КУЗНЄЦОВ Микола Дмитрович

ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Художник.

З дворянської родини. Батько, Кузнєцов Д., – штаб-ротмістр царської армії.

Народився 2 (14) грудня 1850 р. в с. Степанівці Одеського повіту Херсонської губернії Російської

імперії (нині – Комінтернівський район Одеської області України).

Помер 17 лютого (2 березня) 1929 р. в м. Сараєво Королівства сербів, хорватів і словенців (нині –

столиця Боснії і Герцеговини). Похований на місцевому цвинтарі.

Навчався до 7 класу в 3-й Одеській гімназії, стіни якої залишив, брав уроки малювання в

художника Ф. Мальмана, навчався в Петербурзькій академії мистецтв (1876-1879).

Дійсний член Академії мистецтв (1900).

Працював викладачем художнього училища Петербурзької академії мистецтв (1895-1897).

Член Товариства пересувних художніх виставок (1883).

Один з засновників Товариства південноросійських художників (1890).

Кавалер французького ордена Почесного легіону.

Постійний учасник виставок Товариства пересувних художніх виставок і Товариства

південноросійських художників.

Учасник виставок російського живопису і скульптури в Бруклінському музеї (1923) і Об’єднання

російських художників в Королівстві сербів, хорватів і словенців (1928).

Як художник дебютував на дев’ятій пересувній виставці (1881).

Серед найвідоміших полотен нашого земляка – «Об’їзд володінь», «В свято», «Полювання з

хортами», «Після обіду», «Ключниця», «Стадо свиней», «Прогулянка в селі», «Старий поміщик»,

«Стадо волів», «Світовий посередник», «Натаскування собак», «Спляча дівчинка», портрети Ф.

Шаляпіна, О. Ковалевського, І. Рєпіна, В. Васнєцова, М. Толстого, П. Чайковського, В. Лігіна, С.

Уточкіна, Л. Рукавишникової.

У свою чергу, портрети К. намалювали П. Брюллов та І. Рєпін; В. Васнєцов писав з нього

багатирів для своїх картин з кам’яного століття.

Не знайшовши спільної мови з більшовиками, емігрував до Королівства сербів, хорватів і

словенців (1920).

Нині доробки нашого земляка зберігаються в Одеському і Херсонському художніх музеях,

московській Третьяковській галереї, санкт-петербурзькому музеї Олександра III, численних

приватних колекціях.

Серед друзів та близьких знайомих К. – К. Костанді, П. Брюллов, І. Похітонов, В. Полєнов, І.

Рєпін, І. Шишкін, В. Максимов, П. Брюллов, Л. Позен, М. Ярошенко, К. Савицький, В.

Маковський, Г. Мясоєдов, Є. Волков, А. Куїнджі, С. Мамонтов, В. Васнєцов, В. Сєров, К. Лемох,

М. Клодт, І. Прянішников та ін.

***

ДУМКА, А НЕ ФАРБА

, з творчого кредо

М. Кузнєцова

Головне – ідея, а не колір фарби.

ДОДАЙ І МІЙ ПІДПИС, з листа М. Кузнєцова В. Полєнову від 1 квітня 1900 р.

Від щирого серця бажаю висловити хоч чимось своє співчуття ... дорогому і дивному Саві

Івановичеві (Мамонтову – авт.). Будь ласка, приєднай мій підпис. Якщо встигну, то пришлю

хімічний, а то і так підпиши за мене; сперечатися і перечити не стану. Скопіювати і ти зможеш за

допомогою кальки з цього аркуша.

КОЦЮБУ – В КРЕНДЕЛЬ, з оцінки творчості М. Кузнецова М. Брешко-Брешковським

Талант Кузнєцова виявився таким же пишним, як і жирний густий чорнозем, що вигодував,

викохав цього багатиря, який гнув підкови і згортав коцюбу в крендель.

ТЕМПЕРАМЕНТНИЙ МАЗОК, з кореспонденції Г. Кокостікової «Місто у спогадах»

Уродженцем Херсонщини був художник Микола Дмитрович Кузнєцов. Він плідно працював в

побутовому і портретному жанрах. У залі Херсонського художнього музею експонується його

картина «Портрет художника М. Л. Скадовського».

Портретист прагнув не лише точно передати зовнішність, але й розкрити характер свого героя.

Творчій манері Кузнєцова властивий темпераментний живопис з швидким, розкутим і одночасно

точним мазком – живопис, детальний в зображенні особи, узагальнений в трактуванні одягу і

фону.

ХУДОЖНИКОМ СТАВ ВИПАДКОВО, з публікації О. Барковської «Чудовий портретист»

Навчатися М. Д. Кузнєцов не любив і не відчував ніякої схильності до яких би то не було

науковим або іншим заняттям. Зате набув слави геркулеса і чудового стрільця; і справді, він мав

неймовірну силу, а про уміння його стріляти складалися легенди.

Мазун сім’ї, Микола Дмитрович ні про що не хотів думати. Полювання було його улюбленим

заняттям.

Підійшли зрілі роки, треба було, через суспільні вимоги, чимось зайнятися – і Микола Дмитрович

вирішив їхати до Петербургу і вступати до гвардії. Командир гвардійських улан, барон Ессен, на

той час захворів. Кузнєцов прийшов до нього, але його не прийняли, і хлопець замість того, щоб

вступити до гвардії, раптом опинився Академію мистецтв.

На перших же порах він виявив чудові здібності. Професор Чистяков, скоса поглядаючи в класі то

на нього, то на його малюнки, якось запитав:

– Ви живописець чи архітектор?

– Живописець...

– Те-те... малюєте, як живописець, а одягнені, як архітектор.

Учні-архітектори в Академії, треба відзначити відрізнялися чепуристістю костюмів, що було і у

М.Д.

...У 1880-1890-і роки його знали понад усе як портретиста. Позували художникові рідні і добре

знайомі йому люди.

В МІРУ ТАЛАНОВИТИЙ, з інформації на інтернет-сайті art-catalog.ru

Товариство пересувних художніх виставок, яке зіграло величезну роль в розвитку російського

мистецтва, давало художникові можливість серед іншого стати відомим більшому числу

любителів живопису і сприяло у багатьох випадках стійкому матеріальному становищу. Тому воно

було особливе привабливим для молодих митців, котрі розділяли основну вимогу Товариства, –

зображати правду російського життя.

Можливо, і це сприяло тому, що випускник Академії мистецтв Микола Дмитрович Кузнєцов вже в

1883 році стає членом Товариства. В міру відомий і талановитий