Серію засновано 1964 року

Йоганн-Волъфганг Гете

т

іг

ФАУСТ ЛІРИКА

Переклад з німецької

Для старшого шкільного віку

Передмова ДМИТРА НАЛИВАЙКА

Малюнки ІВАНА ГАВРИЛЮКА

Київ «ВЕСЕЛКА» 2001

Видано за Рішенням колегії Міністерства освіти і науки України (Протокол № 13/7-19 від 24.11.1999р.)

ББК 84.4 HIM Г 44

Філософська трагедія «Фауст» — безсмертний твір класика німецької літератури Й.-В. Гете (1749—1832). Автор порушує низку складних морально-філософських проблем, робить спробу відповісти на запитання, у чому сенс людського буття і що визначає сутність людини. До книжки увійшли також кращі зразки його лірики різних років.

Текст трагедії «Фауст» та примітки друкуються за виданням:

Гете Й.-В. Фауст.— К.: Дніпро, 1981

Редакційна колегія:

Бойко І. Т., Волошина Н. Й., Жлуктенко Н. Ю., Мушкетик Ю. М, Наливайко Д. С.,

Огнев’юк В. О., Потрібний А. Г.

ISBN 966-01-0000-0 (серія) ISBN 966-01-0163-6 (укр.)

О Дмитро Наливайко, передмова,

О Іван Гаврнлюк, малюнки, 2001 О Видавництво «Веселка», підготовка

видання,2001

ПОЕТ НАЦІОНАЛЬНИЙ І ВСЕСВІТНІЙ

Майже в кожній європейській літературі є письменник, творчість' якого вважається не тільки найвищим злетом національної- культури, але і її найхарактернішим втіленням. Для Італії таким митцем єДанте, для Англії — Шекспір, для Іспанії — Оервантес, для України — Шевченко; цей перелік можна провадити й далі. Для Німеччини таким митцем, шо став містким символом національної духовної культури, є, безперечно, Йоганн Вольфганг Гете (1749—1832).

Ціла епоха німецької літератури, причому та епоха, коли література стала дійсним осереддям життя нації та її надією, небезпідставно називається «епохою Гете». Вона охоплює останню третину XVIII і першу третину

XIX ст., тобто розпочинається ще в глибинах Просвітництва, — знаменитого ідейного руху, який у XVIII ст. поширився на всю Європу, — і завершується в добу романтизму, що в німецькій літературі свій розквіт пережив на рубежі століть.

За усталеною схемою радянського літературознавства, творчість Гете є породженням Просвітництва, до якого радянська наука ставилася з підкресленим пієтетом як до великого «прогресивного руху», що ідеологічно готував буржуазні революції, і водночас вищим досягненням культури німецького Просвітництва та її синтезом. Не можна заперечувати належності Гете до Просвітництва, інтегрованості певних аспектів його духовного світу й творчості цим ідейним рухом. Та не можна й замикати його в рамках Просвітництва і не помічати того, що феномен Гете далеко виходить за ці рамки, захоплюючи такі сфери духу й творчості, до яких просвітники не підносилися або ж ігнорували їх. І справа не лише в тому, що творчий шлях Гете в значній своїй частині тривав і після Просвітництва. Справа насамперед у природі генія Гете, в універсальності й пластичності його творчого духу, здатності вбирати й синтезувати суперечливу повноту буття понад теоріями й концепціями, в його органічній цілісності й русі. Відомо, що до романтизму Гете ставився стримано, що стосунки між ним і романтиками були складними, але не можна не бачити, що багатьма гранями творчого духу він був близький їм, що своєю творчістю він готував ґрунт для розквіту романтизму.

Творчість Гете за жанрами й тематикою на диво розмаїта, проте, аж ніяк не применшуючи цінності й значення його прози і драматургії, слід сказати, що серцевину цієї творчості становить поезія. Та й у свідомості всього людства він є найбільшим німецьким поетом і водночас однією з найвищих вершин світової поезії. До поетичної творчості Гете слушно відносять і його «Фауста», в структурі якого домінують поетичні, а не драматичні елементи, і належить він, за традиційним родовим поділом літератури, до визначних явищ драматичної поезії. ■

Творчий шлях Гете тривав мало не сім десятиліть. Не так просто встановити початок цього шляху, бо писати Гете почав десь із пізнього дитинства чи ранньої юності, складаючи вірші та сценки для домашнього театру. В домі свого батька, багатого й освіченого патриція «вільного міста» Франкфурте, поет здобув добру освіту, вивчив дві давні (грецьку й латинську) і три нові (французьку, італійську й англійську) мови, що відкрило йому найширший доступ до скарбів європейської культури. З волі батька навесні 1765 року хлопець вступив на юридичний факультет Лейпцигського університету, де навчався протягом трьох років. У «саксонському Парижі», як називали тогочасний Лейпциг, у моді було рококо, і поезія Гете даного періоду розвивалася в річищі цього мистецтва.

Рококо було однією з найпоширеніших художніх течій XVIII ст., яка найповніше виявилася в живописі й декоративному мистецтві, але досить широко захопила й літературу. Генетично пов’язане з бароко, рококо втратило його глибину, духовну та емоційну напругу й звелося, головним чином, до вираження того, що у XVIII ст. називали «осолодою життя». Головною метою цього мистецтва було «скрашати життя», давати чуттєву насолоду. За поетичним каноном рококо і йшов у своїй творчості лейпцигського періоду молодий Гете. Провідною в поезії рококо була тема любові, однак любові, що втратила пристрасність і драматизм і перетворилася на витончену, але повсякденну чуттєву втіху. В такому стилі Гете пише цикли «Анкета» й «Пісні Фре-деріці Єзер», присвячені його лейпцизьким подружкам, та чимало інших віршів.

Несподівана й затяжна хвороба змусила Гете в серпні 1768 року залишити навчання в Лейпцигу й повернутися до батьківського дому. На дозвіллі, що затягнулося на два з половиною роки, у юнака з’явилася можливість багато над чим подумати й багато що переоцінити. У нього пробуджується інтерес до філософії й релігії, а також до магії і окультних наук, намічається відхід від просвітницького раціоналізму і закладаються основи його «філософської релігії». Водночас починається й ґрунтовна переорієнтація естетико-художніх поглядів і уподобань.

Навесні 1770 року поет приїздить до Страсбурга для дальшого навчання в університеті. Тут завершується злам у його світогляді й творчості — так би мовити, народжується «справжній Гете». Тут, у старовинному німецькому місті на Рейні, яке в середині XVII ст. разом з усім Ельзасом перейшло до Франції, гостро