ПОРТУГАЛОВ Веніамін Осипович

ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Лікар, публіцист. Один з фундаторів наркології на теренах Російської імперії.

З міщанської родини.

Народився в 1835 р. в м. Полтаві Російської імперії (нині – адміністративний центр однойменної

області України).

Помер 20 жовтня 1896 р. в м. Самарі Російської імперії (нині – адміністративний центр

однойменної області РФ). Похований на місцевому цвинтарі.

Закінчив медичний факультет Київського університету ім. св. Володимира.

Працював лікарем в м. Пирятин Полтавської губернії, м. Шадрінськ і Чердинь Пермської губернії, міським лікарем в м. Красноуфімськ Уральської губернії, санітарним лікарем В’ятської губернії, земським лікарем м. Камишлов, Самара, Бугуруслан.

Одним з перших на теренах Російської імперії почав боротися з пиятикою, роблячи хворим

підшкірні вприскування стрихніну.

Друкувався в газетах «Біржові відомості», «Тиждень», журналах «Російське багатство», «Діло»,

«Медичний вісник», «Країна», «Російська думка», «Вісник виховання», «Російський кур’єр»,

«Волзько-Камський край», «Нове слово», «Архіви судової медицини і гігієни».

Як літератор дебютував нарисом «Шадрінськ і Чердинь» в журналі «Архіви судової медицини і

гігієни».

Потім настала черга сотень статей, серед яких «Посібник для фельдшерів», «Повальні дивацтва»,

«Юдаїзм і наука», «Гігієна рудокопів», «Знаменні рухи в єврействі», «Російська громада»,

«Каштанство й пустові душі», «Оздоровлення міст», «Однобока гігієна», «Злочинна управа»,

«Змій Горинич», «Учень про вчителя».

П. також – автор книг «Питання суспільної гігієни», «Безмежність гігієни», «Гігієна інтелігентної

людини», серії популярних брошур «Пияцтво – пагуба людини», «Пияцтво як соціальна недуга»,

«Боротьба з алкоголізмом».

Під кінець життя захопився організацією народних читань у Самарському міському театрові.

З царським урядом не мирився, за що й був висланий з Малоросії в Пермську губернію (1863).

Спочатку йому навіть була заборонена лікарська практика.

У свою чергу, сину нашого земляка Олександру, професору Нижньогородських педагогічного і

сільськогосподарського інститутів не вдалося «розминутися» з більшовиками: його заарештували

за надуманими звинуваченнями (1930) й засудили до 5 років концтаборів, «милостиво» замінивши

їх засланням на той же термін до Східного Сибіру.

Серед друзів та близьких знайомих П. – Л. Толстой, С. Венгеров, К. Позерн, П. Павлов, О.

Смірнітський, В. Анненков та ін.

***

НЕ ПРОМІНЯЮ

, з життєвого кредо В. Португалова

Не проміняю свого минулого ні на яке інше.

НАРОД ОКОВИТОЮ ЗАМІНИВ ЇЖУ, з статті В. Португалова «Пияцтво як соціальна недуга»

Через недостачу в раціоні харчування яловичини в поті чола працюючого й голодного люду, спиртні напої становлять фатальну необхідність.

…Пити горілку все-таки втричі дешевше, ніж їсти яловичину. Народ обрав горілку як замінник

при нестачі їжі.

УЧОРА ЧИТАВ ПОРТУГАЛОВА, з «Щоденників» Л. Толстого

15 грудня 88 р. Москва.

Вранці думав про журнал – не виключено. Потрібно старе з вибором за всіма галузями. Про

Григоріанський і Юліанський календарі. Про соску.

Вчора читав про смертність дітей статтю Португалова.

ВДЯЧНИЙ ЗА ВАШУ СТАТТЮ, з листа Л. Толстого В. Португалову від 23 грудня 1894 р.*

Для мене вже давно твердження про те, що точно так же, як не лише не корисно, а й завжди

шкідливо наповнювати шлунок, котрий цього не потребує, даремно втовкмачувати знання

насильно, а не у вигляді задоволення вимог того, хто навчається, стало безсумнівною істиною, і я

радий зустріти цю ж основну думку у вченні Шульца. Тільки чи розроблене практично його

навчання? Чи є вказівка, як вести це навчання поза домом? Я постараюся дістати книгу й

прочитати її.

Надзвичайно вдячний вам за надіслані вашу статтю й листа.

Давно знаючий і поважаючий вас

Лев Толстой.

* Відповідь на лист В. О. Португалова від 1 грудня 1894 р. із Самари, в якому він ділився

враженнями від «Царства божого усередині вас» і рекомендував увазі Толстого свою статтю про

систему виховання німецького вченого Артура Шульца, послідовника педагогічних поглядів

Руссо.

ТАРГАНИ В ХЛІБОПЕКАРНЯХ, з книги О. Завального «Самара з усіх боків»

Самара добре знала цю людину. У спекотні літні дні, коли хмари густого пилу неслися вулицями, він з’являвся в білому балахоні, з білою парасолькою в руках і в окулярах із захисними сітками.

Звали його Веніамін Осипович Португалов. Він був видатним лікарем і публіцистом, брав участь у

революційному русі й сидів у Петропавлівський фортеці. А ще одним з перших у Росії почав

боротьбу з алкоголізмом.

З 1871 по 1896 рік Веніамін Осипович жив у Самарі й невпинно опікувався чистотою міста, обурюючись великою кількістю бруду, азіатською лінню жителів і тарганами в хлібопекарнях.

Самарцям було добре відомим його висловлювання: «Якщо в Самарі довідаються про холеру в

Італії, то почнуть підмітати сміття й вичищати помийні ями».

ДИВУВАВСЯ АЗІЙСЬКИМ ЛІНОЩАМ РОСІЯН, з інтерв’ю О. Завального М. Крозу

«Історичний анекдот розкриває самарський характер»

Ще сто двадцять років тому в місті не було жодного деревця, за винятком двох-трьох

палісадників. Пилюка самарська тоді піднімалася така, що, перебуваючи в центрі міста на

Дворянській вулиці, не можна було бачити будинків на її протилежному боці. Пилюка, страшна

самарська пилюка!

Знаменитий земський лікар Веніамін Осипович Португалов говорив, що самарці сидять на воді, у благодатному місці, і тільки азійська лінь заважає їм бути розумними європейцями.

Самарці тоді не здогадалися встановити жодного фонтанчика, посадити уздовж вулиць дерева.

Якби ти міг зайти в магазини того часу, то побачив би пил, бруд, тарганів,