– А, біс... Рубель силу забере! По-американськи!
ЛЕНІН ПРИНІС ОТРУТУ НАБАГАТО СИЛЬНІШУ, з передмови М. Первухіна до роману
«Пугачов-переможець»
Що було б, якби свого часу Пугачов переміг? Це питання не раз приходило в голову нам, …долею
приреченим бачити нашу Росію переможеною другим «університетським Пугачовим», який, окрім
«свободи» і «влади бідних», цих старих випробуваних засобів затуманювати розум народний, приніс з собою отруту набагато сильнішу, – вчення Карла Маркса, те зілля, якого, на щастя для
тодішньої Росії, ще не мав Омелян Пугачов.
ЇМО РАЗ НА ДЕНЬ, з листа М. Первухіна В. Немировичу-Данченку від 1 вересня 1928 р.
Ми – я і дружина – їмо раз на день, та й то стільки, що й горобця не нагодуєш.
З дня на день, з року в рік – живемо надією на «близьке» падіння більшовиків. А вони, шельми, чомусь не бажають «рухатися».
З ЖАЛЮ ДО ПЕРВУХІНА, з листа О. Горького К. П’ятницькому від 2 червня 1908 р.
Якийсь Первухін, що живе тут, послав в «Рос. Думку» розповідь «Росіяни в Італії», герой
розповіді – шахрай, якого переслідує поліція. Редакція «Рос. Думки» переробила шахрая на
соціаліста. А оскільки в розповіді фігурує поліція й героя заарештують, то, здається, буде скандал: італійці, дізнавшись з розповіді про можливість арешту і видачі російського соціаліста, бажають
мати докази цього факту.
Проте, думаю, мені вдасться погасити цю історію – з жалю до хворого Первухіна. У хорошу
позицію ставлять у нас п. редактори-кадети письменників і літературу!
ГОМЕР РОСІЙСЬКОГО КАПРІ, з розвідки М. Аріаса «Одіссея Максима Горького на «острові
сирен»
Створивши колоритні замальовки перебування росіян на острові, одним з перших спробував
осмислити феномен «російського Капрі» і перебування О. М. Горького на Капрі як головну
складову цього феномена журналіст і письменник Михайло Костянтинович Первухін. Йому, мабуть, належить пріоритет в спробі осмислити цей факт не як власне історичне явище, а як
якийсь міф, зародження котрого він спостерігав. Цю роль ніхто не може оспорити і до цього дня.
Як літописець життя російської колонії на Капрі, М. Первухін вперше поставив питання про неї як
про соціокультурний феномен епохи. …Італійський дослідник С. Гардзоніо повідомляє про те, що
в спадщині М. Первухіна залишилися невиданими «дуже живі записки про «мерзотну роль»
Горького в російській капрійській колонії, які знаходяться в архіві «Російського слова».
Відносини М. Первухіна і О. М. Горького складалися украй нерівно. …Протегування останнього
зачепило самолюбність першого, і він перервав знайомство. У листі до Л. Андрєєва, з яким М.
Первухін познайомився в Берліні, він написав, що перестав бувати в цьому будинку, оскільки «не
міг стати холопом Горького».
…У середовищі російських літераторів М. Первухін мав міцне місце: у ньому вбачали «художника
чеховської школи, який зумів передати скорботу сіренького життя», його цікавила «доля тих, кого
зносить потік нового життя, тих, хто догорає, чадить і гасне». Його глибока незадоволеність
наявним буттям привела його до рядів художників-фантастів, що дає можливість сьогодні
розглядати ім’я М. Первухіна в одному ряду з Є. Замятіним, Дж. Оруеллом, Г. Уеллсом і О.
Хакслі.
Непримиренність до більшовицької ідеології …Первухін зберіг до останніх днів життя.
«САМОРОДОК» З КУЗНІ, з розвідки О. Панченка «Ідеї Л. М. Гумільова і Росія XX століття»
У кінці 1899 року в Ялті поселився невеликий, але цілком доброчесний літератор Михайло
Костянтинович Первухін, який страждав сухотами. Тут він …близько познайомився з Чеховим.
Обох обсіли графомани, Чехов за добротою душевною їм потурав і з одним …попрохав зустрітися
Первухіна. Редактор «Кримського кур’єра» згадує:
«Я послухався Чехова, запросив до редакції «самородка». ...Хлопчик шістнадцяти або сімнадцяти
років. Служить підручним в ковальському закладі. Вчився в сільській школі. Заполонений
пристрастю писати вірші, говорить віршами. Дійшов до того, що здається маніяком: підбирає
рими до кожного почутого слова.
Мені кричать:
– Тягни воду!
А я відповідаю:
– Я приніс би воду
Для хрещеного народу.
Та до води немає ходу
За відсутністю броду!
...Маленького зросту, кривоногий, з низьким звіриним лобом, плескатим носом і випнутими
губами, з витягнутим редькою черепом, весь якийсь корявий. Насилу читає – тільки газети. І ось –
він списує стопи паперу повістями... з великосвітського життя. Його «персонажі» – графині, княгині, баронеси, графи, барони, мільйонери, банкіри-»американи». Нісенітниця виходить, зрозуміло, неймовірна. Але хлопчисько наполегливо стоїть на своєму: пише, розсилає по
редакціях, чекає відповіді, ображається, пише вже зухвалі листи, загрожує «кинути боньбу», тобто
«бомбу».
Чехов і сам розмовляв з хлопчиськом (зрозуміло, звертаючись до нього на «Ви»), допитувався, чому той не пише про те, що знає, про робочих кузні, про татар і греків, які туди приходять.
– Дуже потрібно кому?! – спалахує «самородок». – Робочі – вони робочі і є! Одне слово – раби! А
татари – бараняча лопатка!
ІМ’Я ВИКРЕСЛИЛИ, з дослідження Є. Харитонова «Апокрифи Задзеркалля»
Ім’я письменника і журналіста Михайла Костянтиновича Первухіна після 1917 р. було викреслене
з російської літератури. Сьогодні воно відоме хіба що літературознавцям і знавцям фантастики. А
це був один з найобдарованіших фантастів початку ХХ ст., автор понад 20 НФ-творів.
Тематика ранніх оповідань і повістей Первухіна традиційна для фантастики тієї пори: промені
смерті, подорож на автомобілі до Північного полюсу, загадкові мешканці морських глибин, незвичайні винаходи. І все-таки ці твори різко виділялися на загальному фантастичному фоні вже
через літературну обдарованість автора.
«Друге життя Наполеона» із зрозумілих причин стало останньою публікацією Михайла Первухіна
на
