К. Вурм, американський дослідник комет Е.

Резмер.

Іншою проблемою, якою багато років займався Бобровников, була природа астероїдів (малих

планет). За допомогою 36-дюймового рефрактора Лікської обсерваторії він ще в 1928-1930 рр.

вивчив спектри 12 астероїдів, побудував криві розподілу яскравості уздовж спектру, що дало

змогу робити висновки про природу їх поверхонь. Бобровников довів, що астероїди, на відміну від

комет, світять відбитим світлом Сонця.

Він також звернув увагу на те, що фіолетовий і ультрафіолетовий кінці спектру астероїдів помітно

ослаблені. Учений пояснив це явище існуванням біля цих тіл пилових оболонок. Схожість

спектрів деяких астероїдів і комет (якщо виключити емісійні смуги в спектрах комет) привела

Бобровникова до гіпотези, що малі планети – це комети, які втратили під дією сонячного

випромінювання свої газові оболонки. Ця гіпотеза в 60-70-х рр. широко обговорювалася в

астрономічних колах, і, врешті-решт, була знехтувана більшістю дослідників.

А ще астроном припустив, що всі астероїди утворилися від розпаду однієї великої комети,

захопленої Юпітером. Згідно сучасним уявленням, таких великих комет не існує, а діаметри

кометних ядер вимірюються декількома кілометрами (не більше 15), тоді як розміри астероїдів

сягають 1000 км.

Бобровников займався і спектроскопією зірок. У 30-х рр. він вивчив смуги оксидів металів:

титану, цирконію, скандію, а також спектри нових зірок.

МЕТОД БОБРОВНИКОВА, з статті В. Невського «Як спостерігати за кометами»

У літературі приводиться декілька методів оцінок зоряної величини комети. Але найбільш

застосовними залишаються метод Бобровникова, Моріса і Сидгвіка.

Метод Бобровникова

Він застосовується лише для комет, ступінь конденсації яких знаходиться в межах 7-9! Його

принцип полягає у виведенні окуляра телескопа з фокусу до тих пір, поки позафокальне

зображення комети і зірок не стануть порівняно однакового діаметру. Повної рівності досягти

неможливо, оскільки діаметр зображення комети завжди більше діаметру зображення зірки.

Слід враховувати, що у позафокального зображення зірки яскравість приблизно однакова, а

комета виглядає плямою нерівномірної яскравості.

Спостерігач повинен навчитися