СТРЕЛЬБИЦЬКИЙ Іван Опанасович

ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Геодезист, мапограф. Генерал від інфантерії (1899). Першим точно визначив як загальну площу

Росії, так і за губерніями та повітами (1874).

З дворянської родини.

Народився 18 (30) червня 1828 р. в с. Голенці Конотопського повіту Чернігівської губернії

Російської імперії (нині – Роменський район Сумської області України).

Помер 15 (28) липня 1900 р. в м. Петербурзі Російської імперії (нині – м. Санкт-Петербург РФ). За

іншими даними, в с. Голенка Конотопського повіту Чернігівської губернії Російської імперії (нині

– Роменський район Сумської області України).

Закінчив школу землемірів при Київському університеті св. Володимира, петербурзьку

Миколаївську академію Генерального штабу (1859).

Служив мапографом межового корпусу, III петербурзького гренадерського полку, військово-

топографічного відділу Головного штабу (з 1859).

Член Міжнародного статистичного інституту.

Кавалер медалі Французького географічного товариства.

Кавалер Костянтинівської медалі Російського географічного товариства.

Очолював роботи зі складання «Спеціальної мапи Європейської Росії» у масштабі 10 верст : 1

дюйм, яка охоплювала також значну частину території Балкан, Німеччини і Малої Азії (1865-

1871).

С. – автор книг «Обрахування поверхні Російської імперії» (1877), «Володіння турок на материку

Європи з 1700 по 1879 р.» (1879), «Земельні придбання Росії з 1855 по 1881 р.» (1880), «Superficie de l’Europe» (1882), «Обчислення поверхні Російської імперії за царювання імператора Олександра

III» (1889).

Перу нашого земляка також належать доробки «Мапа Європейської Росії, складена на підставі

статуту про звільнення селян від кріпосної залежності, 19 лютого 1861 г.», «Мапа Донецького

кам’яновугільного кряжа».

Серед друзів та близьких знайомих С. – С. Чабаненко, О. Воєйков, О. Тілло та ін.

***

ОБРАЗ ПРОСТОРУ, з професійного кредо І. Стрельбицького

Мапа – не модель простору, а його образ.

НАЙБІЛЬШИЙ МАПОГРАФІЧНИЙ ТВІР, з посібника «Геодезія в Росії в ХIХ ст.»

На зміну застарілій десятиверстній мапі Ф. Ф. Шуберта прийшла «Спеціальна десятиверстна мапа

Європейської Росії» І. О. Стрельбицького. Це був найбільший мапографічний твір, що складався з

177 аркушів і охопив майже три чверті території Європи, включаючи Європейську Росію.

На мапу були ретельно нанесені гідрографія, рельєф, ліси, межі, шляхова мережа, населені пункти.

Обгрунтуванням мапи стали понад 20000 астрономічних і тріангуляційних пунктів.

ОБРАХУВАВ ОСТРОВИ Й ОЗЕРА, з статті «Стрельбицький Іван Опанасович» на rulex.ru

Стрельбицький отримав завдання підготувати «Спеціальну мапу Європейської Росії». З тих пір він

був постійним керівником цієї величезної праці, виконуючи разом з тим, як в Росії, так і за

кордоном, багато інших доручень. Його наукові роботи привернули до себе загальну увагу.

...»Обчислення поверхні Російської імперії за царювання імператора Олександра III» – величезна і

чудова за обробкою праця, яка вперше дала точні відомості про поверхню володінь Росії, як в

цілому їх складі, так і за губерніями та повітами, з окремим обчисленням островів і озер.

ЗНАМЕНИТИЙ ДРІБ, з замітки П. Іваненка «1/6 земного суходолу»

Цей знаменитий дріб уперше вивів в кінці XIX століття військовий топограф, генерал-лейтенант

Іван Опанасович Стрельбицький, що керував роботами з складання «Спеціальної мапи

Європейської Росії». Саме він дав перші точні відомості про територію Російської імперії,

вказавши, що площа її дорівнює 1/6 від загальної площі світового суходолу.

ІМПЕРСЬКИЙ ПРОРАХУНОК, з розвідки О. Литвина «Російська мапографія»

Географія є системою наук, яка створила свою особливу мову, особливий засіб передавання

інформації про навколишній простір – географічну мапу. Цією мовою людина почала

користуватися задовго до появи писемності. З розвитком уявлень людства про географічне

середовище і уміння в ньому орієнтуватися розвивалася і спеціальна галузь географічних знань –

мапографія. Мапи, складені різними народами в різні епохи, неповторювані й різноманітні. Їх

особливості відображають рівень культури і специфіку цивілізації так само виразно, як

пам’ятники історії чи архітектури.

...Судячи з джерел, що збереглися, мапографія розвивалася за декількома напрямами: 1) створення

мап всієї держави і її окремих частин; 2) земельне (кадастрове) мапографування феодальних

володінь; 3) зображення кордонів країни і фортифікаційних споруд; 4) опис численних походів і

маршрутів в процесі освоєння нових земель.

...Історики іноді називають XIX століття століттям «військової мапографії» і в цьому визначенні є

велика частка істини.

У Росії теж була створена централізована військова топогеодезична і мапографічна служби, що

свідчило про визнання військової топографії, геодезії і мапографії як самостійного розділу наук

про землю. ...Головним методом мапографії став метод послідовного зменшення

великомасштабних мап для створення зведених дрібномасштабних.

У XIX столітті за матеріалами інструментальних зйомок Корпусом військових топографів була

спочатку складена і видана «Спеціальна десятиверстна мапа Європейської Росії» (мапа Федора

Федоровича Шуберта), а в 70-х роках – нова десятиверстна мапа Івана Опанасовича

Стрельбицького...

...Основна увага була направлена на мапографування територій, недавно включених до складу

імперії, що пояснювалося стратегічним положенням регіонів як потенційного театру військових

дій. Таким чином, до революції 1917 року і подальшого розпаду Російської імперії склалася

унікальна ситуація, за якої понад половину найосвоєніших в мапографічному сенсі регіонів

(Польща, Фінляндія, Україна, Білорусія, Прибалтика)