Огульчанський Олексій Якович - 5 книг. Главная страница.

Олексій Якович Огульчанський (30 березня 1912, м. Луганськ — вересня 1996) — український письменник, краєзнавець.
Народився в м. Луганську в сім'ї тесляра. Дитинство минало на берегах тихопливної річки Луганки та в чарівних гаях Дінця. Закінчивши луганську трудову семирічну школу, Огульчанський вступив до Бердянського педагогічного технікуму. Згодом, після закінчення Бердянського вчительського інституту, деякий час працював у районній газеті, був науковим співробітником краєзнавчого музею.
Все своє вміння й захоплення краєзнавця Олексій Якович віддавав вихованцям гуртка юних дослідників при Бердянському Будинку піонерів. У холод і спеку, бурі й зливи уздовж морського узбережжя водив він своїх вихованців. В тих походах гартувались його юні друзі, народжувались герої майбутніх книг. І як же треба було любити невгамовних та щиросердечних хлопчиків і дівчаток, щоб чверть століття віддавати їм своє здоров'я, досвід, знання!
Перші нариси О.Огульчанський опублікував у двадцятирічному віці в журналі "Всесвіт". Після того систематично виступав у пресі. Перша книга - нарис "Записки краєзнавця" - побачила світ 1955 року. Це окрилило молодого літератора, і майже з кожного походу він повертався з новими сюжетами. Невдовзі з'явились пригодницькі повісті "Вітрів Кут" (1959), "Таємниця Сухої балки" (1961), інші книжки нарисів і оповідань: "У нетрях Джубаю" (1962), "Як ми шукали скарб" (1971), "Як сплять дельфіни" (1979), "Знахідка на все життя" (1982), "Скарб солоного лиману" (1986). В кожній повісті стільки пригод і надзвичайних відкриттів, що мимоволі думаєш: чи не вигадав їх автор? Виявляється що ні. В основу покладено справжні події, що трапилися з Огульчанським і його юними друзями, дослідниками і захисниками природи Приазов'я.