СТРАТОНОВ Всеволод Вікторович

ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Астрофізик.

З вчительської родини. Батько, Стратонов В. – директор класичної гімназії.

Народився 17 квітня 1869 р. в м. Одесі Російської імперії (нині – адміністративний центр

однойменної області України).

Звів рахунки з життям 6 липня 1938 в м. Празі (нині – столиця Республіки Чехія). Похований на

Ольшанському цвинтарі.

Закінчив одну з одеських гімназій (1886), Новоросійський університет (1886-1891), стажувався в

Пулковській обсерваторії (1892-1894).

Працював лаборантом Одеської (1891-1892), астрофізиком Ташкентської (1894-1904) обсерваторій, чиновником з особливих доручень при кавказькому наміснику (1904-1918), викладачем Московського університету (1918-1922), Російського Наукового інституту в Берліні

(1922-1923), Празького Вищого технічного училища (1923-1938).

Лауреат премії Російського астрономічного товариства (1913).

Друкувався в газеті «Кавказ», журналах «Записки Санкт-Петербурзькі академії наук»,

«Astronomische Nachrichten», «Праці Головної Російської астрофізичної обсерваторії».

Як вчений дебютував доробком «Пасажний інструмент і визначення географічних координат»

(1891).

Потім настала черга книг «Дослідження будови Всесвіту» (1900-1901), «Сонце» (1910),

«Космографія» (1914), «Зірки» (1919), «Головна Російська астрофізична обсерваторія» (1922),

«Астрономія» (1927).

Сфера наукових інтересів – дослідження структури Чумацького Шляху, Плеяд, зоряного

скупчення в Персе, вивчення характеру обертання Сонця. Одним з найважливіших результатів

досліджень стало відкриття зоряних хмар в нашій галактиці.

Наш земляк очолив професорський страйк в МДУ, викликаний різким погіршенням умов роботи

професорсько-викладацького персоналу у вузах, за що був заарештований і висланий до

Німеччини на т.зв. «філософському пароплаві» (1922).

Серед друзів та близьких знайомих С. – Ф. Бредихін, В. Фесенков, Д. Гедеонов, Б. Воронцов-

Вельямінов, С. Блажко, І. Сікора, М. Бобровников, В. Костицин, І. Балановський, Г. Тихов, С.

Орлов, М. Новиков, С. Костинський, В. Міхельсон, Е. Епік, Б. Щиголєв, К. Огородников та ін.

***

КУЛЬТУРА – ПОЗА КЛАСАМИ

, з життєвого кредо В. Стратонова

Культура не може бути класовою.

ПРОФЕСОРСЬКИЙ СТРАЙК, з книги В. Стратонова «Втрата Московським університетом

свободи»

Московський університет був позбавлений автономії 1920 року Проте він ще залишався вогнищем

вільної думки і чистої науки. Він залишався також і розсадником загальнолюдської, а головне –

позакласової культури. Примиритися з цим радянська влада не могла.

Нерівна боротьба мала заздалегідь визначений результат. Грубе насильство і терор ГПУ не могли

не перемогти. Катастрофа відбулася. Кожна alma mater перестала бути вільною матір’ю. Вона була

тепер зведена терором на роль невільниці, змушеної обслуговувати загарбників влади. Перемога, так... Але чи не буде вона Пірровою?

...Д. П. Боголєпов, між іншим, писав:

– Професори дуже лояльні й дуже боязкі. Загрозою позбавлення академічного пайка можна

примусити будь-якого контрреволюціонера-професора читати курс марксизму!

...На вулицях професорів можна було бачити в звичайному для москвичів «туалеті»: у теплий час –

з мішком за спиною, в холодне – з санчатами на мотузку позаду. Все, що професори заробляли, ледве хапало на покупку житнього хліба. Ним спекулювали університетські сторожі, ті, що

влаштували на казенних дворах в своїх квартирах хлібопекарні і які торгували хлібом в Охотному

Ряду чи серед професури. На решту потреб професори розпродавали залишки майна і навіть свої

бібліотеки.

Професори зазнавали матеріальних і моральних незгод, але ще могли зберігати гідність, залишаючись просто безпартійними. Аполітичність ще терпіли.

...У середині січня 1922 р. математики внесли пропозицію:

– Оголосити страйк!

Становище – жахливо незвичне. Припинити за своєю волею найдорожчу для професора справу

його життя... Однак мотиви – дуже вагомі! Математики вважали, що лише подібною

демонстрацією можна привернути увагу до тяжкого становища, в яке комуністична влада загнала

учених.

Страйк наш вчинив переполох, – не тільки в правлінні і Наркомосвіти, а й в уряді. Справа

відбувалося якраз перед Генуезькою міжнародною конференцією, на якій більшовики сподівалися

одержати загальне визнання радянського уряду. Вони хотіли б представити миру справу так, ніби

в Росії все заспокоїлося, і влада всіма визнана.

І раптом – страйк і кого ж? Найсмирніших людей – професорів! Причому – в самому серці Росії –

в Москві! Це вже не був збуджений контрреволюціонерами неосвічений натовп...

...У нашому страйку політичний момент виключений; сам собою страйк не може бути для влади

мірою одіозною, бо радянська влада, за допомогою офіційної преси, захоплено вітає будь-який

страйк, де б на земній кулі він не відбувся...

Життя в університеті завмерло. До страйку приєдналися всі установи та інститути університету.

Увечері, на Моховій, – сумне, незвичне видовище: чорна темрява у всіх будівлях університету, які

москвичі звикли бачити яскраво освітленими і повними життя.

АРЕШТ, зі спогадів В. Стратонова

18 серпня. Вночі дзвінок. Чекіст! Обшук. Арешт... Відвозять на вантажівках в знамениту

внутрішню в’язницю ГПУ на Луб’янці.

Пізніше вночі – в комендатурі в’язниці. Новий обшук. Низка несподіваних зустрічей. Запитання

очима:

– Як, і ви?

Багато знайомих професорів. Декілька – Московського університету. Розводять камерами.

Жбурляють удвері брудний, в підозрілих плямах, сінник і дошки. Влаштовуємо собі ложе.

В’язниця збуджена – в одну ніч стільки нових арештантів! Ледве заснули, знову двері

відчиняються. Новий!

Шепочуться арештанти:

– В Москві щось відбувається...

У цю ніч відвезли у в’язницю низку професорів,