ГАЛЬПЕРІН-КАМІНСЬКИЙ Ілля Данилович

ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Перекладач, журналіст, педагог. Псевдоніми – Echos, Камінський.

З міщанської родини.

Народився 28 березня 1858 р. в м. Василькові Київської губернії Російської імперії (нині –

районний центр Київської області України).

Помер в 1936 р. в м. Парижі (Франція).

Навчався в Одесі, Севастополі, Відні, на природничому факультеті Сорбонни (Франція).

Редагував журнали «Популярна наука», «Народна медицина», був оглядачем журналу

«Сучасний огляд», газети «L’Avenir», професором ліцею Кондорсе.

Друкувався в журналах «Сучасний світ», «L’Echo de Paris», «Вісник Європи», «Популярна

наука», «Le Figaro», «Сучасний огляд», «Le Journal», «Народна медицина», «Paris»,

«Блакитний журнал», «Le Franco-Russe», «Le cri du peuple», «La Justice», «La Defense des ouvriers».

Як літератор дебютував перекладом російських авторів французькою мовою.

Наш земляк – автор розвідки «Загальна користь авторського права» (1894), книг

«Русознавство у Франції» (1894), про листування І. Тургенєва з французькими колегами.

Переклав російською А. Доде, Е. Золя, А. Прево, В. Сарду, а французькою – Л. Толстого, О. Пушкіна, А. Чехова, Ф. Достоєвського, І. Тургенєва, М. Гоголя, М. Некрасова, І.

Гончарова, М. Салтикова-Щедріна, М. Горького та інших (всього 30 томів).

Г.-К. належить напрочуд вдала ініціатива викладання російської мови у французьких

середніх навчальних закладах, бо вже незабаром цей предмет ввели в програми, як

обов’язковий.

Емігрував до Франції (1880).

Серед друзів та близьких знайомих Г.-К. – І. Тургенєв, В. Ходасевич, О. Пушкін, Л.

Толстой, К. Бальмонт, П. Лавров, Дюма-син, П. Боборикін та ін.

***

ОСОБЛИВА ТЕЧІЯ

, з творчого кредо І. Гальперін-Камінського

Дослідження Росії – особлива течія французької науки.

НЕЗРУЧНО ПИСАТИ БІОГРАФІЮ ЖИВОЇ ЛЮДИНИ, з листа Л. Толстого І.

Гальперіну-Камінському від 23 грудня 1894 р.

Москва.

Довго не відповідав на вашого листа, Іллє Даниловичу, і тому, що весь час дуже зайнятий, і тому, що мені нічого відповісти на головне запитання вашого листа: чому моє життя

таке, яке воно є?

Я розумію всім своїм єством, чому воно таке, але пояснити цього не можу, тому що

роз’яснити це означає написати найзадушевнішу автобіографію. А я не маю ні часу, ні

бажання цим займатися. Так багато ще хочеться зробити, і так мало залишається часу.

Не радив би й вам займатися моєю біографією, і тому що, без удаваної скромності кажучи, вважаю цей предмет мало цікавим, і тому, що навряд чи потрібно і зручно писати

біографію живої людини.

Бажаю Вам успіху у ваших справах, всього доброго Вам і вашій доньці.

З повагою Л. Толстой.

ПЕРЕЧИТУЮ ПРИВЕЗЕНЕ ГАЛЬПЕРІНИМ, з листа Л. Толстого Л. Л. і Т. Л.

Толстим

1894 р. Лютого 26. Москва.

Зараз усі мої їдуть кудись на вечір. Всі наряджаються, а Сашу і Ваню завиває Теодор.

Мені дуже боляче бачити Ваню завитим і Сашу розрядженою. В одному спасіння, що

душа людська герметично закупорена і захищена від зіпсованості.

Тепер усі там на цьому вечорі, а ми одні з Машею в будинку: вона ретельно працює,

переписує нотатки Хилкова (прекрасні) та листи розбирає.

А я зараз сидів один нагорі і читав книги й статті, привезені Гальперіним.

Л. Т.

ПЕРЕДАЙТЕ РУКОПИС, з листа Л. Толстого редакторові журналу «Revue des revues»

1894 р. Березня 14. Москва.

Пане редакторе,

Ви дуже зобов’яжете мене, якщо передасте п. Гальперіну-Камінському рукопис моєї

статті «Неробство», що була вам послана поштою в жовтні минулого року.

Прийміть запевнення в моїй незмінній до вас повазі

Лев Толстой.

ВІДІСЛАВ ПРОКЛЯТТЯ ЄВРОПЕЙЦЯМ, з листа К. Бальмонта І. Шмельову

Дорогий Іване Сергійовичу,

у Варшаві радянський посланець влаштував вечір і декламував Міцкевича. Варшава була

задоволена. А ось моя казочка з цьому приводу, відіслана Філософову.

До того ж, Гальперіну-Камінському вчора відіслав сповнене люті прокляття європейцям, в

особі Ромена Ролана.

Хочу ще накинутися на більшовиків неодноразово.

І пишу щось ще співуче.

А Ви усе хворієте? Як шкода.

Тут добре.

Ваш К. Бальмонт.

РОСІЯ – НАЙГІРША З В’ЯЗНИЦЬ, з листа К. Бальмонта І. Гальперіну-Камінському

Насамперед зазначу, що я чекав хору відповідальних голосів, чекав людського відгуку від

європейських письменників, тому що я ще не зовсім розчарувався в Європі. Я чекав

місяць. Я чекав два. Мовчання.

Я написав великому письменникові, з яким в особисто-гарних відносинах, письменнику

світового рівня і дуже обласканому в дореволюційній Росії – до Кнута Гамсуна. Я

звернувся від імені тих мучеників думки і слова, які страждають в найгіршій з в’язниці, що коли-небудь існувала на землі, в радянській Росії. Ось вже два місяці, як Гамсун у

відповідь на мій лист мовчить.

Я написав кілька слів і направив надруковані Вами …слова Мережковського, Буніна,

Шмельова та інших моєму другу – другу-брату – Альфонсу де Шатобріану. Він мовчить.

До кого ж мені волати?

К. Бальмонт.

ВАМ ПОВІДОМЛЯТЬ ДОДАТКОВО, з листа А. Чехова І. Гальперін-Камінському від 1

(14) лютого 1904 р.

Високошановний Ілля Данилович!

П’єса моя «Вишневий сад» передана мною петербурзькій видавничій фірмі «Знання» (де

друкуються твори Максима Горького). Про бажання Ваше перекласти мою п’єсу і

поставити її в Парижі я повідомлю п. П’ятницькому, представникові «Знання», і він

відповість Вам. Пам’ятається, хтось уже одержав дозвіл перекласти п’єсу французькою.

Бажаю Вам всього хорошого.

Щиро Вас

А. Чехов.

СЛОВА ПРОСЛИЗАЮТЬ ПОВЗ ВУХА, з листа З. Гіппіус І. Гальперіну-Камінському в

1927 р.

Багато хто з нас і Росію залишили не заради врятування свого життя (тікати було